Медицина / 7. Клиническая медицина.

Стаханов К.О.

асистент кафедри психіатрії, наркології, психології та соціальної допомоги Одеського національного медичного університету

Дослідження рівня тривоги, агресивності та депресивності серед осіб з псотшизофренічною депресією

Или

Особливості психоемоційний станів хворих з псотшизофренічною депресією

За сучасними уявленнями, реєстрацію афективних порушень, зокрема депресії у хворих шизофренію, можна вважати скоріше правилом, ніж винятком, депресивні порушення зустрічаються на будь-якому етапі розвитку шизофренії і при будь-якій формі її перебігу. До 60 % пацієнтів, які страждають на шизофренію, в перебіг захворювання переносять депресію [1, 6]. І тому зрозуміло, що в даний час все переконливіше стає положення, яке стверджує про існування депресивного зсуву в перебігу шизофренії [2, 3]. Депресію при шизофренії розглядають як резистентний симптом, наявність якого негативно впливає на терапевтичний прогноз, підсилює суб’єктивні страждання пацієнта, рівень тривоги, сильно підвищує ризик суїциду або агресивної поведінки, збільшує тривалість термінів госпіталізації, може привести до погіршення перебігу хвороби [4, 5, 7]. Все це, в свою чергу, суттєво збільшує вартість лікування. Присутність депресії, тривожності та агресивності при пост шизофреній депресії (ПШД) вимагає корекції терапевтичних підходів до лікування. Тому одним із провідних завдань є виявлення маркерів діагностування ПШД з метою створення комплексного медико-психологічного супроводу даної категорії хворих.

В рамках нашого дослідження було обстежено 141 хворий на ПШД. Всі обстежувані були розділені на дві групи за гендерною ознакою: 68 чоловіків склали першу групу (Г1), а 73 жінки – другу групу (Г2). Умови проведення роботи відповідали загальноприйнятим нормам етики та моралі, вимогам дотримання прав людини, особистісних інтересів всіх учасників дослідження. Хворі та їх родичі були ознайомлені з темою, метою та методами даного дослідження.

Серед психоемоційних особливостей пацієнтів з ПШД ми вивчали рівень тривоги та депресії, а також агресивні тенденції використовуючи наступний психодіагностичний інструментарій: шкалу HADS/HARS, для вивчення психоемоційних особливостей осіб з постшизофренічною депресією, шкала депресії Бека (BDI) застосовувалася для з’ясування виразності депресивного стану пацієнтів, структури даного стану в зв’язку з тим, що характерологічна структура депресивного стану є частиною такого феномена як ауто агресивність [8]. Обробка даних під час статистичного аналізу проводилася на персональному комп’ютері за допомогою ліцензійного офісного пакету Microsoft Excel та пакету прикладних програм Statistica 6.0 (StatSoft Inc., США).

Дані, отримані за тестом «Госпітальна шкала тривоги та депресії» наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл досліджених з ПШД за рівнем тривоги та депресії (n, %)

Рівень	Г1 (n=68)		Г2 (n=73)
	n	%	n	%
Рівень тривоги (HARS)
високий рівень	29	42,65	41	56,16
середній рівень	31	45,59	27	36,99
низький рівень	8	11,76	5	6,85
Рівень депресії (HADS)
високий рівень	42	61,76	39	53,42
середній рівень	26	38,24	34	46,58
низький рівень	0	0,00	0	0,00

Примітка: * – різниця між групами є достовірною, р≤0,05.

Як свідчать дані, що наведені на табл. 1, серед чоловіків та жінок з ПШД переважали особи з середнім та високим рівнем тривоги (Г1 – 88, 24 %; Г2 – 93,15 %). При цьому осіб з високим рівнем тривожності було більше серед жінок, у порівнянні з групою чоловіків (р≤0,05). Зважаючи на діагноз досліджених, природньо, що за результатами тесту, серед них не було осіб без ознак депресії. Більшість пацієнтів, як Г1, так і Г2 мали високий рівень депресії (Г1 – 61,76 %; Г2 – 53,42 %), при цьому серед осіб з високим рівнем депресії достовірна більшість були представниками чоловічої статі (р≤0,05).

Додатково для дослідження депресивних гендерних особливостей у досліджених використовували шкалу депресії А. Бека (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл досліджених з ПШД за рівнем депресії (тест Бека) (n, %)

Рівень депресії	Г1 (n=68)		Г2 (n=73)
	n	%	n	%
відсутність депресивних симптомів	0	0,00	0	0,00
легка депресія	5	7,35	6	8,22
субдепресивний стан	25	36,77	32	43,84
депресивний стан	38	55,88	35	47,94

Примітка: * – різниця між групами є достовірною, р≤0,05.

