Педагогічні науки / Проблеми
підготовки спеціалістів
Товканець
Г.В.
Мукачівський державний університет, Україна
Вплив економічної думки на
формування вищої економічної освіти в Словаччині
Освітня
сфера є однією з найбільш важливих на шляху в об’єднавчому процесі до
європейської спільноти. Впровадження європейських норм і стандартів в освіті
сприятиме підвищенню в Україні європейської культурної ідентичності та
інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього середовища. В контексті таких процесів актуальності
набуває дослідження історичних віх у розвитку освітньої галузі Європейського
Союзу (ЄС), зокрема у вищій професійній освіті. Для української вищої школи, на нашу думку,
вартим є досвід розвитку освітянської
галузі у країнах Східної Європи,
зокрема Словаччини.
Відзначимо,
що історично Словаччина тривалий час була складовою Чехословаччини, яка
складалася з двох зовсім різних частин: більш розвинених чеських земель з
промисловими традиціями і менш
розвинених, сільськогосподарсько орієнтованих словацьких. Можливо це і
позначилося на розвиткові словацької
економічної думки, на яку на початку ХХ століття мали досить вагомий вплив економісти, що займалися проблемами
економіки ще в часи Австро-Угорщини.
Одним з
яскравих представників економічної думки
ХІХ століття був Михайло Балудянський (1769-1847), випускник
філософського факультету Королівської академії правознавства в Кошице, автор
восьми томів праць, що пов’язані з розглядом словацької національної економіки, за якими навчалися в університетах Відня та
Будапешта, і який на початку ХІХ століття став професором (1804) та ректором (1819-1821) Санкт-Петербурзького
університету [8]. М. Балудянський наголошував на тому, що «гроші як основне
знаряддя торгівлі та міра всіх цінностей становлять головне багатство народу»,
«основне правило економіки полягає в прискоренні обігу грошей», «міські жителі
більше від сільських пов´язані з грошовими операціями» тощо. Особливу
роль в регулюванні економічних відносин він відводив державі. Держава, на його думку, виконує роль батька родини, який повинен
кожному визначити деякий вид діяльності. Михайло Балудянський відомий не тільки
як економіст, а і як прекрасний педагог, чудовий організатор. Після відкриття
у 1819 році Санкт-Петербургського університету М. Балудянський був обраний
деканом філософсько-юридичного факультету, а невдовзі того ж року його обрано і
затверджено першим ректором цього університету.
Відомим політичним діячем та автором багатьох
наукових праць з питань економіки на початку ХХ століття у Словаччині
був Стодола Корнель (1866-1946). Як член Ради фінансових закладів Словаччини
мав можливість бачити проблеми
фінансової системи загалом. Оскільки, на його думку, виявився дисбаланс між
банками та малими кооперативними фінансовими
установами, необхідно створити взаємну ощадну касу. У 1923 році за його
ініціативою та за його сприянням була сформована Спілка ремісників та кредитних
установ Словаччини та Підкарпатської Русі. Надавав важливого значення
оперативній інформації, у зв’язку з чим заснував журнал «Економічний огляд»
(Hospodářské rozhľady) [3:431].
У перші 20
років чехословацької держави (1918-1938) рівень розвитку в Словаччині покращився, однак частка її в загальному
обсязі промислового виробництва і сукупного доходу Чехословаччини збільшилася
лише незначнj, що вимагало нових підходів у
рохвитку економічної школи.
Найкращим
представником словацької економічної думки та прихильником розвитку вищої професійної освіти в
Словаччині на рубежі ХІХ - ХХ
століття вважається Мілан Ходжа (1878-1944), філософ, юрист,
економіст. Він один з небагатьох політиків Європи, які висловлювали думку щодо небезпеки як російського більшовизму, так і німецького націонал-соціалізму.
Провідною ідеєю його політичного бачення була ідея створення певного політичного і економічного бар’єру між такими політичними
течіями, у зв’язку з чим висловлював необхідність більш тісної співпраці між
країнами Центральної Європи. Згодом у 1936 році ця ідея була використана і названа «планом Ходжі» у
створенні єдиного економічного простору
в Центральній Європі, де були усунені тарифні бар'єри і сформована зона вільної
торгівлі (від Гданська до Салонік). Варто відзначити, що саме у часи,
коли Мілан Ходжа був міністром освіти (1926-1929), до Чехословаччини належала
і Підкарпатська Русь (Карпатська
Україна). В цей час саме у Підкарпатській Русі надзвичайно інтенсивно
будувалися школи, відкривалися ремісничі училища, розширювала діяльність
Мукачівська торговельна академія. Особлива увага при цьому приділялася
національному питанню, зокрема надавалася можливість здобувати освіту
русинською (українською) мовою [1].
