аспірант Чернега Ю.С.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Сутність та склад категорії трудових ресурсів

Проблеми і перспективи розвитку трудових ресурсів та його вплив на всі сфери суспільного життя українців досліджували багато науковців: Л.М. Анічин, Д.П. Богиня, О.А. Бугуцький, В.К. Горкавий, С.Г. Дзюба, В.С. Дієсперов, М.І. Долішній, О.І. Здоровцов, А.М. Колот, М.В. Кравченко, Е.М. Лібанова, І.І. Лотоцький, І.С. Маслова, Л.І. Михайлова, Н.В. Оленцевич, Т.І. Олійник, В.В. Онікієнко, С.І. Пирожков, П.Т. Саблук, С.Ю. Трубич, В.Й. Шиян, К.І. Якуба та інші учені розробили теоретико-методологічні й практичні питання формування та становлення трудових ресурсів.

У 1920-х роках академік С.Г. Струмілін першим застосував поняття „трудові ресурси”, до складу яких він включав все населення віком від 16 до 49 років. І з цього часу до складу трудових ресурсів почали відносити працездатне населення, але недолік полягав у тому, що при цьому працездатне населення враховувалося лише кількісно, тобто якісний склад не враховувався. Саме на цей недолік вказували багато науковців. До числа прихильників цієї позиції можна віднести Т.Н. Заславську та В.Я. Чуракова, які не лише не погодилися із думкою С.Г. Струмиліна, а й внесли пропозицію впровадження більш чіткого поняття [1 с. 25].

У 70-х роках минулого століття ряд вчених, до числа яких відносять Е.В. Касимовського та П.П. Літвякова вважали, що категорію „трудові ресурси” потрібно наповнити якісним змістом, але їх спроби були невдалими.

Стосовно категорії „трудові ресурси” багато вчених і на даний час не мають єдиного погляду. Так, Ф. Галицкий не погоджується з тим, що трудові ресурси - це економічна категорія, адже на його думку трудові ресурси - це сукупність населення працездатного віку. З такою думкою не погоджується ряд вчених, до числа яких відноситься і В.І. Ягодкин, який акцентує увагу стосовно суспільно-економічної суті категорії „трудові ресурси”, зазначаючи, що дана категорія має історичну визначеність, при цьому не являється статистичною сукупністю.

Ряд науковців, до числа яких відносяться О.А. Бугуцький, Ю.А. Бугуцький, Л.С. Дегтярь, А.Э. Котляр, Ю. Пярнис, Э.Р. Саруханов вважають, що трудові ресурси порівняно з робочою силою є більш об’ємною категорією, оскільки трудові ресурси включають робочу силу.

Визначення поняття „робоча сила” дав ще К. Маркс: „Під робочою силою, або здібністю до праці, ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особа людини, і які пускаються нею в хід всякий раз, коли він виробляє які-небудь споживчі вартості”. Поряд з цим у „Капіталі” він зазначає, що дані здібності проявляються у формі конкретної праці, при цьому їх можна охарактеризувати професійними і кваліфікаційними ознаками та ступенем використання [2].

На даний час в економічній літературі погляди вчених стосовно поняття „робоча сила” дещо розходяться. Так, В.Д. Арещенко зазначає, що робоча сила – це сукупність осіб, які перебувають у працездатному віці та мають здатність працювати.

Дещо іншої думки такі вчені як Ю.А. Баталин, О.А. Бугуцький, Ю.А. Бугуцький, адже вони вважають, що робоча сила вирізняється за ознакою участі працівників в матеріальному виробництві.

Л.І. Михайлова вважає, що робоча сила – це здібність людини до праці, тобто сукупність її фізичних та духовних сил, що застосовуються нею в процесі виробництва [3].

На нашу думку, слід погодитися з точкою зору В.Г. Костакова, який вважає, що робоча сила окреслює здатність особи до праці не лише в матеріальному виробництві, а й в невиробничій сфері, адже саме діяльність людей у невиробничій сфері має визначальний вплив на матеріальне виробництво, при цьому особа, виходячи за межі працездатного віку не втрачає здатності до праці.

