Табенська
Ю.В.
Чернівецький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Практика ієрархічного контролю видатків в казначействі Франції
Повноваження Державного казначейства України як
контрольного органу регламентуються статтею 112 Бюджетного кодексу України та
Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 із відповідними змінами й
доповненнями. У Бюджетному кодексі та положенні визначено, що Державне
казначейство здійснює бухгалтерський облік усіх надходжень і витрат Державного
бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та
вкладання звітності про викон.ання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих
питань і здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за
відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;
організовує виконання бюджетів і контролює ці процеси, а також надходження й
використання коштів державних позабюджетних фондів.
Метою фінансового
контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, є зменшення
кількості й обсягів порушень бюджетного законодавства та недопущення
використання бюджетних коштів не за призначенням; взяття зобов'язань
розпорядниками коштів понад обсяги виділених бюджетних асигнувань.
Державне
казначейство України контролює дотримання Єдиних правил ведення бухгалтерського
обліку та складання звітності щодо виконання
кошторисів бюджетних установ, спрямування коштів за цільовим
призначенням на стадії здійснення операцій на підставі документів розпорядників
коштів, поданих до оплати. Отже, Державне казначейство, на відміну від
фінансових органів, здійснює контроль за виконанням бюджетів на всіх етапах
використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки
та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів і одержувачів.
В системі казначейства
Франції в області санкціонування видатків запроваджена і успішно
функціонує форма контролю, яка має на
меті оцінку ризику - ієрархічний контроль видатків.
Суть даної методики
полягає в тому, що для забезпечення належного контролю за видатками, які мають
найбільші ризики та першочергові цілі, полегшується контроль за рештою
видатків. В першу чергу процедура даного виду контролю розпочинається з аналізу
потенційних ризиків, який дозволяє на початковому етапі розділити або
згрупувати різні категорії видатків на більш менш значущі в залежності від
поставлених цілей і задач, а також від рівня потреби в захисті від очікуваних
ризиків, наприклад: бюджетних, бухгалтерських, юридичних.
Розроблені уніфіковані
державні стандарти в формі:
1.
Обов’язкових вимог проведення попереднього контролю суцільним методом по
відношенню до видатків, які мають найбільші ризики і цілі (для прикладу в даний
перелік входять видатки за контрактами, які заключні на конкурсній основі);
2.
Рекомендацій, які стосуються видатків, до яких можна застосувати вибірковий
контроль.
З врахуванням
вищезазначених уніфікованих вимог, а також додаткових потреб, визначених
керівниками казначейств на місцях, для кожного одержувача бюджетних коштів
індивідуально складаються локальні плани контролю. Попередні розрахунки для
підготовки даних планів реалізовані в спеціально створеному для цього
програмному продукті, який синтезує дані по будь-яких параметрах обробки
платіжних доручень. За основу береться кількість перевірених видатків і
виявлених порушень в попередньому році. Доля порушень та потенційних втрат, які
стосуються конкретного одержувача коштів дозволяє отримати параметри для
локальних планів контролю. Варто відмітити, що працівники казначейства були
здивовані тим, що деякі одержувачі коштів, які вважалися примірними, виявилися
порушниками.
Таким чином, результати
проведеного аналізу дають змогу для кожної категорії видатків: розрахувати
необхідну форму контролю (попереднього чи наступного, суцільним методом чи
вибірковим), беручи до уваги надійність одержувачів бюджетних коштів; регулярно
(мінімум один раз на рік) уточнювати степінь жорсткості контролю по відношенню
до кожного одержувача бюджетних коштів, якщо оціночні показники змінюються в
кращу чи гіршу сторони.
В подальшому параметри
контролю вводяться в програмне забезпечення по обробці платіжних доручень, які
програма автоматично фільтрує по заданих параметрах, відокремлюючи ті, які
підлягають перевірці від решти. Отже, спеціаліст миттєво відмічає «до сплати»
так названі окремі від тих, які мають велику
цінність і високий ризик. Якщо виявляються помилки, то відповідно до
програмного забезпечення їх вносять до порушень, що дає змогу в подальшому
проводити аналіз надійності одержувача бюджетних коштів і розрахувати параметри
планів контролю.
Крім цього, обов’язково
проводиться вибірковий наступний контроль , що дає змогу виявити порушення, які
допущені в платіжних документах, які не підлягають попередньому контролю і
оцінити якість роботи відповідальних виконавців в проведенні перевірок
платіжних доручень з точки зору внутрішнього контролю.
Застосування на практиці
методики ієрархічного контролю видатків сприяє покращенню ряду показників, для
прикладу оновлення планів контролю дозволяє в більшості випадків знизити
кількість платежів, які підлягають перевірці. В свою чергу зменшення кількості
платежів, які підлягають перевірці, дозволяє підвищити її якість по принципу:
«перевіряти менше, щоб контролювати краще».
Ієрархічний контроль
видатків проводиться з детальним аналізом порушень з боку одержувачів бюджетних
коштів. В більшості випадків дана робота містить педагогічний характер: вона
дає змогу на основі проведеної статистики бюджетних порушень продемонструвати
одержувачам якість підготовки платіжних документів, що дасть змогу їх
удосконалювати.
Як наслідок, застосування
ієрархічного контролю дозволяє удосконалити власне обслуговування видатків,
спростити внутрішній контроль.
Загалом, запровадження та
реалізація ієрархічного контролю видатків ефективна лише при комплексному
застосуванні методологічних та програмно-технічних засобів, грамотному
розподіленні обов’язків між працівниками і добре організованому внутрішньому
контролю. Всі ці особливості і дають змогу підвищити якість контролю видатків,
які здійснюються органами казначейства.
Список використаних
джерел:
1.
Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21 червня 2001 року №2542 – ІІІ;
2.
Державні фінанси: Підручник/ С.О. Булгакова та ін.- Т.5. Державний
фінансовий контроль.-К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2007.-303 с;