К.е.н., доц. Костів М.А., к.е.н., доц. Медвідь Л.Г.

Львівська комерційна академія, Україна

ОБЛІК ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ ЕЛЕКТРОЛАМПОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Головним завданням управлінського обліку є забезпечення керівників підприємства інформацією для прийняття найбільш ефективних управлінських рішень, що досягається, у першу чергу, за допомогою побудови досконалої системи обліку витрат, яка відображала б специфіку підприємства даної галузі. Вважаємо за доцільне зупинитися на питаннях організації обліку прямих матеріальних витрат, оскільки саме прямі витрати на виробництво формують виробничу собівартість випущеної і реалізованої продукції, їх величина є змінною щодо обсягів випуску і реалізації продукції.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, підприємствам надано право самостійно встановлювати перелік статей, які формують виробничу собівартість продукції. З урахуванням вимог П(С)БО 16 і особливостей продукції, що випускається, на ВАТ „Іскра” розроблена номенклатура статей виробничої собівартості, яка представлена на рис. 1. Дана номенклатура фіксується у наказі про облікову політику.

Рис.1. Виробнича собівартість джерел світла

У складі виробничої собівартості електролампової продукції найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати – до 65,7%.

Матеріальні витрати об’єднують великий блок витрат виробництва, який включає витрати сировини і матеріалів, напівфабрикатів (купівельних і власного виробництва), комплектуючих виробів, паливно-енергетичних ресурсів. Слід зазначити, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, а також допоміжних матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Так, залежно від виду продукції питома вага допоміжних матеріалів на електролампових підприємствах становить від 9% до 18% у загальній структурі прямих витрат.

· Методику включення прямих матеріальних витрат до собівартості окремих виробів зображено на рис. 2.

Рис.2. Накопичення і віднесення прямих витрат на електролампових підприємствах України

Як видно, цей процес відбувається у два етапи: на першому - вартість матеріалів відносять до витрат відповідних підрозділів, а потім розподіляють між певними видами електролампової продукції, що виготовляється цими підрозділами (цехами).

Основними передумовами, які необхідні для забезпечення формування системи управлінського обліку матеріальних витрат на електролампових підприємствах, є:

· наявність відповідним чином обладнаних складів та комор, а також раціональне їх розміщення;

· встановлення кола матеріально-відповідальних осіб, відповідальних за приймання та відпуск матеріальних цінностей, за правильне та своєчасне документальне оформлення цих операцій;

· визначення переліку осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск матеріальних цінностей зі складу;

· розширення номенклатури витрат, які відносяться на собівартість продукції за прямою ознакою;

· групування витрат за місцем їх виникнення;

· розподіл витрат за певними видами продукції;

· відображення витрат у відповідності до чинних норм із визначенням відхилень.

На досліджуваному підприємстві використовуються первинні документи такі, як: накладні (видаткові і прибуткові), виробничі звіти, матеріальні звіти, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, лімітно-забірна карта та накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Первинні документи повинні передбачати центри витрат та місця їх виникнення: цехи, переділи, ділянки, види витрат та граничний ліміт відпуску (відповідно до завдань виробництва або попиту). За цими даними здійснюється контроль за їх рухом, дотриманням норм та організацією обліку.

У сучасних умовах господарювання безпосередній вплив на матеріальні витрати та на формування собівартості продукції має оцінка запасів. Відповідно до пп. 8 П(С)БО 9 “Запаси” придбані або вироблені сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, незавершене виробництво, готова продукція тощо зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Визначення початкової вартості запасів залежно від джерел надходження наведено у пп. 9-14 цього П(С)БО [2].

Однак, ціни на матеріальні ресурси можуть періодично змінюватися під впливом ринкових та адміністративних чинників, попиту і пропозиції. Підприємство може отримувати виробничі запаси на протязі звітного періоду багаторазово за різними договірними цінами. Окрім цього, фактичну собівартість матеріальних ресурсів бухгалтерія може визначити лише після закінчення звітного періоду, після отримання всіх платіжних документів від постачальників. За цих умов постає необхідність застосування в поточному обліку матеріалів так званої облікової ціни.

