Економічні науки/10. Економіка підприємства

канд. наук з держ. управління Михаліцька Н.Я.

Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ВАРТІСТНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ З ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

У країнах із ринковою економікою в центрі уваги державних органів управління знаходиться валовий внутрішній продукт (ВВП) або валова додана вартість (ВДВ), а в центрі уваги фінансового менеджменту на підприємстві – чистий прибуток.

Під ВВП розуміється сума всієї виробленої на підприємствах валової доданої вартості. При цьому припускається, що держава завдяки удосконаленню інституційного середовища створює умови для виробництва на підприємствах максимальної (оптимальної) маси прибутку, а підприємства одержують тим більше прибутку, чим більше вони виробляють доданої вартості. Таким чином теоретично очікується, що економічні інтереси на мікро- і макрорівні економіки знаходяться в гармонійній єдності. Але прибуток підприємства може зрости при зменшенні валової доданої вартості, зокрема за рахунок зниження витрат на заробітну плату. Практика ж державного регулювання економіки потребує, щоб зв'язок між інтересами мікро- і макрорівня позначався, відслідковувався, піддавався аналізу і регулювався без істотних протиріч. Для здійснення несуперечливого «стикування» мікро- і макрорівня як мінімум необхідні наскрізні показники фінансового обліку [2].

В системі національного рахівництва, що застосовується в Україні, на макрорівні Держкомстат України у якості загальноекономічного показника розвитку промисловості та окремого підприємства регіону використовується обсяг промислової продукції (вартість усіх вироблених підприємством готових виробів та реалізованих «на сторону» напівфабрикатів та виконаних робіт промислового характеру). Внаслідок цього індекс промислової продукції в регіоні може зростати, наприклад, за рахунок випереджувального випуску матеріало- та енергоємної продукції при зниженні рівня прибутковості та темпів зростання ВДВ.

Проблема полягає в тому, щоб ввести в статистичну звітність підприємств показник «валової доданої вартості», а також запровадити регіональний моніторинг фінансового стану підприємств регіону з використанням цього та споріднених показників. Адже оцінка фінансового стану підприємств лише на основі показника чистого прибутку недостатня, оскільки, наприклад, за даними податківців українські підприємства використовують близько 40 % амортизаційних відрахувань як прибуток, тобто не за призначенням. Це означає, що серед збиткових підприємств за показником рентабельності продукції є велика частка підприємств, на які фактично не розповсюджується статус збитковості. Показник «валової доданої вартості» позбавлений цього недоліку, бо він визначається як сума амортизації, прибутку і витрат підприємства на заробітну плату.

Мета статті - провести дослідження методичних підходів до визначення механізму застосування гармонізованих показників типу «додана вартість», необхідних для організації системи державного антикризового управління оздоровленням господарського середовища.

Останнім часом, наприклад, у практику управління зарубіжними підприємствами поступово впроваджується одна із сучасних концепцій менеджменту – концепція управління вартістю. В її основі лежить розуміння того, що для акціонерів (власників) підприємств і організацій першочерговою задачею є збільшення їхнього фінансового добробуту в результаті ефективної експлуатації об'єктів володіння. При цьому зростання добробуту акціонерів вимірюється не обсягом уведених потужностей, кількістю найнятих співробітників або оборотом компанії, а ринковою вартістю підприємства, яким вони володіють [4].

Поряд із цим за кордоном усе більша увага приділяється підходам до оцінки ефективності діяльності підприємства. Серед таких підходів – підхід, заснований на визначенні того, наскільки рентабельним є бізнес із позиції власників підприємства. Задача визначення рентабельності вирішується шляхом розрахунку показника доданої економічної вартості. Цей показник у зарубіжній літературі позначається EVA (economic value added). У вітчизняній літературі він описаний ще недостатньо.

Додана економічна вартість (EVA) являє собою прибуток підприємства від звичайної діяльності за відрахуванням податків, зменшений на розмір плати за весь інвестований у підприємство капітал.

Показник застосовується для оцінки ефективності діяльності підприємства з позиції його власників, котрі вважають, що діяльність підприємства має для них позитивний результат у випадку, якщо підприємству вдалося заробити більше у порівнянні з прибутковістю альтернативних вкладень. Цим пояснюється той факт, що при розрахунку EVA із суми прибутку відраховується не тільки плата за користування позиковими коштами, але і власним капіталом.

