Философия/3. История философии

Надобко С.В.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Роздуми до проблеми сенсу життя людини

Сенс людського життя – це одна з головних філософських проблем усіх часів. Кожна людина, коли вона починає формуватися як особистість, починає замислюватись над тим, для чого вона живе, в чому смисл її існування. На ці та багато інших питань кожен може відповісти по різному. Сенс життя – це також духовна проблема, яка має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини, перш за все, як біологічного виду. Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їхнього соціального, майнового, релігійного становища, змісту розв’язуваних проблем, способу життя, світосприйняття. Скажімо, у сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя, досягненні та пізнанні якихось ідеалів, до яких так давно йшла.

Дана проблема, набула різного тлумачення ще з часів античності. Так, давньогрецький філософ Арістотель вважав, що метою всіх людських вчинків є щастя. Для людини, суть якої – душа, щастя полягає в мисленні і пізнанні. Епікур, та його послідовники вважали метою людського життя – отримання задоволення, мається на увазі не лише чуттєва насолода, а й порятунок від фізичного болю, душевного неспокою, страждань, смерті. Німецький філософ ХІХ ст. Артур Шопенгауер визначив життя людини як прояв якоїсь світової волі. Згідно з його концепцією, життя людини – це пекло, в якому дурень женеться за насолодами і приходить до розчарування, а мудрець, навпаки, намагається уникати негараздів через самозбереження, мудра людина знає, що усі лиха неможливо уникнути, а тому вгамовує свої пристрасті , а, отже, і сенсом життя є вивільнення людини від страждань, досягнення щастя, звільнення від «пекла».

Проблемі вибору сенсу людського життя, зокрема, присвячені роботи філософів-екзистенціалістів ХХ ст. – Альбера Камю («Міф про Сізіфа»), Жана–Поля Сартра («Нудота»), Мартіна Хайдеггера («Розмова на дорозі»), Карла Ясперса («Сенс і призначення історії»). Дана течія відноситься до ірраціоналістичної філософії, предметом вивчення якої є не об’єктивна реальність, а саме внутрішній світ людини, її переживання, емоції, думки. Людина творить світ таким, яким вона його хоче бачити, аналізуючи свої переживання та думки, створює власну картину світу. Говорячи про сенс людського життя і смерті, Сартр писав: «Якщо ми повинні померти, то наше життя не має сенсу, бо її проблеми залишаються невирішеними і залишається невизначеним саме значення проблем. Усе , що існує народжене без причини, продовжується у слабкості і вмирає випадково. Абсурдно, що ми народилися, абсурдно, що помремо».

Християнство – це нігілістична релігія, оскільки вона видаляє сенс із земного життя, зосереджуючись натомість на потойбічному житті – вважав Фрідріх Ніцше. Згідно з його концепцією, сенсом життя є підготовка Землі до появи надлюдини, він заперечував вимоги знання і правди, а натомість досліджував сенс існування без пізнавальної істини.

Логічні позитивісти (Людвіг Вітгтенштейнта інші) вважають, що чиєсь персональне життя має сенс у формі подій, які трапляються протягом усього цього життя, і результатах цього життя в термінах досягнень, спадщини, сім’ї. Але саме життя сенсу немає, адже це є неправильне застосування мови.

Філософи-прагматики вважають, що замість пошуків істини про життя ми повинні шукати корисне розуміння життя. Вільям Джеймс стверджував, що істина може бути створена, але не знайдена. Таким чином, сенс життя – це віра в ціль життя, яка не суперечить чиєму-небудь досвіду змістовного життя.

Більшість релігій охоплюють і висловлюють певні поняття про сенс життя, пропонуючи метафізичні причини для пояснення того , що існують люди і всі інші організми. Можливо, що фундаментальне визначення релігійної віри – це переконання в тому, що життя служить вищій божественній меті. Часто передбачається, що релігія – це відповідь на людську потребу перестати відчувати стан розгубленості або страх смерті, сенс життя – це пошук вищої сили ,віри, яка забезпечується через божественні настанови.

Сенс життя – це питання, яке ми досить часто задаємо собі та своїм близьким. Яку б відповідь ми не отримали, вона не буде вичерпною та не стане вагомим аргументом, щоб дати нам вичерпну відповідь. На мою думку, однозначного вирішення цього питання є просто абсурдним. Так скажімо, сенсом може бути кохання, але, слід замислитись чи воно взагалі існує, його вічні пошуки і будуть сенсом нашого життя. Для вірного християнина, сенс життя – це віра в Бога, віра в небесний світ. Слід замислитись, а чи може лише кохання, віра бути єдиними орієнтирами сенсу нашого життя. Візьмемо такі категорії як кохання, віра (мається на увазі в Бога), матеріальне багатство, робота, усе це певною мірою і може визначатись як сенс нашого буття, але чи вірно це буде, адже кохання і розчаровує нас, ми все життя його чекаємо, а вона враз і покарало нас, що ми вже й не думаємо, що воно є сенсом.

Віра – вона дає нам мету і шлях, але наша віра не дає гарантій, а ще важче що до віри ще слід дійти. А навіть коли дійдемо, то що далі? Яке воно, спасіння? Ніхто не має відповідей на ці питання. Матеріальні багатства, робота - усе, що ми можемо зробити згодом, все одно зникне в сучасному світі і дуже швидко. То який смисл тоді взагалі це все творити.

Якщо ж розглядати життя як гру, то сенс одразу з’явиться , - тому що в грі присутні азарт, інтерес, передчуття виграшу і майбутніх всіляких подій.

Можливо взагалі в житті немає ніякого сенсу? А що ж тоді? Так звісно нам стане легше жити, адже ми почнемо жити не заради чогось, а просто так. Але це не є вірно, адже як можна просто існувати без якоїсь цілі, мети чогось досягнути , ознайомитись із цим.

Життя безумовно має сенс. І на мою думку, цей сенс ми створюємо самі, використовуючи усі наші ідеали, цілі, ми живемо далі, ми намагаємося здійснити те, чого так бажаємо. Сенс життя – це шлях, яким людина йде впродовж тривалого часу, сенсом і є саме життя, адже впродовж самого життя людина шукає істину, ідеали, рефлексує стосовно своїх пріоритетів у цьому житті.

Якщо людина не знає, заради чого жити – слід замислитись, за що їй не шкода віддати своє життя.