Бєляков В.І.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Відтворення взаємозв`язку граматичного та лексичного значень на рівні слова як самостійної мовної одиниці

Мовна система як внутрішньо організована сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів існує у нерозривній єдності і взаємодії утворюючих її різних рівнів. Взаємозв'язок і взаємозалежність, взаємодія одиниць різних рівнів мовної структури є однією з основних умов ефективності функціонування мови як інструмента думки та комунікації. Найважливішими рівнями мовної структури справедливо визнаються граматичний і лексичний. Граматика і лексика, граматична будова і словниковий фонд становлять, як відомо, основу мови, її специфіку ². Діалектичні особливості зв'язків і відношень, що характеризують одиниці лексичного і граматичного рівнів структури мови, певною мірою визначають закономірності функціонування мови у процесі номінації і комунікації. До цих двох рівнів мовної структури — лексичного і граматичного — одночасно належить і слово, що і визначає його своєрідну унікальність. Саме тому пізнання суті слова як номінативної і потенційно-комунікативної одиниці мови, будова «клітинки» теоретичного об'єкта пізнання, його відображення в деталізованому і конкретному вигляді неможливе без виявлення і відтворення властивих слову зв'язків, утому числі й зв'язків лексичних і граматичних значень у слові.

Слово як одиниця лексичного рівня представлене системою властивих йому лексичних значень. Система властивих слову граматичних форм і граматичних значень характеризує його як одиницю граматики. Теорії науки про мову добре відомі ускладнення, які виникають при визначенні лексичних і граматичних значень. На думку О. І. Смирницького, лексичне у слові є те, що властиве слову як одиниці словникового складу мови, як частці «будівельного матеріалу» мови. Це — основне речовинне в слові. Граматичне в такому випадку пов'язується з формальною стороною слова, з граматичною оформленістю слова, його граматичною сполучуваністю, яка «проникає» в саме слово лише з внутрішнього боку, з боку значення: вона виділяє у сукупному сумарному значенні слова більш загальне, більш абстраговане значення відповідного класу чи розряду слів, яке наче охоплює конкретне, індивідуальне значення саме даного класу. Опис відмінностей між лексичним і граматичними значеннями у плані змісту виявляється дуже складним завданням, оскільки визначити лексичні і граматичні компоненти семантики, розмежувати їх, скажімо, за допомогою методу компонентного аналізу не завжди можливо. Відомо, що будь-якій граматичній семі відповідає лексична сема (але не навпаки). Тому видається цілком логічним, що при віднесенні тих чи інших значень до граматичних вирішальну роль відіграє формальний критерій — матеріальний, зовнішній бік, план вираження мовних одиниць. Віднесення тих чи інших значень до граматичних традиційно пов'язується не тільки з формалізованим способом їх вираження, але й також з обов'язковістю їх реалізації у процесі функціонування мовних одиниць.

Лексичні і граматичні значення прийнято протиставляти як значення лексичних одиниць — частин мови,— що представляють їх основний семантичний зміст, і значення не самих слів, а їх граматичних форм, які надають словам своєрідної структурно-функціональної завершеності. Отже, семантична і формальна несамостійність граматичної одиниці (форми) є тісно взаємопов'язаними властивостями останньої. Поєднання в слові лексичного і граматичного значень, здатність слова до одночасної їх реалізації, а точніше, обов'язковість їх спільної, одночасної реалізації, є необхідною передумовою функціонування слова, його включення у мовлення. Тому не дивно, що взаємозалежність лексики і граматики традиційно пов'язується перш за все з релевантністю лексичних значень мовних одиниць (в даному разі слів) для утворення конкретних граматичних форм, яка виявляється в здатності лексичної семантики слова зумовлювати можливість / неможливість утворення тих чи інших морфологічних форм і синтаксичних структур.

Тому цілком закономірним видається зростаючий інтерес, який викликає так звана «прихована» (імпліцитна, латентна) граматика, тобто граматичні сигнали, які імпліцитно містяться у синтаксичних сполученнях і в семантиці слів. На думку Ч. Філмора, такі ознаки, що не реалізуються у відповідних морфемах, безумовно, існують у дійсності, виявляючись у сполучуваних обмеженнях і у трансформаційних можливостях лінгвістичних одиниць. Так, наприклад, значення означеності/неозначеності лексичних одиниць в українській мові реалізують лише у відповідних контекстах використання: Вчора ми отримали телеграму. Телеграма була тревожною. На відміну від англійської мови (пор. Yesterday we received a telegram. The telegram was alarming) воно передається тут приховано, імпліцитно, а, наприклад, ознака роду в українській мові — граматичне значення, яке вимагає обов'язкового вираження. Граматичні значення, що мають спеціальні форми вираження й обов'язково передаються у процесі мовленнєвого функціонування мовних одиниць, і граматичні значення, що не мають спеціального, закріпленого способу вираження, але передаються латентно, імпліцитно, співвідносяться як категоріальні і некатегоріальні граматичні значення.

