Борейко В. І.

Національний університет водного господарства та природокористування,

м. Рівне (к.е.н., доцент кафедри фінансів і економіки природокористування)

Роль промислового комплексу у відродженні національного господарства України

Промисловий комплекс це та галузь економіки будь-якої країни де зосереджені найбільш досконалі основні фонди, працюють найбільш кваліфіковані менеджери, інженери та працівники, створюється найбільша частка валового національного продукту, зайнято найбільшу частину трудових ресурсів, тому від ефективності його функціонування залежить розвиток національного господарства в цілому.

Саме використовуючи переваги промисловості змогли швидкими темпами відродити зруйновані після Другої світової війни свої господарства Німеччина, Італія та Японія. При цьому темпи відновлення економік цих країн були настільки стрімкими, що отримали назву «економічне чудо».

Тому, Україні, економіка якої в дев’яності роки зазнала руйнації співставимої із збитками, які понесли вище зазначені країни в результаті найстрашнішої війни, та яка сьогодні переживає найбільшу світову фінансово-економічну кризу, необхідно, з врахуванням світового досвіду, оцінити власний промисловий потенціал для того щоб визначити його роль у відновленні національного господарства.

Стратегією успішного розвитку Німеччини в післявоєнний період була орієнтація на експорт, в основі якого лежала продукція машинобудування, хімічної промисловості, металургії, суднобудування, електронної й електротех-нічної промисловості та транспортного машинобудування. При цьому німецька держава всіляко, через грамотну кредитну політику та страхування ризиків експортерів, підтримувала промислові підприємства [1, с. 10-12].

Промислове виробництво в Італії у кінці 1945 року знизилося до ¼ показника досягнутого в передвоєнні роки. Тому, в той час, Італія, як і сьогодні Україна, стояла перед вибором шляху розвитку економіки: ліберального або соціально-орієнтованого. Перевага була віддана ліберальній політиці, яка передбачала: відкриття італійського ринку для світового капіталістичного ринку; створення в країні економіки масового виробництва, яка орієнтувалася випуск продукції з мінімальними затратами; обмеження державних витрат (центральних і місцевих органів влади та підприємств); пріоритетне надання запозичених коштів експортерам промислової продукції. Це дозволило Італії до 1958 року забезпечити позитивне сальдо платіжного балансу, а в 1972 році довести долю експорту в обробній промисловості до 50 % та зайняти провідне місце в світовій економіці [2, с. 33-39].

Японія також зазнала величезних збитків під час Другої світової війни. Четверта частина житлового фонду і багато підприємств були знищені. Загальні збитки від фізичного знищення майже в 2 рази перевищували весь валовий національний дохід за 1948/1949 фінансовий рік. Проте за рахунок щорічного зростання в післявоєнні роки зі швидкістю 10 – 12 % японська економіка вже у сімдесяті роки ХХ століття вийшла на друге місце в світі. Якщо у довоєнні роки Японія в основному розвивала легку промисловість, у тому числі текстильну, то після війни акцент був зроблений на важку, електротехнічну і хімічну промисловості. Це дозволило Японії зайняти провідне місце на ринку високотехнологічної продукції [3, c. 11].

Таким чином, три зазначені країни, всіляко підтримували свій промис-ловий комплекс, сприяли залучення до нього інвестицій та впровадженню інновацій, заохочували експорт, що дозволило їм досягти нинішніх успіхів.

Зовсім інші тенденції спостерігалися у розвитку промислового комплексу України протягом 1990 – 2008 років. Так, частка валової доданої вартості промисловості у загальному обсязі валової доданої вартості зменшилася з 36,0 % у 1990 році до 31,3 % у 2008 році; випуску промислової продукції у загальному обсязі випуску (в основних цінах), відповідно, з 50,7 до 46,1 %; основних засобів промисловості – з 32,4 до 24,1 %; кількості найманих працівників – з 30,6 до 17,1 % (табл. 1).

Таблиця 1*

Частка промисловості у національному господарстві України, %

Показники	Роки
	1990	1995	2000	2005	2008
Валова додана вартість промисловості в загальному обсязі валової доданої вартості	36,0	34,6	31,4	30,9	31,3
Випуск промислової продукції в загальному обсязі випуску (в основних цінах)	50,7	47,4	47,0	47,8	46,1
Основні засоби промисловості	32,4	31,5	34,4	35,9	24,1
Кількість найманих працівників	30,6	25,6	22,2	18,8	17,1

* Складено за даними [4].

В результаті недостатньої уваги з боку держави до розвитку промисловості, Україна за вісімнадцять років втратила свої провідні позиції у виробництві багатьох видів продукції, які вона займала на початку 90-тих років ХХ століття.

Так, виробництво чавуну зменшилося з 44,9 млн. т у 1990 році до 31,0 млн. т у 2008 році, або на 31,0 %; сталі, відповідно, з 48,5 до 23,3 млн. т, або в 2,1 рази; труб великого та малого діаметру – з 6,5 до 2,5 млн. т, або в 2,6 рази (табл. 2).

