Психологія / 6. Клінічна психологія.

Коломієць С. І.

аспирант кафедри загальної і медичної психології та педагогіки

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Проблеми самооцінки в групі осіб з порушенням опорно-рухового апарату

Важливим новоутворенням підліткового віку є розвиток самосвідомості та формування ідеалу особистості, що відбуваються шляхом усвідомлення власних індивідуальних особливостей. Це призводить до формування особливого критичного ставленням підлітка до своїх недоліків. Бажаний образ «Я» зазвичай складається з тих якостей і переваг, які підлітки цінують в інших людях, і саме тому цей образ часто виходить суперечливим [1, 2, 3]. Це може призвести до невідповідності підлітка своєму ідеалу, що стає приводом для переживань. У період статевого дозрівання формується інтерес до протилежної статі, а підлітки відрізняються підвищеною збудливістю, частою зміною настрою. У цей же час відбуваються і розвиток самосвідомості та вольових якостей, формуються почуття дорослості, ідеали особистості, а також схильність до рефлексії, виникає гостра потреба у самовизначенні, самоствердженні та самовдосконаленні, в діяльності, що має особистісний сенс.

У підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату наявність моторних порушень та усвідомлення власної тілесної «неідеальності» призводить до змін самовідношення. В даному дослідженні було обстежено 169 осіб обох статей: 85 дівчат та 84 юнака (50,30 % та 49,70 % відповідно) віком від 14 до 16 років, у яких був діагностований сколіоз різного ступеня.

Ступінь сколіозу визначалася рентгенологом за рентгенограмами на підставі виміру кутів сколіозу за В. Д. Чаклиним: I ступінь – 1–10 градусів, II ступінь – 11–25 градусів, III ступінь – 26–50 градусів, IV ступінь – більше 50 градусів.

Серед 85 досліджених дівчат І ступінь сколіозу мали 25; ІІ ступінь – 22; ІІІ ступінь – 20; IV – 18. Серед 84 досліджених юнаків І ступінь сколіозу була діагностована у 26; ІІ ступінь – у 23; ІІІ ступінь – у 19; IV – у 16.

При формуванні груп враховувалися клінічна симптоматика та сомато-психологічні особливості обстежуваних, приділялася увага збереженню логіки дослідження, а також однорідності та невеликої чисельності груп. З урахуванням цього, за ступенем важкості ортопедичних порушень при сколіозі нами було сформовано дві основних групи: до Г1 увійшли 96 осіб з І та ІІ ступенем сколіозу, з них 47 дівчат – Г1(д) та 49 юнаків – Г1(ю); до Г2 увійшли 73 особи з ІІI та IV ступенем, з них 38 дівчат – Г2(д) та 35  юнаків – Г2(ю).

Особливості самооцінки досліджуваних юнаків та дівчат вивчалися за допомогою методики «Особистісний деференціал» (ОД). Дана методика дозволила визначити ставлення підлітків до людей або самих себе. Метод особистісного диференціала містить вибірку слів, які описують різноманітні риси особистості, що дозволяє створити своєрідну модель особистості [5].

Для статистичного аналізу було застосовано пакет Statistica for Windows 5.0 (StatSoft, USA, 1998). Для оцінки зв’язку психологічних характеристик з ступенем сколіозу застосовано критерій рангової кореляції Кендала (в силу рангового характеру ступенів сколіозу і тривожності), для парного порівняння груп – непараметричний критерій Манна–Уітні [4]. У цьому випадку параметричні ряди подавали як М+s. Результати дослідження детально викладені у таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл за показниками самооцінки за опитувальником (ОД) (середній бал)

Рівень	Г1(д), (n=47)		Г1(ю), (n=49)		Г2(д), (n=38)		Г2(ю), (n=35)
	n	%	n	%	n	%	n	%
Фактор «Оцінка»
Високий	2	4,26	5	10,20	0	0,00	1	2,86
Середній	19	40,43	21	42,86	6	15,79	7	20,00
Низький	26	55,31	23	46,94	32	84,21	27	77,14
Фактор «Сила»
Високий	4	8,51	8	16,33	0	0,00	2	5,71
Середній	23	48,94	25	51,02	10	26,32	11	31,43
Низький	20	42,55	16	32,65	28	73,68	22	62,86
Фактор «Активність»
Високий	7	14,89	10	20,41	3	7,89	5	14,29
Середній	27	57,45	28	57,14	19	50,00	18	51,43
Низький	13	27,66	11	22,45	16	42,11	12	34,28

Як свідчать отримані дані наведені в таблиці 1, майже всі обстежені підлітки з III–IV ступенем сколіозу мали низькі показники за фактором «Оцінка», що сигналізує про наявність низького рівня самоповаги, труднощі з прийняттям себе як особистості, невизнання у себе соціально схвалюваних якостей, критичне ставлення до себе та незадоволеність собою. Низькі значення за фактором «Оцінка» вказують на критичне ставлення людини до самої себе, її незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особистості, а також на недостатній рівень прийняття самої себе.

