Пелих І.В.

Херсонський державний аграрний університет

 

Державне регулювання інноваційно-інвестиційного забезпечення аграрних формувань

 

Формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва АПК країни потребує створення ефективного механізму державного регулювання орієнтованого на головний критерій розвитку галузі її ефективність. Об’єктивна необхідність державного регулювання інноваційно-інвестиційного забезпечення сільського господарства в умовах ринкової економіки зумовлена, з погляду економічної теорії, унікальними особливостями, що притаманні цій галузі, її місцем і значенням у забезпеченні продовольчої безпеки країни та житті суспільства.

Важливість правильного державного регулювання інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері важко переоцінити. Жодна економіка світу не досягла значних результатів без залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів та без впровадження новітніх технологій. Саме тому, виникає потреба запровадження виваженого і системного підходу щодо розробки й реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики у сфері АПК, спрямованої на захист внутрішнього ринку і формування конкурентоспроможного, орієнтованого на експорт сільськогосподарського виробництва.

Головною метою державного регулювання інноваційно-інвестиційного забезпечення аграрного сектору є економічна й соціальна стабільність розвитку держави як усередині країни, так і за кордоном, адаптація його до мінливих умов буття [1].

Від рівня інноваційно-інвестиційного розвитку сільського господарства загалом залежить рівень національної безпеки, кон­курентоспроможність аграрних підприємств України, а також роль та місце держави у міжнародній науково-технічній співпраці.

Економічна політика, яка б забезпечувала стрімке і стале соціально-економічне зростання, має будуватися на системному поєд­нанні ринкових механізмів з ефективними діями держави і створювати на цій основі якісно нову економічну систему сільського господарства [3]. Від оптимального поєднання регулюючих дій ринку і держави значною мірою залежить ефективність функціонування аграрної економіки і, зокрема, інноваційно-інвестиційної сфери.

Для підвищення інноваційно-інвестиційної активності аграрних підприємств, ми вважаємо за необхідне використовувати ефективні методи опосередкованого впливу: створювати умови для зростання ринкового попиту на інновації в сільськогосподарському виробництві; сприяти розвитку кон­курентного середовища, заохочувати капіталовкладення в інновації; нада­вати пріоритетну підтримку розвитку аграрної науки і освіти; забезпечувати захист інтелектуальної власності та підвищувати якість робочої сили тощо.

Першочерговим завданням інноваційно-інвестиційцної політики держави, на нашу думку, має стати створення ефективної національної інноваційно-інвестиційної системи (НІІС) в аграрному секторі. Формування її пе­редбачає створення і удосконалення всіх ланок науково-технічної сфери з метою забезпечення національної аграрної економіки і соціальної сфери передови­ми науковими розробками і новими технологіями. НІІС агропромислового комплексу являє собою сукупність взаємопов'язаних організацій (структур) і механізмів їх взаємодії, у рамках здійснюється виробництво, фінансування, регулювання, ко­мерційну реалізацію, а також створення, зберігання та поширення нових наукових знань і технологій у сільському господарстві.

Трансфер технологій на ринку інновацій у сільському господарстві має здійснюватися через інноваційно-інвестиційну інфраструктуру, яка створюється з урахуванням національних умов. Для цього необхідно відпрацювати нормативну базу та запропонувати стимулюючі заходи щодо створення реальної інноваційно-інвестиційної інфраструктури.

Основними проблемами у формуванні і функціонуванні національної інноваційно-інвестиційної системи, з якими стикається сьогодні наша країна, є: слабка підприємницька та інноваційно-інвестиційна активність аграрних підприємств; недостатні обсяги виробництва знань на тлі триваючого старіння дослідницького потенціалу; низький рівень взаємодії науково-дослідного та підприємницького середовища у сільськогосподарському виробництві.

У сучасних умовах одним із ключових завдань державної політика України має стати формування національної інноваційно-інвестиційної системи в аграрній сфері. Саме це має сприяти виникненню такої системи взаємин між аграрною наукою, освітою та сільськогосподарським виробництвом, коли інновації стають основою прогресу аграрної економіки і суспільства, а потреби інноваційного розвитку АПК, в свою чергу, багато в чому визначають і формують найважливіші напрямки наукової діяльності.

Інноваційно-інвестиційні системи в кожній країні створюються під впливом сукуп­ності об'єктивно існуючих факторів – її розміри, наявність природних ре­сурсів, географічне розташування, клімат, особливості історичного розвитку інститутів держави та форми підприємницької діяльності. Ці фактори ви­ступають довгостроковими детермінантами напряму і швидкості еволюції інноваційно-інвестиційної активності аграрних підприємств.

При створенні вітчизняної НІІС в аграрній сфері, на наше переконання, не слід безапеляційно орієнтуватись на моделі за­хідних країн. В Україні спостерігається відсутність комплексу передумов, які формувались у вище зазначених країнах понад п’ять десятиліть, поки вони досягли су­часного рівня розвитку.

НІІС, яка формується в сільському господарстві Україні, на наш погляд, повинна охоплювати сукупність систем наукоємних ринків:

-  систему суб’єктів інноваційно-інвестиційної діяльності;

-  систему об’єктів інноваційно-інвестиційних процесів;

- систему стимулюючих інструментів державної інноваційно-інвестиційної політики.

Реально інноваційно-інвестиційні процеси в аграрній сфері працюють там, де діють підприємницькі механізми, а нормативно-правова база, регуляторна та інноваційно-інвестиційна політика держави відповідають принципам ринкової аграрної економіки.

Для вдосконалення фінансового забезпечення інноваційних процесів в аграрних підприємствах потрібні нові альтернативні джерела інвестиційних ресурсів, серед яких у першу чергу доцільно розглянути питання розвитку венчурного фінансування, яке в розвинутих країнах є одним з важливих напрямків підтримки середнього та малого інноваційного підприємництва, фінансування науково-дослідних робіт.

Венчурний капітал на сьогоднішній день є ефективним механізмом підтримки інноваційно­го розвитку аграрних підприємств, які перебувають на стадії становлення і ще не мають достатніх передумов для залучення звичайних кредитних ресурсів. Венчурний капітал є основним елементом системи венчурного інвестування, яка виступає механізмом інвестиційного (ресурсного) забезпечення інноваційної діяльності на макро- та мікрорівні в аграрній сфері [2].

Венчурне інвестування виконує та може виконувати в національному інноваційно-інвестиційному процесі в аграрній сфері економіки, декілька функцій, серед яких: ресурсне (фінансово-інвестиційне) забезпечення інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств; консолідація суб’єктів інноваційно-інвестиційної діяльності, що призводить до концентрації та мобілізації ресурсів; мотивація та стимулювання економічних агентів; прискорення інноваційного процесу та НТП; покращення захисту інтелектуальної власності.

Література:

1. Щекович О.С. Використання зарубіжного досвіду державного регулювання економіки АПК в Україні / О.С. Щекович // Економіка АПК. – 2009. –  № 1. – С. 140-146.

2. Ивина Л. В., Воронцов В. А. Терминология венчурного финансирования. Учебное пособие. – Г.: Академический Проект, 2002. – 256 с.

3. Бойко И.В. Национальная инновационная политика: из мирового опыта / И.В. Бойко // Инновации. – 2002. – № 4 (51). – С. 28-31.