Як показали проведені дослідження на ВАТ "Іскра", сировина і матеріали відображаються в обліку за обліковими (плановими) цінами, які підприємство встановлює самостійно.

При застосуванні облікових (планових) цін, виникає необхідність щомісячно розраховувати відхилення фактичної собівартості матеріалів від вартості матеріалів за купівельними цінами. Якщо фактична собівартість сировини і матеріалів (розрахована за обліковими цінами) менша реальної собівартості, визначеної за купівельними цінами, на різницю необхідно збільшити обліковий розхід в грошовому вираженні. Якщо реальна собівартість менша фактичної, то витрати повинен бути зменшений методом сторнування.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених Міністерством юстиції України від 21 грудня 1999р., за № 892/4185, синтетичний облік матеріальних витрат на досліджуваному підприємстві ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси" за обліковими цінами з врахуванням на окремому субрахунку 20.1.5 "Відхилення за матеріалами" відхилень між купівельними цінами (без ПДВ) та обліковими (плановими) цінами. Така схема організації обліку дозволяє надзвичайно легко оцінити інтенсивність процесу зміни ціни придбання матеріалів як по кожній номенклатурній позиції, так і в цілому по підприємству з врахуванням обсягів фактичного придбання кожного з матеріалів. Від'ємне значення за дебетом субрахунку 20.1.5 "Відхилення за матеріалами" означає економію, тобто зменшення ціни закупівлі відносно облікових цін; додатне значення означає перевитрати (зростання цін).

У п.16 П(С)БО 9 пропонується п’ять можливих методів оцінки запасів при їх списанні на виробництво [3]. Стандартом зауважено, що для одиниць запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Таким чином, електролампове підприємство може обрати, наприклад, для одного виду сировини метод нормативних витрат, для інших видів сировини і матеріалів – метод середньо зваженої собівартості або інший. Інакше кажучи, на підприємстві одночасно можуть застосовуватися для різних матеріалів різні методи.

Проаналізувавши запропоновані п. 16 методи оцінки запасів, нами зроблено висновок, що найраціональнішим для застосування на електролампових підприємствах є оцінка запасів за нормативними витратами у поєднанні у кількісному значенні норм з методом середньозваженої собівартості. Оскільки на протязі місяця матеріальні ресурси незалежно від того, за якими цінами надходили, обліковуються і списуються на виробництво за обліковими (плановими) цінами. Наприкінці місяця на виробничу собівартість списуються також і різниці фактичної собівартості матеріалів від вартості за купівельними цінами. При цьому складається наступний розрахунок (табл. 3).

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Таким чином, розраховують середню ціну. Добуток середньої ціни на кількість запасів використаних у виробництві дає фактичну собівартість спожитого запасу.

Таблиця 3

Розподіл відхилень у собівартості джерел світла на прикладі ВАТ "Іскра "

№ п/п	Показники	Вартість матеріалів за обліковими цінами	Відхилення у собівартості матеріалів	Фактична собівартість матеріалів (гр.3+гр.4)
1	2	3	4	5
1	Залишок на початок місяця, тис. грн.	8500	500	9000
2	Надійшло за місяць, тис. грн.	43000	3000	46000
3	Разом (стр.2 + стр.3)	51500	3500	55000
4	Середній % відхилень, %	-	7 (1)	-
5	Залишок на кінець місяця, тис.гГрн.	3130 *	219 (2)	3349
6	Списано на виробництво (стр.3-стр.5), тис. грн.	48370	3281	51651

*

(1) Середній % відхилень (7) = 3500 тис.грн*100% / 51500 тис грн.

(2) Відхилення у собівартості матеріалів на кінець місяця = 3130 т.грн.*7% / 100%.= 219 тис. грн.

Метод оцінки запасів (сировини і матеріалів) за середньозваженою собівартістю досить легко реалізується при натурально-вартісному обліку виробничих запасів, у такому випадку витрачання запасів та їх залишок оцінюються після кожної операції. Тим самим, більше не потрібно якої-небудь оцінки, яка фіксується в прейскуранті. Звірка даних синтетичного і аналітичного обліку відповідно спрощується.

