Медицина /5. Педіатрія

Осадчук Н.І., Кривов’яз Т.М., Романова З. М., Шкарпета С.А.

Вінницька міська дитяча поліклініка №1

Фізичний розвиток дітей і підлітків та чинники, що його формують

Наукова проблема дослідження здоров’я підростаючого покоління України пов’язана перш за все, із вивченням тенденцій щодо зниження рівня здоров’я дітей і підлітків нашої країни, виявленням різних соціальних та мікросоціальних змін, погіршенням стану генофонду нації, незавершеністю структурної перебудови системи надання первинної медичної допомоги тощо. Все це обумовлює необхідність пошуку та розроблення нових сучасних підходів до проведення динамічних спостережень за станом здоров’я дитячого та підліткового населення, адекватних вимогам сьогодення. Актуальність даної проблеми є також значною з огляду на недостатність висвітлення її у вітчизняних наукових джерелах інформації.

Метою даної статті є аналіз існуючих проблем фізичного розвитку дітей та підлітків, визначення показників, які впливають на формування здорового покоління.

Здоров’я дитячого організму в сучасній гігієні дітей і підлітків розглядається як інтегральний показник, що формується внаслідок дії складного комплексу взаємопов’язаних і взаємозалежних внутрішніх чинників та зовнішніх впливів. На сьогоднішній день неможливо визначити якість здоров’я дитини окремо від її соціального стану, конкретного середовища перебування та екологічних особливостей місця проживання.

Особливо багато уваги даній проблемі приділяється в роботах провідних науковців [1-6]. Так, у дослідженнях В.Ю. Альбицького запропоновано комплекс факторів, що впливають на стан здоров’я школярів. З даного комплексу факторів можна виділити три основні групи: біологічні, екологічні та соціально-економічні фактори [3]. До групи біологічних факторів відносяться, насамперед, несприятлива спадковість та аномалії розвитку. Відомо, що такі розповсюджені захворювання, як плоскостопість, міопія, сколіотична постава і безпосередньо сколіоз мають виражену спадкову обумовленість [3]. До групи факторів, які визначають особливості впливу навколишнього середовища на організм людини, російський науковець Балигін М. М. відносить несприятливі кліматично-географічні умови та ступінь забруднення навколишнього середовища шкідливими хімічними речовинами [4]. Такі науковці як Абрамов М.С., Рибалко А. І. вказують на соціально-економічні чинники, які негативно впливають на стан здоров’я дітей і підлітків, підкреслюючи, що провідними серед них є гіпокінезія, неадекватне харчування, перевантаження школярів внаслідок напруженого навчання у школі, довготривале перебування за комп’ютером і телевізором, недотримання режиму сну, недостатній час перебування на свіжому повітрі, відсутність навичок загартовування організму, шкідливі звички [5]. Науковці також зазначають, що визначені фактори ризику можуть діяти як ізольовано, так і поєднано. В останньому випадку спостерігаються найбільш негативні зміни у стані здоров’я. Разом з тим в умовах впливу сприятливих соціально-економічних чинників, навіть при несприятливій спадковості, захворювання в більшості випадків не розвивається. Прикладом цього може слугувати той факт, що завдяки раціональному фізичному вихованню суттєво підвищуються захисні сили організму та зростає ступінь його опірності до патологічних впливів. У зв’язку з цим особливого значення набуває подальше вдосконалення організації і проведення профілактичних оглядів дитячого населення [6].

У повсякденній роботі лікар не має змоги враховувати в сукупності таку велику кількість факторів як біологічні, гігієнічні, соціально-економічні, екологічні, спадкові та інші, що впливають на розвиток організму дитини. Проте стан здоров’я дитини визначається саме сукупним, надзвичайно мінливим у часі комплексом факторів. Тому для проведення всебічних комплексних досліджень необхідно забезпечити динамічне надходження інформації про стан здоров’я сім’ї, особливості соціального статусу її членів, зв’язок із шкідливим виробництвом та шкідливими звичками, перебіг вагітності та пологів у матері, особливості вигодовування дитини, перебіг захворювань та адекватності надання медичної допомоги, проведення профілактичних заходів, а також подальший ретельний аналіз цих показників.

