Педагогічні науки

Д.п.н., проф. Акімова О.В.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Україна

ЕМОЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СИСТЕМІ ТВОРЧОГО ПОШУКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Психологічні характеристики мислення не можуть вважатися повними без розгляду ролі емоційних процесів у системі розумової діяльності. В дослідженнях емоційної регуляції творчого пошуку конкретизується тезис про суб’єктивність мислення. Традиційно суб’єктивний характер мислення пов’зувався з мотиваційною зумовленістю мислення, але як справедливо зауважує О. Тихомиров, цього недостатньо, необхідно також дати характеристику емоцій, які відображають відношення між мотивами (потребами) та успіхом або можливістю успішної реалізації відповідної діяльності суб’єкта. Своєрідність місця проблематики, пов’язаної з аналізом взаємовідношень емоцій і мислення, на його думку, полягає в тому, що вона часто виникає на межі наукових теорій про мислення і теорій про емоції, займаючи тут і там периферійне місце [7, с. 87].

Методологічні основи вирішення питання взаємозв’зку мислення і емоцій закладені в працях Л. Виготського, С. Рубінштейна і О. Леонтьєва. Проблема взаємозв’язку “афекта та інтелекту” на методологічному рівні вперше була поставлена Л. Виготським. Він писав: “Хто відірвав мислення з самого початку від афекта, той назавжди закрив собі дорогу до пояснення причин самого мислення, тому що детерміністичний аналіз мислення обов’язково передбачає розкриття головних мотивів думки, потреб й інтересів, збуджень і тенденцій, які спрямовують рух думки в той або інший бік” [2, с. 14].

Методологічного значення має запропонований С. Рубінштейном принцип єдності мислення та емоцій. Він обґрунтовує його таким чином. Весь процес мислення в цілому є свідомою операцією, яка піддається регулюванню. З динамікою розумового процесу пов’язане емоційне самопочуття суб’єкта, напружене на початку і задоволене або розряджене в кінці. Взагалі, реальний розумовий процес пов’язаний із усім психічним життям індивіда” [4, с. 317].

Розвиваючи цю думку, С. Рубінштейн доходить висновку, який має вирішальне значення для нашого аналізу: “ … саме мислення як реальний психічний процес уже само по собі є єдністю інтелектуального та емоційного, а емоція – єдністю емоційного та інтелектуального” [5, с. 97-98]. Дійсно, інтелектуальна емоція при такому підході становить собою єдність емоційного та інтелектуального, в якій емоційний компонент виступає як домінуючий.

Емоційну насиченість пізнавальної діяльності, як її важливу характеристику відзначає також О. Леонтьєв. Він зазначає, що на відміну від будь-якої іншої діяльності, пізнавальна діяльність регулюється емоційно, афективно [3, с. 342].

Аналіз інтелектуальних почуттів зробив Е. Титченер. На відміну від інших авторів, він диференціює поняття “почуття” та “емоція”. При цьому під “почуттям” розуміється “афективне явище, яке виникає, коли ми стикаємося з відомим положенням за допомогою активної уваги, за допомогою судження” [6, с. 241]. На думку науковців [1], оскільки інтелектуальні переживання, за Титченером, пов’язані з “судженням про істину і неправду”, настільки вони підпадають під рубрику почуттів. Інтелектуальні почуття Е. Титченер розуміє як логічні, що групуються навколо суджень: “це правда” і “це неправильно з наукової точки зору”. До них він відносить почуття згоди і суперечності, легкості і складності, істинності і неправди, впевненості і невпевненості. Таким чином, до інтелектуальних почуттів Титченер відносить тільки переживання, пов’язані з отриманням певного логічного результату мислення-судження. За таким підходом украй обмежена галузь інтелектуальних почуттів, оскільки із всієї сукупності їх виділяється тільки одна група, пов’язана з результатом розумового акту [1, с. 22].

Суттєвим для розуміння сутності і практичного здійснення емоційної активації творчого мислення, кроком уперед було визначення О. Тихомировим основних функцій емоційної активації. Проведений ним аналіз показав, що емоційні стани виконують різні функції [7, с. 98]. У подальшому евристичну функцію емоцій у процесі творчого мислення вивчав учень О. Тихомирова – Ю. Виноградов. Він зробив висновок, що негативні емоційні оцінки не обов’язково виступають як перешкода для інтелектуальної діяльності людини, тому що можуть готувати перехід до об’єктивно правильного загального задуму [7, с. 62].

Таким чином, найбільш вірогідною галуззю виникнення інтелектуальних емоцій є творча розумова діяльність на відміну від рутинних форм діяльності; в творчих процесах у порівнянні з відносно рутинними переважає емоційний компонент.

Література:

1. Васильев И. А. Эмоции и мышление / И.А. Васильев, В. Л. Поплужный, О. К. Тихомиров.– М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980.–192 с.

2. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. – М.; Л., 1934. - 65с.

3. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии / А. Н. Леонтьев. – М. : Смысл ; КДУ, 2005. – 511с.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. – М., 1975.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн // С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2002. – 720 с. – (Серия “Мастера психологии”).

6. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М., 1973. – 270 с.

7. Титченер Э. Б. Очерки психологии / Э. Б. Титченер. – СПб., 1898. – 275 с.

8. Тихомиров О. К. Психология мышления : учебное пособие / О. К. Тихомиров. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1984. – 272 с.