На даний час однією з найважливіших складових загальнонаціонального ринку робочої сили був і є ринок робочої сили аграрного сектора економіки.

Основними характеристиками ринку робочої сили є: низький рівень продуктивності праці; низький рівень оплати аграрної праці, зниження її мотивації та престижності; нераціональна зайнятість населення; наявність неофіційного, прихованого безробіття; недосконалість трудових відносин; недосконала система соціального захисту працівників тощо.

Основні ланки ринку робочої сили - попит, пропозиція та заробітна плата. Попит на ринку праці залежить від продуктивності праці, є похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють працівники, від рівня технічної оснащеності, інтенсивності праці, форм і методів організації виробництва, економічної кон’юнктури, ступеня лібералізації зовнішньо-політичної діяльності країн, якості робочої сили та якості праці, величини інвестицій та ін.

Пропозиція робочої сили залежить від рівня народжуваності населення, тривалості освіти і набуття кваліфікації, демографічної політики держави, ринку житла, рівня заробітної плати, престижної праці та інших чинників.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією формуються дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки робочої сили. Типовою ситуацією на ринку робочої сили у розвинених країнах світу є перевищення пропозицією робочої сили її попиту. Поняття „ринок праці” розглядає С.В. Мочерний „як категорію не лише сфери обміну, але й, значною мірою, сфери безпосереднього виробництва” [4].

Сучасне визначення категорії „трудових ресурсів” одним із перших науковців застосував В.Ф. Машенков Саме він запропонував до складу трудових ресурсів включити ту частину населення, яка володіє сукупністю фізичних та духовних здібностей, які дають можливість їй працювати.

До складу трудових ресурсів суспільства відноситься та частина населення, яка може працювати завдяки сукупності як фізичних так і духовних можливостей.

Трудові ресурси включають населення працездатного віку за винятком непрацюючих інвалідів І та ІІ груп та непрацюючих осіб, що отримують пенсію на пільгових підставах, а також особи пенсійного віку та підлітки, що працюють. Вікові межі населення у працездатному віці в різні роки були різні. У 1920-х, на початку 1930-х років до населення у працездатному віці відносили чоловіків та жінок віком 18-49 років. Оскільки трудова активність населення поступово зростала, то до осіб працездатного віку почали відносити чоловіків і жінок у віком 16-59 років. На даний час відповідно до Закону України про пенсійне забезпечення до працездатного населення включають чоловіків віком 16-59 років включно та жінок 16-54 роки включно [4].

Отже, згідно із Законом України про пенсійне забезпечення, до складу трудових ресурсів відносяться особи, що можуть реалізувати свою здатність до праці в сфері економічної діяльності, незайняте працездатне населення у працездатному віці, а також молодь у працездатному віці, яка навчається з відривом від виробництва або знаходяться в лавах Збройних сил, безробітні.

Підводячи підсумок, ми можемо стверджувати, що такі категорії як „трудові ресурси” та „робоча сила” перебувають у тісному взаємозв’язку. Щоб покращити ситуацію в умовах несприятливої кон’юнктури на ринку аграрної праці, що значно порушує цикл відтворення робочої сили і збільшує напруженість на ринку праці, для стабілізації його стану слід використати комплекс заходів, спрямований на вирішення проблем формування ринку робочої сили, ефективного її використання, посилення матеріальної зацікавленості, налагодження соціальної стабільності.

Література:

1. Струмилин С.Г. Избранные произведения : в пяти томах ; Т. 3: Проблемы экономики труда / С.Г. Струмилин. — М. : Наука, 1964. — 527 с.

2. Маркс К. Капитал / К. Маркс, Ф. Энгельс. — 2-е изд., — Т. 23. — 907 с.

3. Михайлова Л.І. Людський капітал: формування та розвиток в сільських регіонах / Л.І. Михайлова. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 358 с.

4. Велика економічна енциклопедія. — К. : Академія, 2002. — Т. 3. — 951 с.