Як вже вказувалося вище найважливішими параметрами здоров'я та адекватними індикаторами соціального благополуччя суспільства на думку багатьох авторів [1 – 4], є показники фізичного розвитку людини. Показники фізичного розвитку – це, насамперед, антропометричні дані, темпи та особливості їх змін у процесі росту, гармонійність розвитку, співвідношення календарного та біологічного віку, конституційні особливості тощо. Такий підхід надає можливість використовувати показники фізичного розвитку для вимірювання та адекватного порівняння їх значень з встановленими нормативними показниками.

Із аналізу сучасної наукової літератури видно, що впродовж останніх десяти років здоров'я дітей і підлітків нашої країни значно погіршилося, знизився рівень фізичного розвитку. Вслід за науковцями [1,2] ми вважаємо, що основними причинами такого становища є економічні труднощі, зниження уваги до соціальних проблем та санітарної культури, ослаблення державної політики в галузі профілактичної медицини, зменшення питомої ваги наукових досліджень із проблем росту, розвитку здорової дитини та керування її здоров'ям. Серйозною причиною порушення здоров'я дітей слугують все зростаючі навчальні навантаження властиві для сучасних освітніх установ.

На даний час в Україні 7 млн. дітей шкільного віку і лише 5-7% учнів закінчують загальноосвітню школу здоровими, останні ж діти ідуть у доросле життя з великим багажем хронічної патології. Значне інформаційне перевантаження, а відтак нестача вільного часу для занять фізкультурою та недосконало організований навчально-виховний процес: (відсутність або несистематичне проведення “фізкультурних хвилинок” на уроках, динамічних пауз на перервах, недостатня для дитячого організму рухова активність) негативно позначається на стані здоров’я учнів і призводить до такого патологічного стану, як синдром хронічної втоми.

У багатьох випадках потенційні можливості, закладені в дитячому організмі, залишаються не використаними. Тому в комплексі факторів, які впливають на формування здоров’я школярів, одне з важливих місць займає рухова активність, заняття фізичною культурою і спортом. Рухова активність учнів шкільного віку, які не займаються додатково у спортивних секціях, залежить від наявності у шкільному розкладі уроку фізкультури. Після проведених експериментальних досліджень було встановлено, що при наявності уроку фізичної культури та передбачених протягом дня “фізкультурних хвилинок” плюс 15% на невраховану рухову активність: (дорога в школу та додому, активний відпочинок на перервах та у вільний час) тривалість рухового компоненту складає не більше 174 хв./добу (при середній добовій потребі 210-270 хв./добу), що становить лише 72% від гігієнічної норми рухової активності. В разі відсутності уроків фізичного виховання в даний день тривалість рухового компоненту складає 125 хв./добу, а це лише 51% від належної рухової активності. Все це особливо негативно впливає на школярів і спричиняє додаткові порушення в стані їх здоров’я. Сучасна організація фізичного виховання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів мало враховує потреби дітей із порушенням здоров’я. Тому, на підставі проведених теоретичних досліджень у школі №16 м. Вінниці починаючи із 2007 року були впроваджені заходи експериментальної програми “Школа сприяння здоров’ю”, згідно з якою колектив педагогів і медичних працівників намагається інтенсивно використовувати всі провідні фактори, що впливають на ефективність оздоровлення школярів засобами лікувальної фізкультури. У школі є басейн, потенційні оздоровчі можливості якого необмежені. Систематичні заняття плаванням суттєво сприяють розвитку дитячого організму. Можна стверджувати, що завдяки плаванню підвищується гемоглобін, збільшується кількість еритроцитів у крові, покращується відтік жовчі, поліпшується робота органів травлення та сечостатевої системи. Плавальні рухи зміцнюють м’язи спини, що є суттєвим в попередженні виникнення сколіозу, сколіотичної постави та розвитку плоскостопості, а це дуже важливо, особливо коли дитина стільки часу проводить за партою. Крім того дозовані гімнастичні вправи, які проводяться вчителями фізкультури, особливо корисні для школярів із відхиленнями у стані здоров’я.

