Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.управ., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Економічна система являє собою один з основних механізмів, на яких базується держава. У свою чергу без держави неможливо уявити собі створення і збереження тієї інфраструктури, на основі якої функціонує економічна система. Таким чином, державного регулювання розвитку аграрного сектору являє собою сукупність цільових установок, що реалізуються через комплексну систему заходів, здійснюваних державою, з метою упорядкування ринкових відносин, досягнення економічної і соціальної стабільності, зведення до мінімуму негативних наслідків ринкових форм господарювання [3, C. 189].

В кінці минулого століття державного регулювання розвитку аграрного сектору України прийшло на зміну директивному плануванню і централізованого адміністративному розподілу всіх видів ресурсів [2, C. 146]. В даний час в Україні йде процес формування змісту і цілей, - механізму та інструментарію державного регулювання, з одночасним виробленням необхідної законодавчої бази господарювання.

Тому стосовно до сьогоднішнього перехідного стану вітчизняної економіки державного регулювання розвитку аграрного сектору представляється як спосіб мобілізації ресурсів для виводу економіки з кризи, формування оптимальних пропорцій національної економіки, як органічне поєднання прогнозування, стратегічного індикативного планування і заходів державного впливу на різні галузі ринку і соціально економічні процеси в суспільстві[1, C. 352].

Накопичений досвід з регулювання соціально-економічного розвитку в ряді країн з розвиненою ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що система державного регулювання повинна включати в себе наступні основні напрямки (рис. 1.):

Рис. 1. Система державного регулювання розвитку аграрного сектору

- програмне регулювання, що припускає виділення державою пріоритетів і формування програм для їх реалізації з використанням коштів державного бюджету в поєднанні з інвестиціями недержавних структур;

- регулювання відсотків за кредити комерційних банків через встановлення Центральним Банком країни облікової ставки за кредити, отримані банками від Центрального Банку;

- антимонопольне регулювання або регулювання, що підтримує конкуренцію на ринку, усуваючи, попереджаючи і обмежуючи виникнення монопольних структур і їх прояв на ринку;

- регулювання через структуру податків, податкові ставки, пільгові податкові знижки, інвестиційний податковий кредит;

- -індикативне планування і прогнозування, що дає орієнтири суб'єктам ринкової економіки в їх поведінці.

Література:

1. Гелбрейт Дж.К. Экономические терии и цели общества/ Дж.К. Гелбрейт.– М.: Прогресс, 1979.– С. 352-353.

2. Глушко В.П. Основи аграрної економіки: [підручник] / В.П. Галушко, О.А. Ковтун [та ін.].– К.: Вища освіта, 2003.– С.144–150.

3. Копелець О.О. Застосування елементів механізму регулювання розвитку сільського господарства в рамках систем державного і господарського управління/ О.О. Копелець; за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва // збірник наукових праць НАДУ при Президентові України. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 2. - С. 188-199.