Шендригоренко М.Т., к.е.н., доцент Криворізького економічного інституту ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана».

Нарусевич О.В, магістр кафедри «Обліку та ДФК» Криворізького економічного інституту ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана».

Визнання сутності дебіторської заборгованості

Сучасний етап економічного розвитку країни відмічається значним уповільненням платіжного обороту, що викликає ріст заборгованості між підприємствами.

Нині, існування заборгованості в розрахунках між підприємствами на є звичайним явищем. Зазначена ситуація виникла внаслідок прагнення підприємств збільшувати обсяги реалізації продукції за рахунок надання покупцям більш прийнятих по відношенню до конкурентів умов оплати за поставлену продукцію.

Дебіторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, депонентами, підзвітними особами тощо. Фактично дебіторська заборгованість у одного підприємства не може виникнути без того, щоб у іншого підприємства не виникла кредиторська. Якщо ці два підприємства розглядати як єдину систему, то дебіторська заборгованість одного підприємства має дорівнювати кредиторській заборгованості іншого.

Дебіторська заборгованість є збитковою з точки зору мобілізації додаткових оборотних коштів та ризиків пов’язаних з недобросовісністю (неплатоспроможністю) покупців. Значні розміри дебіторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами. їх можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Зовнішніми факторами є: стан економіки в країні - спад виробництва збільшує розміри дебіторської заборгованості; стан розрахунків - криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості; ефективність грошово-кредитної політики НБУ - обмеження емісії викликає нестачу готівки і ускладнює розрахунки; рівень інфляції - при високій інфляції дебітори не поспішають позбавитись боргів: чим пізніше строк сплати боргу тим менше його сума; вид продукції - якщо це сезонна продукція, то дебіторська заборгованість зростає; ємність ринку і ступінь його насиченості - якщо ринок малий і насичений даним видом товару виникають труднощі з реалізацією.

Внутрішні фактори: кредитна політика підприємства - неправильне встановлення строків і умов надання кредитів, а також невраховані ризики можуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості; види розрахунків - використання розрахунків, які гарантують платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості; стан контролю за дебіторською заборгованістю; професіоналізм менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства; інші фактори.

Слід вказати, що наукове дослідження передбачає уточнення поняття «дебіторська заборгованість». Проведене дослідження економічних джерел інформації дозволяє зробити висновок, що по-різному науковці дають визначення дебіторській заборгованості.

Зокрема, аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок, що виділяють три групи авторів, які дають неоднозначне трактування дебіторської заборгованості. Перша група науковців зазначає, що дебіторська заборгованість - це розрахунки з покупцями і замовниками, не оплачені у встановленому порядку. Друга група економістів вважає, що дебіторська заборгованість - це заборгованість інших підприємств та осіб нашому підприємству. Третя група авторів вважають дебіторську заборгованість коштами в розрахунках, тобто коштами даного підприємства, що тимчасово знаходяться у інших підприємств або осіб і належать по закінченню відповідного терміну до повернення даному підприємству.

Згідно П(С)БО 10, дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена (майбутня економічна вигода - це потенціал, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство).

Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати. Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Отже, ми підтримуємо думку третьої вище перерахованої групи вчених і вважаємо, що поняття «дебіторської заборгованості» є тотожним поняттю «кошти в розрахунках». Дебіторська заборгованість, на нашу думку виступає формою вираження зобов'язань і наділенні їх властивостями, тому їм притаманні ознаки класифікації зобов'язань.