На сьогоднішній день стає очевидною потреба зміни ставлення до здоров’я дитини в системі освіти. Сьогодні урок, як основна форма організації навчально - виховного процесу, вже не вважається сучасним, навіть якщо б він і відрізнявся всім різноманіттям найсучасніших засобів та педагогічних прийомів, якщо на цьому уроці не враховується стан здоров’я дитини, або дитина під час його проведення втрачає своє здоров’я.

Здоров’язберігаюча педагогіка з одного боку, має сформувати в учнів спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров’я, а з іншого – передбачити в педагогічних технологіях можливості здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, враховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе.

З метою корекції стану здоров’я всього дитячого населення шкільного віку та оцінки рівня гармонійності фізичного розвитку, використовуючи дані динамічних зрушень з боку антропометричних та функціональних показників фізичного розвитку, можна визначити числові значення рівня гармонійності фізичного розвитку школярів у широкому інтервалі вікових груп від 6 до 17 років та розділити їх, на підставі якісної оцінки отриманих даних на дітей з середнім, вище середнього та нижче середнього рівнем гармонійності фізичного розвитку [8]. Запропонований спосіб можна також використовувати як скринінг-тест для виявлення індивідуальних особливостей розвитку дітей, що є основою для своєчасного проведення профілактичних та коригуючих засобів, а також дозволяє суттєво підвищити ефективність диспансерного спостереження. На основі запропонованого способу оцінки рівня гармонійності фізичного розвитку дітей була розроблена комп’ютерна програма, інтерфейс якої представлений на рис.1.

Рис.1. Інтерфейс програми визначення оцінки рівня гармонійності фізичного розвитку дітей та підлітків

Таким чином, за результатами проведених експериментальних досліджень запропоновано узагальнений показник гармонійності фізичного розвитку дітей та підлітків, що дозволяє оцінювати у числовому вигляді стан фізичного розвитку із врахуванням цілого ряду його характеристик та провести відповідні коригуючі заходи для збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Література

1. Няньковський С.Л. Формування здоров’я дітей і профілактика його порушень на підставі комп’ютерного моніторингу. –Львів, 1997. – 192 с.

2. Фізичний розвиток дітей різних регіонів України (випуск 1, міські школярі) / Під заг. редакцією І.Р. Бариляка і Н.С. Польки. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 208 с.

3. Альбицкий В.Ю. Состояние здоровья, образ и условия жизни детей группы медико-демографического риска // Здравоохр. Рос. Федерации. –1991. – №1. – С. 28-31.

4. Балыгин М.М. Семья и здоровье детей // Здравоохр. Рос. Федерации. – 1990. –№9. – С. 21-25.

5. Абрамов М.С., Рыбалко А.И. Современные подходы к оценке уровня физического развития – важного показателя общественного здоровья // Гигиена и санитария. – 1983. –№6. –С. 69-71.

6. Сергета І.В., Зайцева К. А., Осадчук Н.І., Сергета Д.П. Сучасні підходи до здійснення комплексної оцінки стану здоров’я дітей, підлітків та молоді в ході проведення гігієнічних досліджень. // Biomedical and Biosocial Antropology. –Вінниця: ВНМУ ім. М.І.Пирогова. 2009, №13. – С. 15-18.

7. Осадчук Н.І. Моніторинг стану здоров’я учнів // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции. Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте -2008. Том 4. Медицина. Одесса 2008. – С. 67-69.

8. Сергета І.В., Осадчук Н.І. Узагальнений показник гармонійності фізичного розвитку школярів м. Вінниці // Biomedical and Biosocial Antropology. –Вінниця: ВНМУ ім. М.І.Пирогова. January 2009, №12. – С. 11-15.