Стан підприємств з переробки плодоовочевої продукції

Вступ

Сучасний стан економіки України потребує зосередження більшої уваги науковців на діяльності підприємств харчової промисловості, які виробляють продукцію першої необхідності, формують значну частку експорту, забезпечують зайнятість населення. Зростання виробництва вітчизняних продуктів харчування, у тому числі й плодоовочеконсервних, із власної сировини в обсягах, здатних задовольнити потреби населення, є передумовою для створення продовольчої незалежності країни. Підприємства з переробки плодоовочевої сировини працюють не на повну потужність, про що свідчать зниження частки прибуткових підприємств та падіння обсягів виробництва продукції.

Україна завжди славилася великими обсягами виробництва фруктів і овочів, які є основною сировиною при виробництві плодоовочевої консервації. За часів існування СРСР значна увага приділялась переробці даної продукції, тобто створенню досить потужної переробної галузі в республіці.. В середині 1980-х рр. вироблялося приблизно 3,5 млрд умовних банок плодоовочевих консервів на рік (умовна банка – 400 г (400 мл)). Основними споживачами даної продукції в радянські часи виступали регіони Сибіру і Далекого Сходу.

Після розпаду СРСР і лібералізації зовнішньої торгівлі до України збільшилися поставки імпортної плодоовочевої консервації, що відрізнялась більш широким асортиментом, зручною та якісно оформленою упаковкою, вищою якістю продукції. У той час вітчизняна продукція мала єдину перевагу у вигляді нижчих цін, однак сама галузь перебувала не в найкращому становищі. Погіршення економічного положення в країні, розрив старих виробничих зв’язків, введення нових форм господарювання призвели в першій половині 1990-х рр. до зниження виробництва плодоовочевої продукції у великих сільськогосподарських підприємствах, які раніше виступали основними постачальниками сировини для переробної промисловості. Зниження рівня платоспроможності населення стало причиною зниження обсягів закупівлі на зовнішньому ринку, а відсутність досвіду зовнішньоекономічної діяльності у підприємств-виробників спричинила зменшення поставок продукції за кордон.

З другої половини 1990-х рр. почалося поступове відродження виробництва. З’явилася визнана в усьому світі упаковка «твіст-офф», вся продукція вироблялась під власними торговими марками, а окремі підприємства почали випускати продукцію в своїй скляній тарі оригінальної форми. В свою чергу збільшення виробництва плодоовочевої продукції великими фермерськими господарствами, зокрема півдня України, що почали застосовувати нові технології вирощування, сорти, призначені для певного виду переробки, а також вирощувати продукцію з заданими параметрами для конкретного виду переробки. Все це сприяло тому, що до середини першого десятиріччя ХХI ст. в Україні знову з’явилась галузь, що здатна виробляти якісну продукцію світового рівня в значних обсягах. Конкретно на вітчизняному ринку плодоовочевої консервації в 2009 році відбулося скорочення в основному за рахунок різкого зменшення імпорту цієї продукції. В січні-жовтні 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008 року імпорт консервованих овочів скоротився на 44%, а грибів – майже в 5 разів. Головна причина зменшення імпорту – девальвація гривні. Також в 2009 році підсумкові показники українського виробництва плодоовочевих консервів в натуральному вираженні порівняно з аналогічними даними 2008 року виросли на 2,4%.

Головна проблема для переробних підприємств усіх форм власності полягає в їхньому виживанні у складному конкурентному середовищі, що є можливим лише за умови забезпечення ефективної роботи. Завоювання й утримання конкурентних позицій водночас потребує обґрунтування нових підходів до вдосконалення механізму управління ефективністю виробництва.

Практика діяльності підприємств з переробки плодоовочевої продукції засвідчила, що на багатьох з них система управління ефективністю виробництва або відсутня, або потребує подальшого вдосконалення і розвитку, розробки нових методичних підходів, які дали би змогу на всіх ієрархічних рівнях орієнтувати її на досягнення високих кінцевих результатів.

Внутрішні ціни на товар залежать від цін на сировину і пори року. У неврожайні роки консервна промисловість зазнає дефіциту в якісній сировині потрібних параметрів для певних видів переробки. Це сприяє зростанню відпускних цін на нього. З іншого боку, намагаючись утримати постійних постачальників, переробники в такі роки підвищують закупівельні ціни.

Ціни деяких овочів виросли на 100% внаслідок росту енергозатрат та затрат на логістику. В листопаді 2009 року порівняно з листопадом 2008 року ціни на український консервований горошок та кукурудзу виросли на 15-20%, на огірки – на 5-10%, на кабачкову ікру та квасолю – на 10-15%, на томати – майже на 20%, як прогнозують експерти, ціни будуть рости і в 2010 році.

На ціни консервації також впливає сезонний характер збуту даного товару. В період його виробництва попит на нього досить низький, а ціни невисокі. З іншого боку, у міру наближення до зимових свят кількість товару на ринку скорочується, тоді як попит на нього зростає. Відповідно до інформації трейдерів, ціни на особливо гостродефіцитний товар в зимовий період можуть значно підвищуватися за досить короткий проміжок часу.

Висновок

По даним досліджень, один житель України споживає в рік 110 кг. овочів і фруктів, 30% із яких – консервовані, в той час як середньосвітовий показник складає 160 кг. Проаналізувавши вітчизняний ринок плодоовочевої консервації, а також ринки сировини, можна сказати, що даний напрям є перспективним, незважаючи на тенденцію до зменшення експорту та зростання цін. Позитивними показниками є зростання рівня виробництва сировини та збільшення врожайності. Оператори ринка сподіваються, що в 2010 році ринок плодоовочевої консервації зросте на 5-10%. Також стає зрозумілим, що українські виробники будуть нарощувати об’єми виробництва продукції, заміщаючи імпорт, що значно знизився внаслідок девальвації гривні.