Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Горячева А.Л.

аспірантка (Європейський університет, м. Рівне)

Функція соціальної складової у підприємництві.

Високий рівень розвитку малого підприємництва – складова добре розвиненої економіки, важливиq чинник підвищення її гнучкості. По рівню розвитку малого бізнесу фахівці судять про здатність країни пристосовуватися до мінливої економічної ситуації. Для України, як початківця в розвитку ринкових відносин, саме створення і розвиток сектора малого бізнесу повинні стати основою соціальної реструктуризації суспільства.

Підприємець - людина ("фізична особа"), що здійснює підприємницьку діяльність, зі створенням (одноосібно чи з партнерами) юридичної особи (підприємства, фірми тощо), або без створення такої [1].

Чинне законодавство України переважно тлумачить термін "підприємець" як фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, тобто ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку, без створення юридичної особи, і зареєстрована як підприємець у встановленому законом порядку. Повна офіційна назва особи, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи - "фізична особа - підприємець" (ФОП) [1,6]. В Україні ФОП можуть здійснювати підприємницьку діяльність, користуючись загальною системою опадаткування або на єдиному податку.

Особливістю ведення господарської діяльності без створення юридичної особи є істотно менша відповідальність порівняно з юридичною особою та дещо обмежені права. Тим не менше, ФОП мають право на отримання Свідоцтва платника ПДВ (Податок на додану вартість) за бажанням. ФОП можуть винаймати на роботу як членів своєї родини так і сторонніх осіб, оформлюючи це через відповідні інстанції.

Проте в даний час не існує чітко вираженого поняття економічної суті підприємництва. При вивченні теорії підприємництва і його суті необхідним є вивчення праць тих економістів, які внесли свій внесок безпосередньо до теорії підприємництва, яка розвивалася по ряду напрямків.

Мале підприємництво зародилося більше ніж 40 століть тому. Перша письмова згадка про малий бізнес - це опис того, як банкіри позичають гроші під відсотки [2]. У римському праві “підприємництво” розглядалося як заняття, справа, діяльність, особливо комерційна. В середні віки поняття “підприємець” вживалося в кількох значеннях. Перш за все, до них відносилися особи, які займалися зовнішньою торгівлею. До підприємців також відносили організаторів парадів, балаганів і вистав. Крім того, це поняття використовувалося щодо керівників великих виробничих і будівельних проектів.

Поняття “підприємницького ризику” отримує свій розвиток в XVII ст, коли підприємцями почали називати людей, що уклали з державою контракт на виконання робіт або на постачання певної продукції. В економічній літературі поняття “підприємець” вперше з'явилося в Загальному словнику комерції, виданому в Парижі в 1723 році, де під ним розумілася людина, що бере “на себе зобов'язання з виробництва або будівництва об'єкту” [2].

Як науковий термін поняття “підприємництво” було введене відомим англійським економістом початку XVIII ст Р. Кантільоном, який пов'язував підприємництво з ризиком. Під підприємцем він розумів людину, яка володіє передбаченням і здібностями до ризику і реалізацією їх з метою отримання додаткового доходу. Підприємець може займатися діяльністю у будь-який момент процесу відтворення: виробництво, обмін, споживання [3].

В книзі Ніколаса К. Сірополіса “Управління малим бізнесом” дане сучасне поняття підприємництва, це здатність до нововведень, інвестицій і розширення відносно нових ринків, товарів і методів. Іншими словами, коли хтось бере на себе ризик і вкладає кошти у виробництво чого-небудь нового, в розробку нового способу виробництва того, що вже існує, або в створення нових ринків, то це означає, що працює саме підприємець [2].

Американські економісти Р. Хізрич і М. Пітерс також визначають підприємництво як “процес створення чогось нового, що має цінність; процес, що поглинає час і сили, припускає прийняття на себе фінансової, моральної і соціальної відповідальності; процес, що приносить грошовий дохід і особисте задоволення досягнутим” [4].

Таким чином, більшість учених, які займаються вивченням підприємництва, основною його функцією бачать створення чогось нового [5].

В сучасній економічній науці йде переосмислення понятійного апарату. Якщо раніше при дослідженні підприємництва враховувалися тільки інтереси суб'єкта, то зараз головним стає споживач і підприємницька діяльність вивчається з різних сторін через призму потреб споживача, тобто вводиться соціальна складова. Таким чином, всі явища в сучасному суспільстві розглядаються через соціальну складову, тобто коли в центрі явищ знаходиться людина.

На нашу думку розгляд підприємницва повинен здійснюватися, перш за все, з погляду людини, споживача і суспільства в цілому як сукупності людських індивідів, тобто наскільки підприємницька діяльність здатна задовольнити соціальні інтереси суспільства в цілому і окремих споживачів зокрема.

Суб'єктом підприємницької діяльності є підприємець. При здійсненні своєї діяльності він переслідує свої інтереси, а саме отримання максимального прибутку. Проте в сучасних умовах, коли споживач виявляється в центрі уваги, він безпосередньо впливає на підприємницьку діяльність, тобто саме споживач визначає, які товари, роботи, послуги повинен здійснювати підприємець і яким чином він повинен їх проводити, щоб найповніше задовольнити потреби і через їх задоволення реалізувати свої інтереси.

Діяльність підприємця оцінюється, з одного боку, на мікрорівні, тобто на підставі того, наскільки повно він зміг задовольнити інтереси окремого споживача або групи споживачів. З іншого боку, вона оцінюється і на суспільному (державному) рівні, тобто на підставі того, чи сприяє підприємницька діяльність задоволенню соціальних потреб суспільства і вирішенню його соціальних проблем.

Виходячи з цього, визначимо соціальну функцію як роль, яку виконує підприємництво при вирішенні соціальних проблем суспільства і при розвитку його людського капіталу шляхом підвищення освітнього, інтелектуального, культурного, соціального рівня самих підприємців і надання умов для культурного і інтелектуального саморозвитку суспільства. Під підприємницькою діяльністю слід розуміти самостійну, ризикову, інноваційну діяльність, направлену на отримання прибутку і розвиток людського капіталу як основного джерела економічного зростання.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.-К.;Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. - 1440 с.

2. Сирополис Н. Управление малым бизнесом. Руководство для предпринимателей: Пер. с англ. - М.: Дело, 1997. - 672 с.

3. Варналій З. Мале підприємництво: основи теорії і практики. - К.: Знання; КОО, 2001. - 277 с.

4. Хизрич Р., Питерс М. Предпринимательство, или как завести собственное дело и добиться успеха. Вып. 1. М.: Прогресс-универс, 1999.

5. Штайнхофф Д., Берджес Д. Основы управления малым бизнесом: Пер. с англ. - М.: «Издательство БИНОМ», 1997. - 496 c.

6. Мунін Г., Тимошенко З., Самарцев Є., Змійов А. Маркетинг туризму. – Ч.І. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2006. – 324 с.