асистент кафедри англійської мови для технічних та агробіологічних спеціальностей Пономаренко О.Г.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Система професійної підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю у Великобританії

Розглядаються питання необхідності профорієнтаційної роботи у середніх навчальних закладах освіти та професійної підготовки майбутніх фахівців аграрного профілю. Система підготовки кваліфікованих спеціалістів є головним завданням професійно-практичної освіти.

Ключові слова: профорієнтаційна робота, професія, педагогічні умови, структура, середній заклад освіти, учень, особистість.

Key words: vocational guidance, profession, pedagogical conditions, structure, secondary school, pupil, person.

The purpose of article to: review achievements in the process of training the qualified specialists in the educational system of vocational guidance in Great Britain.

В умовах модернізації освіти актуальним стає питання удосконалення системи сільськогосподарської освіти, створення якісної нової середньої професійної школи, здатної зайняти достойне місце в ринковій економіці і задовольнити особистість в отриманні професії.

Але це неможливо без аналізу системи середньої професійної освіти сільськогосподарського профілю у Великобританії.

Процес переходу до ринкових форм господарювання, формування багатоукладної економіки в галузі сільського господарства вимагає відповідного кадрового забезпечення та суттєвих змін у підготовці фахівців агропромислового комплексу. Потреба в дослідженні профорієнтаційної роботим та спрямованості особистості на сільськогосподарські професії саме зі школи зумовлена, з одного боку, новими реаліями, що виникли у сфері сільського господарства: вимогами, які ставляться перед особистістю у зв'язку з переходом на ринкову економіку, а з іншого – тим, що в теоретичному та практичному плані це питання недостатньо вивчено.

Запорукою підвищення ефективності діяльності будь-якої організації за умов переходу економіки країни на ринкові відносини є активізація людського фактору, забезпечення можливості розвитку творчого потенціалу кожної людини у процесі праці. Як зазначають багато дослідників (С.І.Архангельський, В.Г.Асеєв, М.Й.Боришевський, М.Р.Гінзбург, О.К.Дусавицький, М.І.Дьяченко, І.О.Кандибович, Є.О.Климов, В.А.Козаков, Н.В.Кузьміна, В.О.Моляко, К.К.Платонов, Н.С.Пряжніков, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, В.В.Сєріков, В.В.Синявський, В.О.Сластьонін, Б.О.Федоришин, J.Нolland, D.Super та ін.), у виробничому та навчально-виховному процесі акцент слід робити саме на особистості.

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна в ХХІ столітті”) визначені кроки щодо забезпечення нової якості підготовки дипломованих фахівців: перехід від масового навчання до індивідуального на основі самостійної роботи, форм та методів активізації навчання; посилення диференціації підготовки фахівців відповідно основних видів їх майбутньої діяльності. Процес підготовки повинен бути більш професійно спрямованим для формування необхідних професійних властивостей особистості. Виходячи з цього, перед школою стоїть першочергове завдання підвищення ефективності навчального процесу та допомога молодій людині у правильному виборі професії.

Успішне вирішення цієї проблеми в основному залежить від позитивних результатів у формуванні особистості майбутнього працівника на всіх етапах шкільного життя.

Так як Україна має великі аграрні ресурси та її розвиток пов'язаний з аграрною політикою, то для неї особливого значення набуває підготовка висококваліфікованих фахівців для сільського господарства.

Ряд вчених (Л.О.Каніщенко, В.М.Литвин, О.Т.Лебедєв, Г.І.Деркевич, А.А.Вербицький, В.Д.Шадріков) вказують на наявне протиріччя між зростаючими вимогами суспільства до рівня професіоналізму особистості та існуючою практикою професійної підготовки молоді, між якісною нетотожністю навчальної діяльності та діяльності професійної. Певною мірою подолання цієї проблеми можливе через застосування таких форм та методів навчання і виховання, які б не тільки передавали сукупність знань, умінь та навичок, а забезпечували б оптимальний особистісний розвиток майбутнього фахівця в цілому, трансформацію пізнавальної діяльності в професійну з відповідною зміною потреб, мотивів, цілей.