Роль, яку відіграє показник економічної доданої вартості в оцінці ефективності діяльності підприємства, можна позначити таким чином:

– це інструмент, що дозволяє вимірювати дійсну прибутковість підприємства, а також управляти нею з позиції власників;

– це також інструмент, що показує керівникам підприємства, яким чином вони можуть уплинути на прибутковість;

– він віддзеркалює альтернативний підхід до концепції прибутковості (перехід від розрахунку рентабельності інвестованого капіталу (ROI), що вимірюється в процентному виразі, до розрахунку доданої економічної вартості (EVA), що вимірюється в грошовому виразі);

– це інструмент мотивації менеджерів підприємства;

– це засіб підвищення прибутковості в основному за рахунок поліпшення використання капіталу, а не за рахунок спрямування основних зусиль на зменшення витрат на користування капіталом.

Хоча розглянутий показник EVA називається доданою економічною вартістю (аналог – економічний прибуток у противагу бухгалтерського прибутку), він має лише непряме відношення до показника «валова додана вартість». EVA – це лише наднормативний прибуток після сплати податків і відсотків за кредит (плюс деякі елементи амортизації, що передбачене методикою розрахунку).

Замість EVA деякі зарубіжні підприємства використовують показник EBITDA. Мова йде про показник прибутку компанії до відрахування податку з прибутку, нарахованих процентів по кредитах і амортизації (Earnings Before Interest, Tax, Depreciation and Amortization; EBITDA).

Показник EBITDA використовується для довгострокової оцінки ефективності операцій компанії. Він представляє прибуток компанії, звільнений від впливу податкового оточення і засобів фінансування, а також від впливу організації обліку (у частині амортизації). Це дозволяє успішно порівнювати звітність різноманітних компаній, а також ефективність роботи компанії в різні періоди. Незважаючи на те, що безпосередньо в розрахунках фінансових коефіцієнтів показник EBITDA використовується не часто, як самостійний параметр він широко поширений.

Величина EBITDA менше «валової доданої вартості» на розмір заробітної плати з урахуванням відрахувань на соціальні заходи (у пенсійний та інші фонди).

На підставі вищенаведеного аналізу показників можна зробити висновок про те, що між показником «валова додана вартість» (першооснова ВВП) і показниками EVA, EBITDA існує протиріччя. Справа в тому, що показники EVA, EBITDA можуть бути збільшені за рахунок упровадження капіталомістких варіантів виробництва, які спричиняють відносне і абсолютне зниження обсягу заробітної плати з урахуванням відрахувань у соціальні фонди. Це означає, що фінансова мета виробництва може суперечити соціальній меті – досягненню повної зайнятості та ліквідації безробіття. Адже скорочення витрат на заробітну плату при незмінній ставці заробітної плати означає скорочення числа робочих місць у регіоні. На наш погляд, дане протиріччя може бути унеможливлене в результаті впровадження механізму, що стимулює створення робочих місць. Цей механізм повинен був би зводитися до скорочення загальних податкових платежів підприємства у випадку, коли ним створюються нові робочі місця, і до підвищення податкового навантаження при скороченні робочих місць. Зокрема, такий податковий механізм діє в Іспанії та в деяких інших країнах.

Отже, на підставі проведеного аналізу можна обґрунтувати такі рекомендації щодо вдосконалювання системи фінансового моніторингу господарської діяльності підприємств регіону.

По-перше, необхідно сприяти зусиллям підприємств, спрямованих на впровадження сучасних систем управління вартістю корпоративного ведення бізнесу.

По-друге, у бухгалтерській звітності підприємств необхідно передбачити розрахунок показника валової та чистої доданої вартості підприємства, в тому числі показник витрат, обумовлених виплатою заробітної плати (при незмінній і фактичній середній ставці заробітної плати).

По-третє, необхідно ввести стимулювання підприємств залежно від зростання (зниження) робочих місць за допомогою зниження (підвищення) податкового навантаження на підприємство. У результаті цих нововведень можна було б наблизитись до гармонізації інтересів держави, регіону та окремих підприємств із метою прискорення зростання валового внутрішнього продукту.

Література:

1.Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление. 3-е изд., перераб. и. доп. / Пер. с англ. М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 576с.

2.Леденёв Е.Е. BSC и EVA® — конкуренты или союзники?// Режим доступу: http://www. cfin.ru / management / controlling / bsc_eva.shtml.

3.Ковалев Д. Парк EVA®-вского периода // "Комп&ньон". – №8. – 2007.

4.Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика: Моногр. – Львів: УАДУ ЛФ, 2007. – 167 c.