Економічні науки/1. Банки і банківська система

Веселий І.О., здобувач

Донецький державний університет управління, Україна

Державне регулювання конкурентоспроможності банківської системи України

В умовах світової економічної кризи Україна демонструє регрес у більшості світових рейтингах, зокрема складених  the Heritage Foundation & the Wall Street Journal за індексом економічної свободи, Transparency International за індексом сприйняття корупції. Про погіршення ситуації свідчить також звіт Всесвітнього економічного форуму «Про глобальну конкурентоспроможність 2009-2010», згідно з яким Україна погіршила свій результат на 10 позицій, посівши 82 місце серед 133 країн світу [1]. У розділі «Фінансова політика», де оцінюється ступінь розвитку фінансової системи та органів регулювання, розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 18,5 в.п. Однією з причин такого низького результату є повільна реструктуризація банківської системи. Глобаль­на фінансова криза негативно позначається на економіці України, хоча би тому, що майже 50% вітчизняної банківської системи контролюється іно­земними банками з усіма притаманними їм проблемами ліквідності, дефі­цитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу [2, c.62].

Регулювання як самостійна, функціональна складова політики контролю та нагляду здійснюється державними та недержавними структура­ми і забезпечує відповідну адекватну, повноцінну, а також конкурентоспро­можну діяльність суб'єктів фінансового ринку загалом та банків зокрема. Ре­гулювання фінансових інституцій проводиться заради захисту споживача, для запобігання діяльності надміру ризикових структур і для утримання ці­лісності ринку [3, c.260]. Специфіка грошово-кредитного ринку полягає також у тому, що його інструменти виступають механізмами державного регулювання підприємництва, серед них: регулювання процентних ставок за кредитами комерційних банків; регулювання грошової маси шляхом політики «дорогих» та «дешевих» гро­шей тощо [4, c.71].

Національний банк України, здійснюючи регулювання грошово-кредитного ринку в умовах поступового виходу економіки України з кризового стану, проводить політику, спрямовану, з одного боку, на упередження ризиків для стабільності національної грошової одиниці, а з іншого - на підтримку відновлення банками процесів кредитування реального сектору.

Економічна та монетарна ситуація в Україні упродовж першого півріччя 2010 р. зазнала позитивних змін, які свідчать про те, що економіка України наразі вийшла з гострої фази економічної та фінансової кризи і перейшла до етапу посткризового відновлення. Зокрема, для грошово-кредитної сфери в цей період характерними були такі тенденції: збільшення пропозиції іноземної валюти, що сприяло зміцненню гривні і дало змогу Національному банку України відновити операції з купівлі іноземної валюти;  поступове відновлення довіри вкладників як до банківської системи, так і до грошової одиниці України; зменшення вартості коштів [5]. Основна увага Національного банку України зосе­реджена на ключових напрямах Програ­ми європейської інтеграції банківської системи України: у сфері реалізації системи заходів щодо лібера­лізації руху капіталу, впровадження Базеля ІІ; розши­рення співробітництва національних органів нагляду, вдосконалення оцінки стійкості банківської сис­теми; забезпечення високої якості банківських по­слуг, прозорості та конкурентоспроможності банків­ської системи, удосконалення регулювання діяльнос­ті банків і банківського нагляду [6, c.79].

Основою державного регулювання банківської діяльності є фінансове регулювання - це фі­нансовий вплив на об'єкти (банківські установи) задля виконання ними пев­них правил, вимог, обмежень, рекомендацій за допомогою фінансових мето­дів та важелів. В основні принципи ефективного банківського нагляду закладено конкурентні правила. Місія банку - декларація у вигляді документа, що формулює роль банку на фінансовому ринку, має містити визначення існуючих та перспективних банківських продуктів і операцій, ринків, регіонів, а також тих сфер діяльності, у яких банк досяг переваг над конкурентами і в яких розраховує досягти стійких конкурентних переваг [7].

Суттєві критерії принципу 8 «Кредитний ризик» визначають, що орган нагляду вимагає і періодично переконується, чи банки приймають рішення щодо надання кредитів на вільній від конфлікту інтересів і конкурентній основі [8]. Валютний ризик поділяють на: ризик трансакції; трансляційний ризик; економічний валютний ризик. В основу визначення останнього покладено  зміну конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів [9].

При оцінці кількісних параметрів ризику ліквідності також враховують конкурентну позицію банку. Ознакою незначного ризику ліквідності банку є створення джерелами залучення коштів конкурентної переваги за витратами (вартість залучення коштів нижча за середню за порівняльною групою).  Для оцінки операційно-технологічного ризику наглядові органи  мають враховувати рівень операційної конкурентоспроможності банку. Оцінка стратегічного ризику проводиться з урахуванням внутрішніх характеристик банку з точки зору впливу економічних, технологічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовнішнього середовища. Також необхідно зважати на вплив на публічний імідж та добре ім'я банку стратегічної позиції, яку банк обрав щодо своїх технологій, продуктів та конкурентів.

          Таким чином, зміцнення конкурентоспроможності банківської системи  є найважливішим чинником виходу України з економічної кризи. Основою державного регулювання банківської конкурентоспроможності є фінансові методи, зафіксовані в рекомендаціях щодо організації банківського нагляду, інспектування банків, а також функціонування систем ризик-менеджменту в комерційних банках України.

Література

1.     Аналітичний огляд «Результат України у світових рейтингах» [Електронний ресурс]. – К.: Департамент економічного аналізу та прогнозування, 2010. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/ratings_Ukraine.pdf>

2.     Бодров В. Державне регулювання інвестиційного процесу в умовах кризи світових фінансових ринків: ризики і можливості для України [Текст] / В. Бодров // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2008. - №4. - С.61-63.

3.     Ковалюк А.О. Фінансове регулювання банківництва в Україні: термінологія і систематизація [Текст] / А.О. Ковалюк // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. вип. 18.4. – С.258-265.

4.     Заклекта О. Еволюція наукових поглядів щодо механізмів державного регулювання підприємницької діяльності [Текст] / О. Заклекта, М. Фролова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2008. - №4. - С.68-75.

5.     Монетарний огляд за II квартал 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Mon_review/2010/2-2010.pdf>

6.     Шаповалов А.В. Основні напрями євроінтеграційного розвитку банківської системи України [Текст] / А. В. Шаповалов // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2008. – № 3. - С.78-81.

7.     Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Постанова Правління Національного банку України 02.08.2004 р. №361 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Bank_Supervision/Risks/361.pdf>

8.     Методологічні роз'яснення до Основних принципів ефективного банківського нагляду [Електронний ресурс]. - Базель, 2006. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Bank_Supervision/BCPMethodology_ukr.pdf>

9.     Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»: Постанова Правління Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Bank_Supervision/Risks/104.pdf>