Медицина /1. Акушерство и гинекология

К. мед. н. Рак Л.М.

Вищий державний медичний заклад України “Буковинський державний медичний університет”

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Однією з основних причин розвитку гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) являється порушення гормонального контролю відновлення клітин ендометрія, віддзеркаленням якого є вплив на нього оваріальних гормонів. В той же час, низка сучасних досліджень вказує на можливість формування гіперпластичних процесів ендометрія під впливом персистуючої інфекції в слизовій оболонці матки [2, 1]. Пошук нових підходів до оцінки гіперпластичних процесів ендометрія в жінок фертильного віку повинен ґрунтуватись на визначені етіопатогенетичної причини та характеру патологічного процесу ендометрія для вибору адекватної терапії. Результати досліджень деяких науковців вказують на можливість неспівпадіння персистуючої мікрофлори у різних відділах репродуктивного тракту. Так, за даними Гроховської М.В., що були отримані в результаті обстеження 224 жінок виявилось, що персистуюча інфекція в слизовій оболонці порожнини матки і в цервікальному каналі не завжди співпадає. Недіагностована внутрішньоматкова інфекція може бути одним із патогенетичних механізмів виникнення гіперплазії ендометрія (ГЕ) [3]. Це, відповідно, вказує на необхідність уточнення достатності традиційного на сьогодні дослідження лише виділень цервікального каналу на етапі діагностики гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) з метою вибору вірної подальшої лікувальної тактики. Актуальним також є питання шляхів забору матеріалу з порожнини матки та проведення його мікробіологічного дослідження для отримання достовірної картини мікробіоценозу ендометрія.

Метою роботи було вивчити мікробіоценоз гіперплазованого ендометрія у жінок репродуктивного віку та оцінити роль гістероскопії в даному напрямку.

Під нашим спостереженням перебувала 31 пацієнтка репродуктивного віку з підозрою на ГПЕ (що в подальшому було підтверджено морфологічно) із збереженою менструальною функцією. Переважними причинами звернення за медичною допомогою були менометрорагії (66,6%), ациклічні маткові кровотечі (15,5%), підозра на ГПЕ за даними УЗД (86,6%). Усім пацієнткам була проведена рідинна гістероскопія з біопсією ендометрія та (або) фракційним вишкрібанням з подальшим гістологічним дослідженням матеріалу. Гістероскопія була доповнена мікробіологічним (бактеріологічним та ПЛР) дослідженням біоптатів на предмет виявлення урогенітальних інфекцій.

На момент обстеження клінічних проявів запального процесу геніталій у більшості жінок (84,7%) не виявлено. Лише 15,3% хворих відмічали хронічний тазовий біль. Аналіз гінекологічних захворювань, які перенесли обстежені жінки в минулому, встановив високий відсоток хронічних запальних процесів геніталій: кольпітів ˗ 78,57%, цервіцитів ˗ 35,3%, аднекситів ˗ 52,04%, що мали рецидивуючий характер. Спостерігалась висока частота (86,6%) рецидивуючого вагінального кандидозу, що можна розглядати як результат порушення мікробіоценозу піхви та зниження бар’єрної функції нижніх відділів статевих шляхів. Також 20,03% пацієнток мали в анамнезі два і більше діагностичних вишкрібань стінок порожнини матки. Результати бактеріоскопічного дослідження вагінальних мазків у обстежених жінок свідчили про наявність 3 і 4 ступенів чистоти піхви в 28,33% пацієнток. Гістероскопію проводили лише після повної санації за умови відсутності інфекційних агентів у цервікальному каналі. За даними проведених досліджень, у пацієнток з ГЕ персистуюча інфекція мала місце в 76,6 % випадків. В структурі збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, які були виділені з ендометрія, найчастіше зустрічались мікоплазмо-уреаплазмова інфекція ˗ переважно в асоціації з іншими збудниками. Так, структура умовно-патогенної флори з високим ступенем обсіменіння (III та IV ступені росту) ендометрія була наступною: Mycoplasma hominis виявлена у 10 (32,2%) випадків, Ureaplasma urealiticum – у 9 (29,0 %), S. epidermidis у 3 (9,67%), S. аureus у 4 (12,9%). Серед збудників інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом, Chlamidia trachomatis діагностовано в ендометрії 5 (16,1%) жінок, Trichomonas vaginalis - у 6 (19,3% випадків), Neisseria gonorrhoeae – у 2 (6,45%). Встановлено різнорідність персистуючих інфекційних агентів в ендометрії в залежності від морфологічних особливостей ГЕ.

Висновки. 1. Враховуючи, що хронічна персистуюча інфекція в слизовій оболонці матки може бути одним із патогенетичних чинників виникнення гіперпластичних процесів ендометрія, на етапі діагностики даної патології слід проводити мікробіологічне дослідження біоптатів ендометрія.

2. Гістероскопія з біопсією ендометрія, морфологічним та мікробіологічним дослідженням біоптатів є цінною лікувально-діагностичною процедурою у жінок з гіперпластичними процесами ендометрія.

Література.

1. Бенюк В.О. Сучасні аспекти діагностики гіперпластичних процесів ендометрія у жінок репродуктивного віку / В. О. Бенюк, Я. М. Винярський, В. М. Гончаренко та ін. // Таврический медико-биологический весник. – 2012 – Т. 15, №2, С. 58-59.

2. Гроховська М.В. Сучасні аспекти діагностики і лікування гіперпластичних процесів ендометрію / М.В. Гроховська // Acta Medica Leopoliensia. – 2008. – Vol.8, №4. – С.110-117.

3. Рак Л. М. Мікробіологічна картина гіперплазованого ендометрія у жінок з безпліддям трубного походження / Л. М. Рак. // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції “Вітчизняна та світова медицина в умовах сучасності” (м. Дніпропетровськ, 18-19 січня 2013 р.). – 2013. – С. 66–69.