Медицина/12.Инфекционные болезни

Гаврилюк О.І., Дейнека С.Є., Вознюк В.О.

ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет»

ПРОБЛЕМА АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ В МЕДИЦИНІ

На сьогоднішній день таке поняття як антибіотикорезистентність вже не є лише медичною проблемою, воно має величезне соціально-економічне значення та розглядається як загроза національної безпеки. Інфекції, які спричинені резистентними штамами патогенних мікроорганізмів, характеризуються більш тяжким перебігом, подовжують термін перебування хворого в стаціонарі, потребують застосування комбінованої антибіотикотерапії із застосуванням резервних препаратів. Все це призводить до підвищення економічних витрат на лікування, погіршуює прогноз щодо здоров’я та життя хворих, а також підвищуює ризик розповсюдження резистентних штамів, що в свою чергу призводить до виникнення епідемій [1].

Розвиток резистентності мікроорганізмів неминучий навіть при призначенні антибіотика у відповідній терапевтичній дозі. Цьому сприяють багато факторів, серед яких – вільний доступ до лікарських препаратів, неправильна діагностика, брак об’єктивної інформації та ін. [2,3].

У більшості випадків призначення антибактеріальних препаратів адекватне, раціональне та обґрунтоване, а в деяких інших випадках можливо взагалі відмовитись від їх застосування. Досить високою залишається частота застосування антибактеріальних препаратів при вірусних інфекціях.

Призначенням антибіотиків з метою профілактики бактеріальних ускладнень часто виправдовують їхнє застосування при гострих респіраторних вірусних інфекціях [4,5].

Задля вирішення проблеми антибіотикорезистентності перш за все потрібне обґрунтоване застосування антимікробних засобів, що на практиці досить важко здійснити. Також потрібно уникати помилок при виборі режиму дозування антибіотика, а саме призначення недостатньої або надлишкової дози та неправильного вибору інтервалу між застосуваннями. [6].

В Україні антибіотикорезистентність має свої особливості. Насамперед антибіотики легкодоступні для населення внаслідок того, що вони продаються в аптеках без рецепту. Має місце і соціальна проблема неадекватного доступу до цих препаратів. Бідність пацієнтів або лікувальних установ, деякі надзвичайні ситуації призводять до того, що починають застосовувати неякісні або підробні препарати, що зумовлює швидку селекцію резистентних штамів мікроорганізмів. [5].

Ще однією із помилок при лікуванні інфекцій є необґрунтоване призначення комбінації антибіотиків. При наявності антибактеріальних препаратів широкого спектру дії покази до комбінованої антибіотикотерапії значно звужені і пріоритет у лікуванні багатьох інфекцій залишається за монотерапією. Окрім того, не завжди дотримуються рекомендації щодо тривалості курсу лікування. [7].

Традиційним підходом до антибактеріальної терапії є початок емпіричного лікування із простих антибіотиків, потужні антибіотики широкого спектру дії залишаються як резерв для пацієнтів, стан яких прогресивно погіршується, а також в яких були виявлені резистентні штами мікроорганізмів. Обов’язковими умовами антибіотикотерапії є те, що спектр дії антибіотика, який застосовується повинен відповідати ймовірному збуднику або збудникам. Антибіотик, що застосовується, повинен долати механізми набутої резистентності, якими володіє патоген. Обраний режим дозування повинен створювати у вогнищі інфекції відповідний рівень концентрації антибактеріального препарату, що сприяє швидкій загибелі збудника. [5,7].

Антибіотикорезистентність це глобальна проблема. Не існує країни, яка може дозволити собі її ігнорування, і не існує країни, яка могла б не відповідати на неї. Тільки дії які проводяться одночасно на стримування росту антибактеріальної резистентності в кожній окремій країні можуть призвести до позитивних результатів у цілому світі.

Таким чином, знання фармакодинамічних особливостей антибактеріальних препаратів, їх дозування та термін призначення, обгрунтоване та раціональне застосування дозволяє впливати на ефективність антимікробної терапії інфекцій.

Література:

1. Козлов Р. С., Голуб А. В. Стратегия использования антимикробных препаратов как попытка ренессанса антибиотиков // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотер. - 2011. - № 13 (4). - С. 322–334.

2. Возрастающая угроза развития антимикробной резистентности. Возможные меры. Всемирная организация здравоохранения, 2013. - 130 с.

3. Adriaenssens N., Coenen S., Versporten A. et al. European surveillance of antimicrobial consumption (ESAC): outpatient antibiotic use in Europe (1997–2009) // J. Antimicrob. Chemother. - 2011. - Vol. 66 (6). - P. 3–12.

4. Expert consultation on antimicrobial resistance||Report on a meeting Edited by: Dr Bernardus Ganter, Dr John Stelling. World Health Organization, 2011. Available at: http://www.euro.who.int/pubrequest.

5. European strategic action plan on antibiotic resistance 2011–2016||Dr Guenael Rodier, Director, Division of Communicable Diseases, Health Security and Environment — Европейский региональный комитет ВОЗ, 61 сессия, 12–15.09.2011.

6. Tateda K. Antibiotic-resistant bacteria and new directions of antimicrobial chemotherapy // RinshoByori. - 2012. - № 60 (5). - P. 443–448.

7. Rivers E. P., Katranji M., Jaehne K. A. et al. Early interventions in severe sepsis and septic shock: a review of the evidence one decade later // Minerva Anestesiol. - 2012. - № 78 (6). - P. 712–724.