Протиставлення категоріальних граматичних значень некатегоріальним пов'язане з наявністю / відсутністю спеціального (граматичного) способу вираження певного семантичного змісту. В термінах «категоріальний»/ «некатегоріальний» можна передати і засоби вираження значень, які в тій чи іншій мові є граматичними (категоріальними), тобто мають формалізовані засоби вираження. Так, наприклад, категоріальні значення темпоральності, стану, негативності (заперечення) та ін. в багатьох мовах можуть виражатися некатегоріальними, неграматичними засобами. Наведені семантичні ознаки виявляються, наприклад, у семантиці таких дієслів: згадувати, remember (англ.) — темпоральна сема минулого часу; сподіватися, hope (англ.), — темпоральна сема майбутнього часу; старатися, try (англ.) — сема активного стану; заслуговувати, deserve (англ.) — сема пасивного стану. Отже, особливість діалектичної єдності лексичного і граматичного, що характеризує слово, полягає також у здатності даної мовної одиниці включати у свою семантику компоненти, ізоморфні семантиці граматичних категорій.

Виявлене у семантиці англійських дієслівних похідних різних частин мови граматичне значення пасивного стану, що походить від джерела мотивації, по-перше, розкриває нові форми виявлення міжрівневих зв'язків, наявних у мові, додаткові особливості семантичних кореляцій мовних одиниць і, по-друге, забезпечує глибокий опис мови як інструмента думки і комунікації. Дослідження мовної семантики з такої точки зору закономірно пов'язується з необхідністю урахування взаємозалежності структурного і змістового аспектів онтології і логічної структури змісту висловлення, опису функціональних особливостей мовних одиниць, які мають безпосереднє відношення до передачі позамовних ситуацій. Показовою з цього погляду є роль англійських віддієслівних частин мови з граматичним значенням пасиву в організації граматичної і комунікативно-прагматичної структур речення-висловлення двох'ярусної предикативної природи, яка виражається в її членуванні на пропозицію і модальну рамку.

Безпосереднє відношення до структурування частини висловлення, що означає пропозицію, має категорію стану дієслова. В англійській мові представлення прагматично найбільш значущої іменної групи забезпечується не тільки використанням граматичного пасиву, а й некатегоріальних засобів його вираження, які включають лексичні одиниці з граматичною семою пасиву: «She was the centre of attention» (M. Mitchell); «The saint is shocked almost as if the victim of a practical joke» (J. Fowles); «...their scholastic colleagues were above criticism» (M. Spark); «A pair of red briefs became visible...» (J. Fowles); «She's my prisoner, you know» (L. Carroll); «The girl was as far beyond my reach as the car» (J. Braine); «I've got to have your forgiveness» (I. Murdoch).

Наявність у семантичній структурі прислівників пасивної семи вказує на їх здатність чи, скоріше, виявляється у здатності прислівників, так само як і у вихідних дієслів і прикметників, мати семантичну суб'єктну рівнозначність. Відносність суб'єктної рівнозначності прислівників для розуміння особливостей виконуваних ними комунікативних функцій стає особливо очевидною при зіставленні семантичних та прагматичних особливостей однокореневих похідних прислівників з різними значеннями стану, наприклад: unforgivingly — unforgivably, unbelievingly — unbelievably, tolerantly — tolerably, regretfully — regrettably і т. д.

Щодо англійських похідних прислівників це правило поширюється тільки на прислівники без пасивної семи, в тому числі і на активні кореляти прислівників з пасивною семою, наприклад: «Love is of man's life a thing apart, 'tis woman's whole existence, as Byron mistakenly remarked» (M. Drabble) ->- ... Byron remarked. Byron made a mistake (was mistaken). Об'єднуючою дані предикати, виражені дієсловом і прислівником у межах одного висловлення, є спільна для них суб'єктна вісь.

Іншими словами, правило використання прислівників, утворених від дієслів у пасивному стані на основі прикметника, повинно формулюватися з урахуванням властивого їм пасивного значення.

Таким чином, аспект взаємодії лексики і граматики, що розглядається, не обмежується словом як одиницею номінації і відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності комунікації. Граматичне значення слова, тотожне значенню граматичної категорії, релевантність таких значень для семантичної організації речень, що їх включають, по-перше, представляють у новому світлі семантичні особливості самих речень, в тому числі і структурно тотожних, і, по-друге, є ще одним підтвердженням взаємозв'язку лексики і граматики, а, зрештою, системності мови.

Література

1. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К., 1988.

2. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К., 1999.

3. Смирницкий А.И. Лексическое и граматическое в слове//Вопросы грамматического строя. – М., 1985.

4. Филмор Ч. Дело о падеже//Новое в зар. лингвистике. – 1981. – Вып. 10.