Тенденція до зниження самооцінки спостерігалася і в групах підлітків з I–II ступенем сколіозу, проте в Г1(д) та Г1(ю) показники були достовірно кращими відносно Г2(д) та Г2(ю): низькі показники за фактором «Оцінка» мали 55,31 % дівчат – на 28,90 % менше, ніж у Г2(д) та 46,94 % юнаків – на 30,20 % менше порівняно з Г2(ю).

Фактор «Сила» в самооцінці характеризує розвиток вольових якостей особистості і те, як вони усвідомлюються самим досліджуваним. Високі значення цього показника свідчать про впевненість у собі, незалежність, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Достовірно більша кількість дівчат та юнаків із III–IV ступенем сколіозу мали низькі показники за фактором «Сила» порівняно з підлітками обох статей з I–II ступенем сколіозу (р≤0,05). Такі досліджені сприймали себе як осіб, залежних від зовнішніх обставин, не здатних не тільки досягати бажаного, а й навіть просто наполягати на своєму та контролювати ситуацію. Також низькі значення за фактором «Сила» свідчать про недостатність самоконтролю, неспроможність триматися обраної лінії поведінки, залежність від зовнішніх обставин і оцінок. В Г1(д) та в Г1(ю) низькими показниками за фактором «Сила» характеризувались 42,55 % дівчат та 32,65 % юнаків, при цьому достовірна різниця у Г1(д) та Г1(ю) дорівнювала (р≤0,05).

За фактором «Активність» більшість підлітків усіх груп дослідження мали високий та середній показники (Г1(д) – 72, 34 %, Г1(ю) – 77,55 %, Г2(д) – 57,89 %, Г2(ю) – 65,72 %). Кількість осіб з низькими показниками за фактором «Активність» була достовірно більшою у групах з III–IV ступенем сколіозу (різниця між Г1(д) та Г2(д) складає 4,45 балів, (р≤0,05); різниця між Г1(ю) та Г2(ю) – 11,83 бали, (р≤0,05)). Досліджені з низьким рівнем активності характеризували себе як не товариських, не активних, відчували зниження енергійності, замкнутість, стриманість [7].

Таким чином, можливо констатувати тенденцію до зниження самооцінки у групах підлітків з І–ІІ ступенем сколіозу. Проте у цих групах показники були достовірно кращими відносно підлітків з III–IV ступенем сколіозу: показники за фактором «Оцінка» у Г1(д) на 28,90 % вищі, ніж у Г2(д), а у Г1(ю) на 30,20 % кращі, ніж у Г2(ю).

Достовірно більша кількість дівчат та юнаків з III–IV ступенем сколіозу мали низькі показники за фактором «Сила» порівняно з підлітками обох статей з І–ІІ ступенем сколіозу, (р≤0,05). В Г1(д) та в Г1(ю) низькими показниками за фактором «Сила» характеризувались 42,55 % дівчат та 32,65 % юнаків, при цьому достовірна гендерна різниця відзначалася при порівнянні Г1(д) та Г1(ю), (р≤0,05).

За фактором «Активність» більшість обстежуваних усіх груп дослідження мали високий та середній показники (Г1(д) – 72, 34 %, Г1(ю) – 77,55 %, Г2(д) – 57,89 %, Г2(ю) – 65,72 %). Кількість пацієнтів із низькими показниками за фактором «Активність» була достовірно більшою у групах підлітків з III–IV ступенем сколіозу: різниця між Г1(д) та Г2(д) складає 4,45 балів, (р≤0,05); різниця між Г1(ю) та Г2(ю)– 11,83 бали, (р≤0,05).

Література:

1. Динаміка психічного здоров’я населення України 2008-2012 рр. та перспективи розвитку психіатричної допомоги / І.Я. Пінчук, Р.М. Богачев, М.К. Хобзей, О.О. Петриченко // Архів психіатрії. – 2013. – № 1 (72). – С. 11-17.

2. Дадаева О.А. Клинико-психологические особенности детей и подростков, больных сколиозом / О.А. Дадаева, Р.Т. Скляренко, Н.Г. Травникова // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. – 2003. – № 3. – С. 10-14.

3. Крайнюков С.В. Картина мира подростков с заболеваниями опорно-двигательного аппарата / С.В. Крайнюков, И.И. Мамайчук // Ананьевские чтения. Психология в здравоохранении: материалы науч. конф., 22-24 октября 2013 г. / отв. ред. О.Ю. Щелкова. – СПб., 2013. – С. 222-224.

4. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич // Киев: Морион, 2001. – 408 с.

5. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д. Я. Райгородский // Самара. «Бахрах-М», – 2002. – 672 с.