Після 1918
року з’являються перші групи словацьких економістів, яких можна вважати представниками власне
словацької школи економічного мислення: Імре Карваш (1903-1981), Рудольф Бріск
(1908-1971), Юлій Пазман (1907-1982), Петро Затько (1903-1978) [6:23].
Деякі
з економістів, які мали значний вплив
на розвиток економіки та економічної освіти, емігрували зі Словаччини. Таким
був зокрема Ервін Гекснер (Ervin Hexner)(1893-1968), економіст
і політолог, професор Карлового університету в Празі, генеральний секретар і
представник Чеської сталеливарної промисловості (з 1931). Він емігрував в США до початку війни, де був
професором кафедри економіки та
політології в різних університетах (з 1939), став відомим економістом у
питаннях міжнародного бізнесу. Його робота «Міжнародні картелі», що видана
у 1943 році, стала однією зі світових
основоположних праць щодо організації міжнародного менеджменту. Він був
визнаним не тільки як фахівець з
економіки, але і з юриспруденції [4].
З
формуванням держави, розвитком економіки та економічної думки на початку ХХ
століття в Чехословаччині виникла
необхідність створення вищих навчальних закладів, які б вели підготовку
фахівців за економічними напрямами. В освітній галузі цей період
характеризується заснуванням у 1919 році
Університету Коменського в Братиславі, (з 1939 по 1954 рік мав назву
Словацький університет) та у 1937 році
- Словацького технологічного університету. В грудні 1940 року відкрито
Економічний університет в Братиславі, спочатку як економічний коледж, який у
1944 році реорганізований у Словацьку
вищу школу управління, потім - Вищу
школу економічних наук (1949), а в 1989
році – в Економічний університет.
Після
другої світової війни у Словаччині економічна теорія в більшій мірі
формувалася в рамках марксистської соціальної теорії. Як
зазначає Г-Ю. Вагнер [9:17], економіка при комунізмі не дала вражаючих нових ідей, теорем, які були б важливими для
інтелектуального розвитку студентства» Але не можна відкидати зовсім та забувати про період соціалістичної економіки
та вважати його таким, який абсолютно нічого не дав.
Як і в будь-якій соціалістичній країні суперечки та дискусії,
що велися стосовно планової та ринкової економіки, стали відображенням політики і політичних поглядів всередині комуністичної партії, а
також у економічному співтоваристві. У Чехословаччині дискусійні клуби чи зібрання з
обговорення таких проблем були зосереджені в 1960-і роки, а пізніше в
1980-і в Празі. Прихильників ринкових механізмів розвитку економіки було більше
в Чехії, ніж у Словаччині. У словаків виникала стурбованість тим, що ринкові
зміни можуть перешкоджати подальшому
вирівнюванню економіки Словаччини та
Чехії. Словацькі економісти стверджували, що реформи стосовно ринкової
економіки в Словаччині будуть
складнішими, ніж у Чехії. Авторами
документів щодо вирівнювання економіки
Чехії і Словаччини були В. Павленда (1965), А.
Джубан, Г. Кочтух, Е.Прачко (1968),
Ю.Ліптак (1969), А. Балек (1982)
та інші. В той же час економічна думка Словаччини поповнюється досягненнями
економічної теорії, що сформовані в західних країнах. Одним із прикладів
творчого застосування досвіду західних
науковців є вузівський підручник з розробки динамічних економічних моделей під редакцією Адама Лашщака (1985)
[6: 27-35].
Зазначимо, що соціалістичний період
характеризується появою понад 10 вищих
навчальних закладів різного спрямування, де були відкриті і економічні
спеціальності: Словацький сільськогосподарський університет в м. Нітра (1952),
Технічний університет в м. Зволен (галузь лісового господарства та
деревообробки) (1952), Технічний університет в м. Кошице (1952), Університет в
м. Жиліна (1960) - транспортна галузь,
Військово-політична Академія (1969).
Після 1989
року, з часу становлення Словацької Республіки, з’явилося понад 30 різних вищих навчальних закладів ( коледжів, академій, університетів): Університет Матея Бели в м. Банська Бистриця (1991),
Університет в м. Трнава (1992), Поліцейська академія в Братиславі (1992),
Університет св. Кирила та Мефодія в Трнаві (1997), Університет ім Дубчека в м. Тренчин (1997), Університет в м.
Пряшів (1997), Університ Яна Сельє в м. Комарно (з угорською мовою навчання)
(2004), Міжнародний бізнес-коледж ISM Словаччини в м. Пряшів (2005),
Центральний Європейський коледж в Скаліца, Технологічний інститут в м. Дубніца
над Вагом (2005), Братиславська міжнародна школа гуманітарних наук (2006) та
інші.
Вища
економічна школа, як і вся вища освіта,
з кінця 90-х років активно включилася
у впровадження ідей Болонського
процесу, а провідними навчальними закладами, що надають вищу освіту в галузі економіки та управління
бізнесом у Словаччині на сучасному
етапі, стали Економічний університет в
Братиславі, Університеті Коменського, Університет Матея Бела в м. Банська Бистриця,
Сільськогосподарський університет в м. Нітра, Тренчинський університет, Університет Жиліна, Технічний
університет в Кошице.