У ситуації, що складається, професійна самореалізація особистості  залежить від її професійної компетентності, рівня професійної спрямованості, профзорієнтованості, уміння адаптуватися, реалізувати свої здібності, нахили, інтереси, бути мобільною в професійному самовизначенні та кар'єрі. Сьогодні навчальний процес середньої школи недостатньо профорієнтує молодь на вибір майбутньої професії та формує особистісні якості майбутнього фахівця. З метою пробудження    потреби   в    професійній    самоактуалізації   існує   необхідність    у інтегральних факторах, що забезпечували б ефективне формування якостей майбутнього професіонала. Такими факторами можуть бути профорієнтаційна робота у школі та професійна спрямованість особистості.

Професійна орієнтація являє собою систему соціально-економічних та методико-фізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, мобільного і свідомого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та індивідуальних особливостей і кон’юнктури ринку праці для повноцінної самореалізації в професійній діяльності [5]. Свідомий вибір професії виступає показником сформованості професійного самовизначення. В основі правильного професійного самовизначення лежить протиріччя між прагненням молодої людини самостійності і неготовністю школяра до здійснення обґрунтованого вибору професії.

Професійна спрямованість обумовлює правильний вибір професії, ставлення до різних видів навчальної діяльності, самонавчання і самовиховання, впливає на профадаптацію, професіоналізм фахівця.

Проблема формування спрямованості особистості на майбутню професійну діяльність у вітчизняній психологічній та педагогічній науках у її різних аспектах розкривається через професійні цінності (І.Н.Васильєв, Н.В.Гейжан, М.І.Іванюк); сукупність мотивів (Т.М.Щеглова, А.П.Сейтешев); глибину та змістовність професійного інтересу (С.П.Крягжде, В.В.Рімкявіченє, П.А.Шавір); процесуальну сторону професійної спрямованості (Н.Ю.Ткачева), привабливість професії (А.А.Реан, М.Х.Титма), професійні плани (наміри) (Є.О.Климов, Ф.З.Кабіров, А.В.Сухарєв). Стосовно професійної спрямованості вивчались питання: професійної орієнтації школярів (О.Є.Голомшток, Є.О.Климов, М.К.Котиленков, С.С.Мартинова, С.В.Осадчий, Є.М.Павлютенков, Д.О.Тхоржевський, Б.О.Федоришин, С.М.Чистякова), формування спрямованості учнів ПТУ на робочі професії (Н.Ф.Гейжан, М.І.Іванюк, Н.Г.Ничкало, В.В.Рімкявіченє, Т.В.Скрипченко), професійно-педагогічної (М.В.Вікторова, Н.В.Володіна, О.Р.Ганопольський, Н.Ю.Зубанова, Н.В.Кузьміна, Г.В.Маковець, Л.О.Михайлова, Е.М.Нікірєєв, І.Г.Стотика, О.П.Томащук, Ю.Д.Шелухін, Т.М.Щеглова) та професійно-психологічної (С.В.Яремчук) спрямованості студентів вищих закладів освіти, молодих фахівців (О.Г.Мороз, А.П.Сейтешев). Орієнтація школярів на сільськогосподарські професії розглядається у психолого-педагогічних дослідженнях окремих вчених (М.І.Бардіж, Г.Г.Бас, Г.П.Манхеєва, Н.Ю.Матяш, М.П.Мінкурова, В.С.Салієнко). Педагогічні аспекти проблеми профспрямованості розглядаються рядом авторів у зв'язку з дослідженням питань політехнічної освіти, трудового навчання, виховання та профорієнтації на базі сільськогосподарського виробництва (П.Р.Атутов, В.М.Мадзігон, П.М.Олійник, Д.О.Сметанін). Проте дослідженню методики профорієнтаційної роботи на усвідомлений вибір сільськогосподарської професії не приділялося належної уваги.

