Шевченко Т.О., ст. викладач кафедри обліку і аудиту

Дніпропетровський Державний Аграрний Університет

Внутрішньогосподарський контроль як фактор підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств

Перехід економіки до ринкових умов господарювання обумовив потребу реформування сільськогосподарських підприємств і висуває ряд нових вимог до їх функціонування. У ринковому господарстві прийняття рішень здійснюється самими господарюючими суб’єктами , при цьому результати їх рішень спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств, що в свою чергу призводить до стабільних прибутків і дозволяє більш прогнозовано здійснювати господарську діяльність.

Основним фактором, який безпосередньо впливає на процес управління і одночасно є його складовою функцією, виступає внутрішньогосподарський контроль. До теперішнього часу в сільськогосподарських підприємствах функції внутрішнього контролю було покладено на ревізійну та інвентаризаційну комісії. Дані комісії повністю підпорядковані керівництву підприємства і відображають у своїх звітах інформацію, бажану для адміністрації. Виключенням можуть бути акціонерні товариства як відкритого так і закритого типу, в яких контрольні функції виконує ще й Спостережна рада.

Отже, внутрішній контроль є інструментом, який застосовується керівництвом для цілковитої впевненості в тому, що його діяльність здійснюється чесно, законно, ресурси належно захищені від втрат і використовуються економно й ефективно, а інформація щодо результатів діяльності достовірна.

На сьогоднішній день фінансовий контроль сільськогосподарських підприємств зі сторони держави значно ослаблений і обмежується лише контролем за сплатою податків, використанням бюджетних коштів, що виділяються сільськогосподарським товаровиробникам та контролю діяльності підприємств за завданнями правоохоронних органів. Внаслідок цього з’явилась об’єктивна необхідність налагодження чіткої системи внутрішньогосподарського контролю різних господарюючих суб’єктів. Тому пошук нових форм і методів контролю для сільськогосподарських підприємств є назрілим і надзвичайно актуальним питанням.

Значний внесок у розвиток теоретичних і практичних аспектів функціонування й удосконалення внутрішньогосподарського контролю зробили українські вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, П.І. Гайдуць-кий, С.Ф. Голов, Я.А. Гончарук, З.В. Гуцайлюк, В.А. Дерій, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, К.П. Дудка, Н.Л. Жук, С.Я. Зубілевич, Є.В. Калюга, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, Н.П. Кузик, В.Ф. Максімова, В.М. Мурашко, Л.В. Нападов-ська, В.С. Рудницький, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.В. Сухарева, Н.М. Ткаченко, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко, Л.С. Шатковська, В.О. Шевчук та ін.

Дослідження окремих питань внутрішньогосподарського контролю здійснили зарубіжні науковці: В.Д. Андрєєв, Э.А. Аренс, І.А. Бєлобжецький, В.В. Бурцев, Дж.К. Лоббек, Т.Д. Попова, М.І. Протасов, Дж.К. Робертсон, В.П. Суйц, Дж. Фостер, Ч.Т. Хорнгрен, Л.А. Шмельцер, С.О. Шохін та ін.

Необхідність і внутрішньогосподарському контролі зумовлюється ще й тим, що вище управління підприємства безпосередньо не займається контролем повсякденної діяльності. Зважаючи на це, йому необхідна інформація про діяльність нижчих рівнів управління і достовірність звітів керівників структурних підрозділів. Це завдання не може виконати ні державний , ні належний аудиторський контроль, оскільки вони носять періодичний характер. І лише налагоджена система внутрішнього контролю охоплює всю господарську діяльність підприємства, впливає на виявлення і мобілізацію резервів виробництва, забезпечує збереження і раціональне використання ресурсів підприємств та попереджує виникнення зловживань.

На початку переходу до ринкових відносин, не належна увага керівників до організації внутрішньогосподарського контролю привела багато підприємств до банкрутства. І лише деякі з них, які в першочергові завдання поставили і впровадили інноваційні методи контролю, змогли утриматися в умовах ринку. Отже, застосування належним чином системи внутрішньогосподарського контролю на різних етапах виробництва, дозволяє зменшити собівартість продукції та підвищити її якість, що безпосередньо впливає на конкурентоздатність підприємств, а також призводить до більш ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.