За допомогою методики А. Бека, дані якої наведені в таблиці 2, також не виявлено осіб без проявів депресії. Більшість пацієнтів як чоловічої, так і жіночої статі мали ознаки депресивного або субдепресивного стану (Г1 – 92,65 %; Г2 - 91,78 %).

Надалі вивчали наявність агресивних тенденцій у пацієнтів з ПШД (табл. 3).

Таблиця 3

Структура і вираженість форм агресивної поведінки у обстежених з ПШД

(середні бали)

Форми агресивної поведінки	Середній бал
	Г1 (n=68)	Г2 (n=73)
фізична агресія	56,4↑	46,2*
вербальна агресія	62,9↑	54,0↑
непряма агресія	66,1↑↑	58,7↑↑
негативізм	73,6↑↑	65,4↑↑
роздратування	85,3↑↑	83,9↑↑
підозрілість	82,5↑↑	74,2↑↑
образа	61,8↑↑	72,5↑↑*
почуття провини	69,4↑↑	81,3↑↑*

Примітки: ↑↑ – високий рівень, ↑ – підвищений рівень.

* – різниця між групами є достовірною, р≤0,05.

Майже за всіма шкалами опитувальника в групах Г1 та Г2 отримано високі або підвищені значення. Найвищі значення в групі чоловіків отримано за шкалами роздратування (85,3 бала), підозрілості (82,5 бала) та негативізму (73,6 бала); в групах жінок – за шкалами роздратування (83,9 бала), почуття провини (81,3 бала), підозрілості (74,2 бала) та образи (72,5 бала). Чоловіки достовірно частіше, у порівнянні з жінками, використовували фізичну агресію (р≤0,05). Жінки частіше, порівняно з чоловіками, почували образу та мали почуття провини (р≤0,05). Взагалі дослідження виявляє тенденцію до придушення прямого прояву агресії у вербальній або фізичній формі та схильність до використання проявів непрямої агресії, що може призводити до виникнення аутоагресивних тенденцій, в тому числі, суїцидальних думок та намірів.

Таким чином, проведене дослідження психоемоційних особливостей виявляє у досліджених чоловіків та жінок з ПШД підвищений рівень тривоги та депресії у сполученні з проявами непрямої агресії, що дозволяє віднести пацієнтів з ПШД до групи ризику щодо проявів суїцидальної поведінки та свідчить про необхідність організації постійного медико-психологічного супроводу з метою профілактики аутоагресивних дій серед даного контингенту хворих.

Література:

1. Абрамов В.А. Особенности межличностных отношений больных параноидной шизофренией с симптомами госпитализма / В.А. Абрамов, Т.Л. Ряполова, И.В. Жигулина // Таврический журнал психиатрии. – 2007. – Т. 11. – № 3 (40). – С. 24-29.

2. Березанцев А.Ю. Гендер, комплайенс и качество жизни больных шизофренией / А.Ю. Березанцев, О.И. Митрофанова // Российский психиатрический журнал. – 2009. – Т. 1. – С. 24-32.

3. Вербенко В.А. Психопатологія та лікування лікарсько-індукованих рухових розладів при шизофренії / В.А. Вербенко, О.В. Плотнікова // Український вісник психоневрології. – 2011. – № 4 (69). – С. 60-65.

4. Дзюба О.М. До проблеми діагностики кореляційних зв’язків між легкими когнітивними розладами у осіб середнього віку / О.М. Дзюба, О.С. Орлова // Архів психіатрії. – 2013. – № 3. – С. 89.

5. Кожина А.М. Эффективность цикла психообразовательных занятий на госпитальном этапе лечения пациентов с шизофренией / А.М. Кожина, В.И. Коростий, Е.И. Сухоиванова // Український вісник психоневрології. – 2014. – Т. 22. –  № 2 (79). – С. 83-85.

6. Плевачук О.Ю. Взаємозв’язок перебігу шизофренії з психологічними особливостями мікросередовища пацієнта автореф. дис. канд. мед. наук / О.Ю. Плевачук // ДУ Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України. Х., – 2011. – С. 14-18.

7. Психіатрія: навчальний посібник / – Харків: Оберіг, 2013. – 568 с.

8. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д. Я. Райгородский // Самара. «Бахрах-М», – 2002. – 672 с.