Професійні якості особистості засвоюються й стають її набутком тільки в тому разі, коли вони сприяють бажанням і прагненням, тобто потребам самого учня, а в подальшому студента. Тому виховання професіонала вимагає лише таких форм і засобів, що спираються або на наявні в учня потреби, або на потреби, спеціально сформовані в них у школі. Можна виділити такі необхідні завдання щодо проведення профорієнтаційної роботи в школі: здійснення процесу навчання і виховання з урахуванням наявних в учнів потреб; врахування вікових особливостей учнів; створення елементу новизни й урізноманітнення як у змісті матеріалу, так і в методах навчання та виховання; використання активного, проблемного навчання; наближення навчальної діяльності до професійної; активізація пізнавальної діяльності учнів; забезпечення міжпредметних зв’язків, широкої усвідомленості у світі професій.

Активність учня в процесі навчання повинна підтримуватися не постулатами, а забезпечуватися дидактично. Тому ми визначаємо готовність учня до активної пізнавальної діяльності, тобто установку на діяльність по оволодінню професією, як основну умову формування професійної спрямованості.

Мета статті полягає в розкритті основних етапів та тенденцій розвитку, становлення та функціонування професійної орієнтації учнів на сільськогосподарські професії у системі середніх шкіл Великобританії.

В умовах ринкової економіки на розвиток середньої спеціальної освіти впливають наступні фактори: соціально-виробничий попит, економічний стан підприємств АПК та власних підсобних господарств громадян; рівень розвитку тваринництва; система підприємств по переробці продуктів тваринництва, експорт та імпорт продуктів тваринництва та сировини та інші.

Щоб бути економічно розвинутою державою, Україна має вивести освіту на належний рівень. Це неможливо без вивчення досвіду різних країн, зокрема тих, які мають позитивні результати у цій сфері. Характерною рисою сучасного світу є розвиток інтеграційних процесів, які охоплюють різні сторони життя, в тому числі й освіту. Людство зрозуміло, що жити відокремлено в час інтенсивного розвитку науки й техніки не має сенсу. Потрібно вчитися один в одного, переймати найраціональніші, найпрогресивніші ідеї, які приведуть до поліпшення рівня освіти, а потім і матеріального добробуту країни. Підтвердженням цього є освітні реформи, які охопили майже всі розвинуті країни Заходу. Зараз в Європі домінує концепція, згідно з якою, використовуючи досвід найбільш ефективних реформ освіти в окремих країнах, можна створити стандартну модель системи освіти й виховання, загальну для всього регіону, при цьому відібравши все лише позитивне й прогресивне [4].

Розвиток середньої спеціальної сільськогосподарської освіти як системи визначають наступні педагогічні тенденції: посилення соціальної ролі системи загальної освіти, збільшення ролі середньої спеціальної сільськогосподарської освіти в процесі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для села; вдосконалення змісту, форм, методів і засобів середньої спеціальної сільськогосподарської освіти.

У Великобританії ще зі шкільної лави орієнтують учнів на вибір тієї чи іншої професії, але проблема професійної орієнтації все ж продовжує існувати. Для її вирішення передусім необхідні: обґрунтований прогноз потреби в робочій силі на декілька років вперед; система знань про професії, які існують у світі; методика вивчення особистих здібностей та інтересів учнів; система активних засобів впливу, що дозволяють спрямовувати та орієнтувати молодь на такі професії, які б відповідали потребам суспільства.

Характерними рисами освітньої політики Англії були і є послідовність, наступність та експериментальність.

Подальша освіта розраховується на учнів старших шістнадцяти років. Ця освіта різнорівнева. Найчастіше це навчання професійним навичкам, що необхідні роботодавцям. Але після закінчення більшості курсів інститутів подальшої освіти ніякого документу не видається – в даному випадку для більшості випускників важливіші набуті навики, а не диплом. Професійне навчання – дуже глибока структура, яку постійно переглядають і доповнюють. Подальша освіта також забезпечує продовження загальної освіти і вступ до вищих навчальних закладів. Люди користуються подальшою освітою для вивчення академічних дисциплін, професійної підготовки і просто для загального розвитку. Коледжі подальшої освіти зазвичай пропонують ряд професійних курсів, а також і більш академічні курси. Після закінчення більшості з даних курсів молодь може вступати на другий курс університету[2] .

