ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ

Маслова Л.Я., старший викладач

Анцифэрова Н., Арцибашева Ю., студенти

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Проблема формування сприятливого середовища для життєдіяльності людей є актуальною як для України, так і для всіх держав. За ступенем її розв’язання як у кількісному, так і в якісному вимірах наша держава значно поступається економічно розвиненим країнам: за весь період незалежності України у галузі житлово-комунального господарства накопичуються невирішені проблеми, що дає підстави говорити про стан системної кризи, яка щодалі поглиблюється. Це загрожує безпеці життєдіяльності людей та національній безпеці країни.

Житлово-комунальне господарство України як одна з найбільших галузей економіки країни має відповідно і багато проблем, головними чинниками яких є:

- фінансова неспроможність органів місцевого самоврядування виконувати свої зобов’язання щодо ефективного використання комунального майна та забезпечення населення житлово-комунальними послугами належного рівня і якості;

- відсутність сприятливих умов для залучення приватних інвестицій в розвиток галузі;

- недосконала тарифна політика, яка сприяє вимиванню обігових коштів на підприємствах;

- відсутність правових умов для можливості безоплатного споживання житлово-комунальних послуг або несвоєчасної та неповної їх оплати;

- відсутність національних стандартів рівня і якості послуг та відповідної диференційованої системи ціноутворення тощо.

Слід підкреслити, що кожен з наведених чинників пов’язаний один з одним, є передумовою один одного, а разом вони створюють сукупність проблем, в даному випадку, в житлово – комунальному господарстві.

В процесі реформування житлово-комунального господарства в Україні необхідно вирішити наступні головні проблеми:

1. Обмеження шкоди, якої завдає населенню великих міст хаотична забудова ЖКГ, здійснювана в небачених масштабах.

2. Впорядкування надання громадянам пільг в оплаті житлово-комунальних послуг та внесення фінансування в державний та місцевий бюджети пільг, передбачених Законом України.

3. Врегулювання ринку енергетичних послуг для підприємств водно-каналізаційного господарства.

Через постійне зростання тарифів на енергоносії питома вага витрат на електроенергію в собівартості послуг водопостачання складає 40-50%, тоді як при стабільних цінах у 90 роках вона складала 25% ( у світовій практиці — 4-18%).

Паливно-енергетична та інші галузі енергетичного господарства працюють у ринкових умовах, у той же час на підприємствах ВКГ поширюються лише умови жорсткого регулювання тарифів на регіональному рівні. Існуюча цінова та тарифна політика в електроенергетиці (постійне зростання тарифів, застосування перехресного субсидування) привели до негативних результатів:

— підприємства водо-, теплопостачання, водовідведення потрапили під дію найвищих тарифів у енергетиці, що призвело до погіршення їх фінансового стану;

— в остаточному підсумку така структура тарифів стала непосильним тягарем для населення — основного споживача комунальних послуг.

Реалізація державної політики реформування житлово-комунального господарства повинна здійснюватись відповідно до Закону України „Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки” від 24.06.2004 № 1869-IV за чотирма основними напрямами:

- організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;

- поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

- забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;

- технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу щодо використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.

Отже, забезпечення громадян житлом та підвищення благоустрою житлово-комунального господарства та якості його послуг залишаються одними з найгостріших соціально-економічних проблем України. Питання житлово-комунального сектора мають стати пріоритетними в державній політиці щодо формування соціальних програм, оскільки вони мають особливе значення для подальшого розвитку поселенської мережі та господарського комплексу України в цілому.