Щодо необхідності зміни методу обліку виконання державного бюджету України

Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

Петраков Я.В.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

Щодо необхідності зміни методу обліку виконання

державного бюджету України

За результатами ревізій та перевірок законності витрачання коштів, виділених на виконання бюджетних програм, та аудиту ефективності виконання бюджетних програм, аналізу якості затверджених паспортів бюджетних програм, проведених спеціалістами Рахункової палати та ГоловКРУ, визначено загальні недоліки при складанні паспортів бюджетних програм:

- нечітке визначення мети бюджетної програми;

- обмеженість переліку законодавчих підстав виконання бюджетної програми, наявність посилань на загальнодержавні програми, термін дії яких закінчився;

- включення до показників продукту критеріїв, за допомогою яких неможливо якісно оцінити виконання бюджетної програми, оскільки вони залежать від зовнішніх факторів; наприклад, кількість опрацьованої кореспонденції, кількість виконаних доручень тощо;

- відсутність посилень на державні цільові програми, що виконуються у складі бюджетної програми, хоча вони визначені серед законодавчих підстав її виконання;

- відсутність або неточність у визначенні показників якості, що не дозволяє в повному обсязі оцінити якість виконання бюджетної програми;

- неправильне віднесення результативних показників до відповідного розділу, зокрема в розділі ефективності було зазначено показники, які за своєю сутністю характеризують якість виконання бюджетної програми [1].

До основних причин відхилення вітчизняної системи бюджетування від законодавчо закріплених концептуальних засад автор відносить наступні:

1) дисбаланс політичної системи (системи відносин між гілками влади), що спричиняє боротьбу за голоси виборців за рахунок бюджетних коштів. Внаслідок цього більшість державних цільових програм фінансується на критично низькому рівні, оскільки значну частину бюджетних ресурсів спрямовано на поточні соціальні видатки. Заохочення громадян здійснюється циклічно і досягає найбільшої частки напередодні та під час виборів до гілок влади (законодавчої та виконавчої). Незавершена політична реформа поглиблює процес громадсько-орієнтованого витрачання акумульованих доходів, гальмує проведення податкової та адміністративної реформ, що посилює бюджетні дисбаланси в регіонах;

2) встановлення груп критеріїв, які не мають грошової/кількісної оцінки, при обмеженій інформаційній базі. Запозичення зарубіжної системи виконання бюджету у вітчизняний бюджетний процес не врахувало нерозвиненість інформаційної та статистичної бази, на яких ґрунтується будь-яка системи оцінювання. Більшість показників ефективності, які використовуються в бюджетних програмах, не виступають об’єктом статистичних спостережень, в зв’язку з цим важко оцінити достовірність даних, наданих виконавцями таких програм. Необхідно спочатку створити відповідну систему обліку інформації про процеси, які є об’єктом державного регулювання, а вже потім скеровувати на них бюджетні ресурси.

Крім того, показники якості бюджетних програм не мають відповідних аналогів в міжнародній практиці, що робить їх імплементацію не тільки складним, а й інформаційно недоцільною.

Використання касового методу обліку виконання бюджету істотно звужує перелік показників, які можна використати для оцінювання ефективності бюджетних програм, адміністративної діяльності тощо.

3) звуження об’єкта оцінювання від бюджетного процесу до бюджетної програми, що знижує відповідальність органів державної влади, відповідних організацій та установ.

Оцінка виконання бюджетних програм має забезпечувати кількісний аналіз ефективності використання бюджетних коштів та досягнення певного соціально-економічного ефекту. Крім того, результати такої оцінки мають бути доступні громадськості, засобам масової інформації, науковцям та спеціалістам для оцінки ефективності державного управління. В іншому випадку не буде досягнуто завдань бюджетного процесу – результату, за який встановлена відповідальність [2].

Найбільшого успіху в управлінні бюджетним процесом досягнуто в США. Це обумовлено тим, що об’єктом аналізу, оцінки та відповідальності є не тільки результативні показники, а весь процес формування, наповнення та виконання бюджетної програми. Рейтинговий інструментарій визначення цінності бюджетних програм (Program Assessment Rating Tool - PART), складається з 4 секцій, які оцінюють за допомогою групи чітко сформульованих питань, що передбачають логічну відповідь (так/ні) і мають певний ваговий коефіцієнт в загальні оцінці ефективності (результативності) бюджетних програм [3]. Основними напрямами оцінювання є: 1) програмні цілі та дизайн; 2) планування; 3) управління; 4) результати.

Використовуваний в Україні підхід до оцінювання є значно вужчим - це, по-суті, 4 секція PART.

Зважаючи на багаторічну практику бюджетування в розвинених країнах [4], її адаптацію до змін в економіці та суспільних викликів [5, 6], автор пропонує здійснити поступовий перехід від ПЦМ до PART в наступній послідовності:

- усунути недоліки касового методу обліку виконання бюджету;

- розширити інформаційну базу для оцінювання програм;

- привести групи показників оцінювання результативності бюджетних програм у відповідність до кращих міжнародних практик;

- перейти на паралельний облік виконання бюджету за касовим та кумулятивним методом з відповідним відображенням показників;

- перейти на систему оцінювання ефективності бюджетного процесу шляхом введення додаткових об’єктів оцінювання;

- змінити групи показників оцінювання бюджетної програми.

Доцільність застосування кумулятивного методу обліку бюджету обумовлена:

1) цільовим характером доходів, які виступають як плата за користування державним майном, компенсація витрат органам державної влади та бюджетним установам за надані послуги;

2) переважним використанням спеціального фонду бюджету для акумулювання НБД;

3) наявністю значної кількості бюджетних та державних цільових програм, які виконуються в розрізі НБД.

4) ресурсною базою держави.

Література:

1. Лист Міністерства фінансів України від 19.03.2007 N 31-06000-05-5/5351 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://lawua.info/jurdata/dir125/dk125160.htm

2. Allen Schick. Twenty-five Years of Budgeting Reform // OECD Journal on Budgeting. – 2004. – Volume 4, No. 1. – pp. 81-102.

3. John B. Gilmour. Implementing OMB’S Program Asswssment Rating Tool (part): Meeting the Challenges of Integrating Budget and Performance // OECD Journal on Budgeting. – 2007. – Volume 7, No. 1. – рр. 121-160.

4. Ian Lienert, Moo-Kyung Jung. The Legal Framework for Budget Systems: An International Comparison // OECD Journal on Budgeting. – 2004. – Volume 4, No. 3. – pp.1-483.

5. Bram Scheers, Miekatrien Sterck and Geert Bouckaert. Lessons from Australian and British Reforms in Results-Oriented Financial Management // OECD Journal on Budgeting. – 2005. – Volume 5, No. 2. – pp. 133-162.

6. Pamela Gomez with Joel Friedman and Isaac Shapiro. Opening Budgets to Public Understanding and Debate: Results from 36 Countries // OECD Journal on Budgeting. – 2005. – Volume 5, No. 1. – pp. 7-36.