В Англії та Уельсі нараховується біля 500 коледжів подальшої освіти, в Шотландії – 46, в Північній Ірландії – 19. В коледжах на денному відділенні навчається близько півмільйона студентів.

National Vocational Qualifications (NVQs) кваліфікації, базуються на вимогах для тієї чи іншої професійної діяльності. Іспити розділені на п’ять рівнів (від 1 – найпростішого до 5 – професійного), які дозволяють простіше зрозуміти систему кваліфікації та бачити прогрес студента. Іспит являє собою перевірку фактичних навиків і умінь в тій чи іншій професійній діяльності, а не теоретичний письмовий тест. Оцінювання базується на результатах практичної роботи студента. Дані кваліфікації присуджуються великою кількістю освітніх установ, таких, як BTEC-EdExcel, City and Guilds, RSA та інших.

Дані кваліфікації більш відносяться до сфери тієї чи іншої діяльності, а не певної професії. Як і NVQs, вони розділені на рівні: основний (foundation), середній (intermediate) и продвинутий (advanced). Предмети, що вивчаються включають різні напрямки підприємництва, основи здоров’я і соціальні послуги, інформаційні технології, туризм, будівництво, машинобудування та ін. Усі GNVQs включають три загальні предмети, які вивчаються усіма студентами незалежно від вибраної сфери діяльності.

В Шотландіі аналогами даних кваліфікацій є Scottish Vocational Qualifications (SVQs) і General Scottish Vocational Qualifications (GSVQs) відповідно.

Система профорієнтаційної освіти у Великобританії розвивається незалежно від держави,і контролюється даними органами як RSA і City & Guilds, що встановлюють екзаменаційні випробування по спеціальним та технічним предметах.

На нашу думку, формування професійної спрямованості майбутніх фахівців аграрників

повинно базуватися на реалізації загальнодидактичних принципів і конкретизуватися специфічними принципами активізації навчання, до яких віднесено: принцип проблемності; принцип педагогічного стимулювання; принцип оптимальності; принцип орієнтації на майбутню професійну діяльність; принцип динамічності.

Отже, професійна спрямованість являє собою динамічну властивість особистості, процесом формування якої можна керувати, цілеспрямовано організовуючи навчально-виховний процес.

Таким чином, потрібно, щоб професійна спрямованість виконувала одразу декілька функцій: пов’язувала особисті й професійно значущі властивості особистості; виступала одночасно як мотив і регулятор професійних дій; керувала задоволенням провідних потреб та інтересів особистості.

Список використаної літератури

1.Achilles, C. M.; Lintz, M.N.; and Wayson, W.W. "Observations on Building Public Confidence in Education." EDUCATIONAL EVALUATION AND POLICY ANALYSIS 11 no. 3 (2004): 275-284.

2.Brodhead, C. W. "Image 2000: A Vision for Vocational Education." VOCATIONAL EDUCATION JOURNAL 66, no. 1 (January 1991): 22-25.

3.Lauglo, Jon; Maclean, Rupert (Eds.) "Vocationalisation of Secondary Education Revisited". Series: Technical and Vocational Education and Training: Issues, Concerns and Prospects , Vol. 1. Springer. (2005)

4. Вульфсон Б. Л. Проблемы «европейского» воспитания // Педагогика. – 2002. – №2 – С.35 – 38.

5. Зінченко В.П., Янцур М.С. Теорія і практика розбудови системи професійної

орієнтації в сучасних умовах//Оновлення змісту і методів психології освіти та

професійної орієнтації.-Вип.4, 1998.-С.4-15.