Экономические науки/2

Панна А.О

Миколаївський державній аграрний університет

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТУВАННЯ РОЗВИТКУ АПК В УКРАЇНІ

Україна – одна з небагатьох країн, де є великі можливості для здійснення сільськогосподарської діяльності. Помірний клімат, достатня кількість робочої сили, опадів, джерел води, сонячного світла, вигідне географічне розташування, а також чималі земельні ресурси створюють сприятливі умови для розвитку агропромислового комплексу. Крім того, Україна має приблизно 45% всього чорнозему світу, а це свідчить про родючість українських земель.

Сільське господарство є первинною ланкою агропромислового комплексу, а разом із харчовою і деякими галузями легкої промисловості (текстильною, шкіряною, хутровою) становить його основу.

Розвиток сільськогосподарського сектору задекларовано як пріоритетний напрям економіки України, одну із необхідних умов її національної безпеки. Воно є основним джерелом сировини, оскільки його головним засобом виробництва є земля. Тому можна вважати Україну аграрною державою і, відповідно, одним з пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності повинно бути саме сільське господарство. Оскільки сільськогосподарські підприємства функціонують у сфері бізнесу, їм, як і будь-яким іншим організаціям, потрібні кошти для придбання основних засобів (або сплачувати орендну плату), відшкодовувати поточні витрати, бути платоспроможним щодо боргових зобов'язань, мати резервні кошти для господарського маневру, розширюючи і удосконалюючи свій бізнес, де велика роль повинна відводитися інвестиційній стратегії розвитку сільського господарства України, яка повинна випливати із загальної стратегії його розвитку.

Нинішня інвестиційна ситуація в Україні розвивається в умовах скорочення об'ємів накопичення, суттєвого спаду його частки в ВВП, скорочення бюджетних капіталовкладень слабкої інвестиційної мотивації підприємницької діяльності. Тому для залучення в галузь АҐІК відповідного обсягу інвестицій необхідне сприятливе інвестиційне середовище-як внутрішнє, так і зовнішні.

За шість місяців 2009 року загальні обсяги інвестицій по Україні склали 56,7 % до відповідного періоду минулого 2008 року.

Станом на 1 липня 2009 року в агропромисловий комплекс України було залучено 7944,3 млн. грн. інвестицій в основний капітал (14,7 % від загального обсягу інвестицій в економіку – 54081,7 млн. гривень).

Обсяги залучення інвестицій в сільське господарство в порівнянні з відповідним періодом минулого 2008 року становлять 54,3%, у тому числі: в галузі рослинництва 54,3%, тваринництва – 52,5%, надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту – 184,1%, рибальство та рибництво — 61,6%.

Сільськогосподарське виробництво до цього часу залишається галуззю з найвищим ступенем інвестиційного ризику в державі. Інвестиційна стратегія України є визначальною в загальній стратегії розвитку даного сектора економіки, а фінансовий стан галузі завдяки своїй надмірній збитковості і заборгованості не дозволяє розраховувати на суттєві інвестиції з боку виробника. Світовий досвід свідчить про те, що для стабільного економічного росту інвестиції повинні бути на рівні І9-25% ВВП.

Ідеальним джерелом поповнення капіталу для сільськогосподарських підприємств є залучення інвестицій та прийняття рішення про вкладення власних (внутрішніх), позичкових і залучених фінансових, майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Важливий момент в прийнятті рішення щодо інвестицій - необхідність проведення змістовних SWOT та SPACЕ аналізів не тільки виробничо-збутової діяльності та витрат, але й розроблення сценарного прогнозу з виявленням існуючих можливостей та загроз для розвитку підприємств. Розроблений аналіз та прогноз нададуть можливість підприємству виключити можливість прийняття поспішних імпульсивних рішень.

В даному випадку держава повинна регулююче впливати на інвестиційну діяльність підприємства шляхом проведення кредитної політики з розумною податковою, на основі диференціації суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг.

В умовах формування ринкових відносин науково обґрунтовані інвестиційні регіональні програми розвитку АПК є важливою підоймою управління інвестиційним процесом у галузях і підприємствах агропромислового комплексу на основі проектів та організаційних заходів для досягнення соціально-економічних цілей за рахунок місцевих і залучених джерел фінансування.

В даній ситуації основополагаючим фактором є стимулювання довгострокового банківського кредитування з впровадженням механізму захисту прав кредиторів.

Залучені фінансові ресурси доцільно направляти у стратегічно важливі сфери, зокрема аграрно-промислово-фінансові групи та інтегровані формування, регіональні інтегровані проекти і програми, при цьому слід врахувати спроможність підприємств засвоїти інвестиції в тих чи інших об'ємах.

Значні проблеми стратегічного характеру мають місце в аграрному виробництві стосовно джерел іноземних інвестиційних надходжень.

Щоб зменшити кризові тенденції та забезпечити розвиток агарних формувань, необхідно створювати сприятливі умови для інвестиційної діяльності у модернізацію підприємств.

Стимули вкладання капіталу в сільськогосподарські підприємства не такі потужні, то впровадження акціонерного механізму дозволить переорієнтуватися на розвиток укрупненого високотехнологічного товарного виробництва зерна, цукрових буряків, соняшнику, підвищити продуктивність тваринництва.

Подальше зростання асигнувань в сферу агропромислових досліджень сприятиме підвищенню значення інформаційних технологій, координації міжгалузевих зв'язків, інтеграції наукової і виробничої діяльності з загальнонаціональними і глобальними тенденціями в науково-технічному і економічному розвитку держави.

Всі інвестиції повинні сприяти розповсюдженню досягнень в області техніки і технологій; створювати додаткові робочі місця; забезпечувати виробництво конкурентоспроможної продукції і появу нових інфраструктурних об'єктів, налагоджувати більш ефективну реалізацію на зовнішніх ринках. Вся направленість інвестиційної політики в сільському господарстві повинна полягати в тому, щоб комерційний інтерес інвесторів призвести у відповідність з народногосподарськими інтересами, що, у свою чергу, дасть змогу стабілізувати фінансовий ринок країни, покращити його дисципліну та ділову культуру.

Література

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навч. - метод. Посібник для сам ост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000.- 356 с.

2. Статистичний щорічник України 2008 р. / За ред. О.Г.Осауленко. Державний комітет статистики України. - 2009 р. - 456 с.