Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Дзюба О.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Соціально-політичні і економічні особливості трансформації освіти сучасної України.

Узагальнюючи міжнародний досвід щодо підтримки впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, експерти виділили таке:

• кожна країна виходила з суспільних потреб і попиту різних галузей виробництва;

• держава здійснювала підтримку інвестування компаній у розвиток освітніх мереж, в яких використовуються сучасні інформаційні технології;

• з метою впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту навчальні заклади отримали відповідну компетентність та достатню незалежність від державного регулювання;

• держава та експертні групи проводили (і проводять) постійний системний аналіз ситуації задля виявлення потреб суспільства у використанні інформаційно-комунікаційних технологій.

Саме на реалізації таких знань зосереджені зусилля усіх суб'єктів, що становлять систему вищої освіти України. Досвід постійного вирішення зазначених вище І багатьох Інших проблем у технологічно розвинених країнах показує, що ефективна впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в освіту можливе лише за умови політичної та економічної підтримки з боку держави. Так, у США державний апарат на рівні штатів і федерального уряду підтримував ініціативи навчальних закладів, а компанії - виробники інформаційно-комунікаційних технологій-продуктів одержували відповідні пільги, Японія у середині минулого століття заявила про державний пріоритет щодо впровадження інноваційних технологій -в освіту і, за даними Єврокомісії, на початку 90-х років випередила цьому більшість країн світу.

Перераховані вище тенденції і принципи тією чи іншою мірою визначають основні напрями і способи зміни відносин в освітній системі у всіх країнах. Разом з тим, Україна має деякі специфічні соціально-політичні і економічні особливості в галузі трансформації освіти. Нижче наведених і найбільш значущі і характерні з них.

* У даний час Україна відчуває потребу в інтеграції у світовий Інформаційний простір, проте інформатизація різних сфер діяльності людини тому числі, у галузі вищої освіти, поки що відстає від сучасних можливостей Інформаційно-комп'ютерних технологій і телекомунікаційних мереж. При цьому, незважаючи на те, що в Україні формується інфраструктура регіональних комп'ютерних мереж у рамках загальносвітового розвитку глобальної мережі Інтернет, темпи, масштаби і якість цього процесу не відповідають сучасним потребам суспільства.

* Освітянська громадськість неоднозначно сприймає суть і нагальність впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту. При цьому вона перебуває в стані або повного песимізму щодо необхідності й можливості їх впровадження в теперішніх умовах, або необґрунтованої ейфорії від удаваної простоти їх реалізації,

* У вищих навчальних закладах поки що не налагоджена системна підготовка кадрів, потрібних для впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Внаслідок цього в багатьох освітніх закладах до цього залучаються не зовсім підготовлені у цій сфері співробітники. і це все при тому, що в багатьох вищих навчальних закладах є потужні кадри і суттєві досягнення з питань створення локальних інформаційних мереж, технологій та підготовки електронних підручників.

* Потребує доопрацювання нормативно-правова, науково-теоретична. організаційно-методична і фінансово-економічна база підтримки дистанційного навчання, у тому числі науково обґрунтовані норми навантаження й оплати робочого часу викладачів у дистанційному навчанні, а також психолого-педагогічні основи реалізації різних методик дистанційного навчання у вини й школі

* Незважаючи на те, що вже наявний практичний досвід окремих вищих навчальних закладів показав здатність дистанційного навчання функціонувати в режимі самофінансування і самоокупності за рахунок платності освітніх послуг, багато освітніх закладів поки що не в змозі профінансувати початкові виграти з упровадження в себе дистанційного навчання.

* Потребують свого впровадження дієві механізми захисту інтересів авторів і розробників курсів дистанційного навчання та програмного забезпечення, що використовується для їхнього супроводження .

Отже, нині система вищої освіти України знаходиться у стані модернізації технічного забезпечення навчального процесу і прагне, незважаючи на суттєві фінансові проблеми, динамічно впроваджувати сушені технології навчання.