Таблиця 2*

Виробництво окремих видів промислової продукції

Показники	Роки
	1990	1995	2000	2005	2008
Чавуну, млн. т	44,9	18,0	25,7	30,7	31,0
Сталі без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн. т	48,5	18,7	25,8	27,9	23,3
Труб великого та малого діаметрів з чорних металів, млн. т	6,5	1,6	1,7	2,4	2,5
Трактори для сільського та лісового господарства, тис. шт.	106	10,4	4,0	5,5	6,3
Автокрани, шт.	3698	585	56	382	699
Автобуси, тис. шт.	12,6	2,2	3,5	4,7	10,2
Велосипеди, тис. шт.	1984	127	19,4	312	381
Телевізори, тис. шт.	3774	315	62,4	651	558
Машини пральні, тис. шт.	788	213	125	322	230

* Складено за даними [4].

При цьому, слід акцентувати увагу на тому факті, що падіння обсягів продукції металургії тим більше, чим вищий ступінь переробки первинної сировини, що свідчить про її низький інноваційний та конкурентний рівень.

Ще більший спад спостерігався у виробництві продукції машинобудування. Наприклад, протягом вісімнадцяти аналізованих років виробництво тракторів в Україні зменшилося в 17 разів, автокранів – 5 разів, автобусів – 1,2 рази. І хоча пік економічного спаду припав на 1995 – 2000 роки, до 2008 року промисловому комплексу країни не вдалося відновити обсяги виробництва більшої частини машинобудівної продукції на рівні 1990 року.

Різко, також, протягом 1990 – 2008 років зменшилось в Україні виробництво промислової продукції, яка широко використовується населенням. Так, у 2008 році, порівняно з 1990 роком, було вироблено велосипедів у 5 разів, телевізорів – 7 разів, пральних машин – 3 рази менше.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що саме стрімке падіння обсягів виробництва промислової продукції було основної причиною «обвалу» валового внутрішнього продукту України у 1992 – 1999 роках. З іншого боку зростання виробництва чавуну на 21 %, труб великого та малого діаметру – на 47 %, тракторів – на 58 %, автокранів – в 12 разів, автобусів – в 3 рази, велосипедів - в 20 разів, телевізорів – в 9 разів, пральних машин – в 2 рази та зростання виробництва іншої промислової продукції дозволило забезпечити стабільний розвиток національного господарства України протягом 2001 – 2008 років.

Отже, вище наведені дані, засвідчують, що саме промисловий комплекс є тією галуззю, яка здатна відіграти ключову роль у відродженні національного господарства України. Однак, для того щоб промисловість реалізувала покладені на неї функції з акумуляції наукового потенціалу, впровадження інновацій, ефективного використання трудових та природних ресурсів нині вона сама потребує державний підтримки. Така підтримка повинна полягати у збільшенні державних видатків на фінансування інновацій, підтримці підприємств, які впроваджують новітні технології та створення сприятливого середовища для залучення коштів внутрішніх та зовнішніх інвесторів.

Необхідно визнати, що частка держави у фінансуванні інноваційної діяльності промислових підприємств, яка протягом 2000 – 2008 років склала 0,4 – 2,8 %, аж ніяк не сприяє оновленню промислової продукції. Ще менша участь у фінансуванні інноваційних проектів місцевих бюджетів, частка яких не перевищує 0,1 – 0,3 %. Несприятливе інвестиційне середовище, зменшило частку вітчизняних інвесторів у фінансуванні інновацій з 2,8 % у 2000 році до 0,2 % у 2007 році та 1,4 % у 2008 році, аналогічно з 7,6 до 1,0 % зменшилася частка іноземних інвесторів (табл. 3).

Таблиця 3*

Структура фінансування інноваційної діяльності в промисловості, %

Джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств	Роки
	2000	2005	2006	2007	2008
За рахунок державного бюджету	0,4	0,5	1,9	1,3	2,8
За рахунок місцевих бюджетів	0,1	0,3	0,2	0,1	0,1
За рахунок власних коштів підприємств	79,6	87,7	84,6	73,7	60,6
За рахунок коштів вітчизняних інвесторів	2,8	1,4	0,4	0,2	1,4
За рахунок коштів іноземних інвесторів	7,6	2,7	2,9	3,0	1,0
За рахунок коштів інших джерел	9,5	7,4	10,0	21,7	34,1

* Складено за даними [4].

Узагальнюючи наведене вище, слід відмітити, що саме на промисловий комплекс країни покладається відповідальність за швидке відродження національного господарства. Проте, для реалізації цієї цілі держава повинна створити сприятливе середовище для впровадження промисловістю інновацій та залучення в цю галузь інвестицій.

1. ФРГ / Отв. ред. Г.А. Буланов. – М.: Международные отношения, 1990. – 128с.

2. Спессо Р. Итальянская экономика с послевоенных лет до наших дней. - М.: Мысль, 1984. – 118с.

3. Эти невероятные японцы / Под ред. Кузьмина И.А. - М.: ФОЗБ, 1992. – 208с.

4. Статистичний щорічник України за 2008 рік, К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство». – 2009. – 566 с.