З метою
реалізації завдань Болонського процесу
щодо освіти дорослих, освіти впродовж
усього життя, пріоритетного розвитку інноваційно-технологічних досліджень вищі
навчальні заклади Словаччини активно співпрацюють з академічними науковими установами:
Інститутом словацької та світової економіки, що є правонаступником Інституту
правових та економічних наук Словацької академії наук; Інститутом
прогнозування Академії наук Словаччини; Інститутом проблем інформатики
та статистики [2;11].
Група економістів і соціологів з ліберальними
цінностями заснували Центр економічного і соціального аналізу (Centrum pre
ekonomický a sociálny analýzy), більш відомий як MESA
10. MESA 10 є незалежною, неурядовою та некомерційною організацією,
основна мета якої полягає у підтримці
вільної ринкової економіки, таких принципів і цінностей, як вільна конкуренція,
рівність можливостей, свобода підприємництва, недоторканність приватної
власності, відкритості економіки. Щомісячні доповіді про розвиток словацької
економіки та наукові розробки широко використовуються різними міжнародними та
місцевими спостерігачами. Прикладом є аналіз конкурентоспроможності Закарпатської області України, що дає змогу
потенційним міжнародним інвесторам визначатися з можливістю науково-технологічної
співпраці в цьому регіоні [5].
В
Словаччині активно функціонують
громадські організації, які займаються проблемами економіки і які дуже часто подають актуальний інформаційний
продукт, що використовується державними
та науковими інституціями. Такими є Федерація
асоціацій роботодавців, Центр економічного розвитку (ЦПХР), Центр наукової та
технічної інформаці, ІНЕКО - Інститут економічних і соціальних реформ, ОЕСР-Організація економічного співробітництва та
розвитку, Словацьке Агентство інвестицій та розвитку торгівлі.
Діяльність
таких організацій сприяє розвитку
системи економічної освіти, бізнес-консультування, проведення семінарів,
конференцій на національному та міжнародному
рівнях, розвитку словацької економіки і зниженню рівня безробіття, підтримки
експортної діяльності словацьких компаній та управління структурними фондами
ЄС, формуванню джерел економічної інформації, що в умовах глобалізації та
інтеграції є надзвичайно важливим.
Багато
наукових досліджень проводяться в рамках проектів, які підтримуються і
фінансуються Європейською комісією, наприклад Еразмус Мундус, Еврідіка, Сократ,
Леонардо да Вінчі тощо [7]. До речі,
активно функціонує Словацька академічна асоціація міжнародної співпраці,
метою якої є сприяння та координація програм з міжнародного співробітництва у
словацьких вузах та інших установах, особливо в країнах Європейського
співтовариства в рамках освітніх та інших програм.
Отже,
огляд розвитку економічної думки та
вищої економічної школи в Словаччині
засвідчує, що на їх зміст впливають соціально-економічні трансформації. Але
разом з тим необхідно враховувати, що відбувається взаємовплив, оскільки вища
освіта на сучасному етапі це, в першу
чергу, спосіб орієнтації суспільства на якісні людські ресурси, передові
технології в економіці, на стан та роль держави в суспільстві.
Література
|
1. |
Договір
з чехословацькою державою і м. Мукачевом про заснування торговельної
академії, виданий 1925 року. – Державний архів Закарпатської області (ДАЗО).
- Фонд 1513. - Опис 1.- Справа 1. - Аркуш 1. |
|
2. |
Demografický
vývoj a dôchodková reforma [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://hnonline.sk/c1-21336835-demograficky-vyvoj. |
|
3. |
Encyklopédia slovenska. - Bratislava: Veda, 1981, 603, s. |
|
4. |
Hexner, E. (Erwin).Grundlagen des tschechoslowakischen
Kartellrechtes /E. |
|
5. |
Konkurencieschopnosti ukrajinských regiónov na príkladeTranscarpathia// [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.mesa10.sk/ |
|
6. |
Korček, Ludovit: Vývin
ekonomického myslenia. Stručný prehľad.-
Bratislava, Esprima:1996.- 42 s. |
|
7. |
SAAIC. Slovenská akademická asociácia pre medzinárodnú spoluprácu/
[Електронний ресурс] // Режим доступу:
http://www.saaic.sk/ |
|
8. |
Unčovský Ladislav: Michal Baluďanský, a Russian Economist
of Russinian Origin from Slovakia (in Slovak)// Еkonomický
časopis Volume 48. - No. 5.- 2000. - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.sav.sk/ |
|
9. |
Wagener Hans-Jurgen On the Relationship Between State and Economy in
Transformation[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.euv-ffo.de/ |