Экономические науки/7. Учет и аудит

Журба О.Ф.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

"Економічні злочини в умовах кризи: обліковий аспект"

Світова фінансово-економічна криза істотно вплинула на фінансові результати суб’єктів господарювання. В Україні за результатами 2008-2009 років зафіксовано негативний консолідований фінансовий результат в більшості галузей економіки. В умовах скорочення споживчого попиту спостерігалися негативні тенденції у виробничій сфері. Всі ці обставини вказують на старі-нові виклики, з якими має боротися уряд:

1) зростання тіньового сектора економіки;

2) зростання кількості та обсягу економічних злочинів не тільки у фінансовій, а й у виробничій сфері.

Водночас, державна політика з детінізації економіки повинна враховувати вітчизняні особливості, на які протягом останніх років звертають увагу міжнародні дослідники.

Серед результатів дослідження 2009 року, проведеного в Україні, слід відзначити наступні:

- 45% підприємств виявило економічні злочини протягом 12 місяців, що свідчить про усталення традиції порушувати законодавство в економічній сфері;

- 40% респондентів, взагалі, не проводили розслідувань для виявлення шахрайства на своїх підприємствах вказує на те, що незаконне привласнення активів на рівні суб’єкта господарювання розглядається управлінським персоналом в якості механізму компенсації низького рівня оплати праці (хай краще будуть нестачі, ніж сплачувати високі внески до пенсійного та соціальних фондів) [1].

Розглядаючи та аналізуючи факти шахрайства на підприємстві, можна прослідкувати взаємопов’язаний трикутник здійснення та обґрунтування шахрайства: необхідність або тиск зовнішніх обставин, можливість, виправдовування своїх дій.

Наявність можливості здійснювати економічні злочини та займатися шахрайством є основною причиною високого рівня цих явищ на підприємствах України, оскільки існує недостатність уваги до цього питання як з боку держави, так і з боку керівників, але найбільшою проблемою для України є те, що саме держслужбовці та управлінці найчастіше стають причиною даних злочинів.

Торішній економічний спад значно вплинув на рівень економічної злочинності:48% опитаних вказують на зростання кількості випадків шахрайства.

Порівняння факторів, що сприяють зростанню економічної злочинності, в Україні та світі виявило низку особливостей:

- якщо в розвинених країнах причиною шахрайства були задані агресивні показники діяльності, загроза звільнення внаслідок неефективної діяльності, бажання отримати бонуси, то в Україні – це корупція, загроза звільнення та інше;

- якщо в Україні серед негативних наслідків економічної злочинності виділяють прямі витрати, погіршення робочого клімату та відносин з регулюючими органами, то зарубіжні опитані топ-менеджери відзначали серед факторів: зниження курсу акцій, погіршення репутації погіршення відносин з бізнес-партнерами.

Аналіз кількості та оціненої важливості економічних злочинів виявив зони ризику, щодо яких управлінський персонал не вбачає необхідності впровадження додаткових процедур контролю.

Якщо хабарництво, розкрадання майна та шахрайське кредитування, що мають найвищі показники частоти злочинів, вважаються важливими, тобто виступають об’єктом розслідувань, то маніпуляції зі звітність, податкове шахрайство, відмивання грошей та інсайдерська торгівля попри достатню частоту практично не розглядають в якості загроз суттєвих викривлень.

З точки зору важливості збитків відбувається певне викривлення їх у загальної сукупності, оскільки, наприклад, великого значення надається погіршення відносин з регулюючими органами, що природно викликане високою корумпованістю нашої влади та недосконалими системами контролю за діяльністю підприємств та нормативної бази, яка дає широке коло можливостей тиску регулюючих органів на підприємства, та при цьому великого значення не надається втраті репутації, що є дуже важливою, особливо на міжнародному рівні( наприклад, як наслідок недостатність експортних операцій, іноземних інвестицій та ін..)

Далі розглянемо, що саме роблять українські підприємства для виявлення та зниження рівня шахрайства.

Важливо розуміти, як саме українські керівники оцінюють джерело шахрайства.

Отже, 72% опитаних українських підприємств вважають зовнішнє шахрайство (клієнти - 33%, агенти і посередники - 19%, постачальники - 14%) головною загрозою для компанії. Такий показник суттєво відрізняється від результатів всесвітнього опитування, в якому 53% респондентів виділяють внутрішні загрози як основне джерело ризиків.

Більше 50% всіх економічних злочинів в Україні, у порівнянні з 26% у глобальному огляді, було виявлено за допомогою процедур управління ризиками, формальних каналів інформування керівництва про шахрайство або внутрішньої служби безпеки. В 24% випадків шахрайства в Україні було виявлено випадково у порівнянні з 16% у всьому світі. Ці дані свідчать про те, що український бізнес все ще покладається «на випадок» при виявленні шахрайства. Лише 7% виявлених випадків шахрайства в Україні, у порівнянні з 17% глобально, визначають за допомогою внутрішнього аудиту, що підтверджує ранню стадію розвитку цієї функції в Україні і підкреслює його важливість.

Слід відзначити, що 6% респондентів в Україні вважають дії регулюючих та правоохоронних органів ефективними у боротьбі зі зростанням економічної злочинності. Однак, незважаючи на такий низький рівень довіри, підприємства самі не поспішають реагувати на зростання економічної злочинності, оскільки 40% респондентів не проводять або не чули про проведення розслідувань для виявлення шахрайських операцій на своїх підприємствах Українські компанії зосереджені на впровадженні додаткових процедур, у той час як політики протидії шахрайству та форензік-технології посідають останні місця у списку їх пріоритет [2].

Підводячи підсумки за результатами досліджень не можна не звернути увагу на важливість правильної організації системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю як важливих чинників попередження та протидії економічним злочинам.

Безумовно, досягти абсолютної ефективності в цьому напрямі фактично неможливо, втім, оцінені ризики шахрайства на рівні вітчизняних суб’єктів господарювання дозволяють більш-менш точно орієнтуватися в ділянках обліку та звітності, які виступатимуть в якості найбільш ризикових. В зв’язку з цим запропоновано низку заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків в найбільш нестійких ділянках обліку та контролю.

Таблиця 1 – Елементи обліку, що мають найвищий рівень шахрайства

Постійні		Періодичні
Назва	Мінімізація ризику	Назва	Мінімізація ризику
Процедури розкриття інформації (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності)	- посилення регламентації процесу обліку і контролю; - забезпечення точності та повноти відображення інформації у звітності.	Окремі облікові оцінки	- контроль за правильністю застосування підходів оцінки; - якісний попередній аналіз даних і прогнозів;
Ступінь автоматизації	- зниження впливу людського фактору; - прискорення обробки даних та своєчасності подання інформації; - застосовування єдиних правил обробки інформації;	Операції з пов’язаними сторонами	- контроль за реєстрацію та розкриттям цих операцій належним чином;
Наявність та рівень контролю і санкціонування	- удосконалення процедур санкціонування та контролю; - обмеженні доступу до облікових записів; - організація системи внутрішнього аудиту.

Література:

1. The Global Economic Crime Survey. – London: PricewaterhouseCoopers, 2009. – 24 p.

2. Ежегодный доклад по борьбе с мошенничеством, коррупцией и корпоративными нарушениями. 2008 финансовый год. – Санкт-Петербург: Управление по борьбе с мошенничеством, коррупцией и корпоративными нарушениями Мирового банка, 2009. – 18 с.