Метод середньозваженої собівартості є найбільш об’єктивним і не може бути використаний для маніпуляції прибутком, які інші методи оцінки запасів.

Поєднання методу нормативних витрат з методом середньозваженої собівартості було запроваджене для сприяння вирівнювання цін на сировину і матеріали, реального визначення фактичної собівартості продукції, з метою встановлення цін для ринку конкурентноздатної продукції, задоволення як зовнішніх так і внутрішніх вимог.

Оцінка запасів за нормативними витратами також може використовуватися під час планового калькулювання собівартості продукції, обліку виробничих запасів на складах та у виробництві [1]..

Необхідно відмітити, що для виготовлення різних видів джерел світла використовується неоднакова сировина і допоміжні матеріали, внаслідок чого ускладнюється віднесення на собівартість сировини і допоміжних матеріалів. Тому пропонуємо розподіл сировини за видами готової продукції здійснювати непрямим шляхом – пропорційно до нормативних витрат на фактичний вихід продукції. Для цього підраховуються витрати сировини за нормами на фактичний випуск електролампової продукції, а потім фактичні витрати сировини розподіляються за видами електролампової продукції пропорційно витрачанню сировини для їх виготовлення за встановленими нормами (норма встановлюється на 1000 штук), розробкою яких займається бюро матеріальних нормативів. Даною службою розробляються наступні види норм матеріальних витрат:

- норми витрат основних матеріалів на виготовлення комплектуючих та напівфабрикатів – для підрозділів, які виготовляють комплектуючі та напівфабрикати;

- норми витрат основних матеріалів та комплектуючих на виготовлення кінцевої продукції – для складального виробництва;

- норми витрат комплектуючих та напівфабрикатів на виготовлення 1000 одиниць кінцевої продукції – для складального виробництва;

- норми витрат енергоносіїв (природного газу, електроенергії, кисню та інших) – для всіх виробничих підрозділів;

- додаткові норми витрат матеріалів, напівфабрикатів та енергоносіїв – використовуються у спеціально передбачених випадках.

У електроламповому виробництві має місце незавершене виробництво у вигляді незакінчених електролампових виробів на різних стадіях обробки. Для визначення витрат сировини на випущену продукцію необхідно порахувати кількість сировини, витраченої на незавершені вироби. Незавершене виробництво перераховується на вихідну сировину на підставі даних інвентаризації на перше число кожного місяця та затверджених рецептур по виготовленню джерел світла, в яких норми витрат сировини кожного виду вказані за фазами і у цілому на виріб. У результаті перерахунку визначають, скільки сировини і якого виду витрачено на незавершені електролампові вироби, що знаходяться у процесі виробництва на різних стадіях обробки.

Безпосередньо з матеріальними витратами тісно пов’язані транспортні витрати. Особливість формування фактичної собівартості матеріалів на ВАТ "Іскра" полягає в тому, що ТЗВ не виділяються в окрему статтю калькуляції, вони включаються в облікову (планову) ціну придбаних матеріалів. Таке формування собівартості продукції є більш зручним і займає менше часу при розрахунку. На нашу думку, в умовах автоматизації облікового процесу такий спосіб обліку ТЗВ є найбільш ефективним.

Література:

1. Воронко Р.М., Куцик П.О., Канак Й.В. Проблеми оцінки матеріальних цінностей в сучасних умовах / Р.М. Воронко, П.О. Куцик, Й.В. Канак // Тези доповідей на науковій конференції за підсумками науково-досліної роботи у 1992-1993 роках. – Львів: ЛТЕІ, 1993. – С. 65-66.

2. П(С)БО 16 «Витрати», затв. Наказом МФУ .№318 від 31 грудня 1999 р. із змінами і доповненнями // База нормативних документів «Дінай».

3. П(С)БО 9 «Запаси», затв. Наказом МФУ .№318 від 31 грудня 1999 р. із змінами і доповненнями // База нормативних документів «Дінай».