Пархоменко Марина Миколаївна
Здобувач Інституту
економіко-правових досліджень НАН України,
асистент кафедри СГП КІІ ДонНТУ,
Татарикова Діана Анатоліївна
Студентка 3 курсу КІІ ДонНТУ
Методи
запобігання корупції в Україні
Корупція в
Україні має особливості, які відрізняють її від корупції в розвинутих країнах.
Без виявлення цих особливостей не можна розробити адекватні заходи протидії їй.
Корупція в Україні має ту особливість, що це – корупція кризового типу. Цей тип
корупції полягає в тому, що це корупція, яка по-перше - породжується кризою
сучасного українського суспільства (а не лише недосконалістю кримінальної
юстиції); по-друге - здатна поглиблювати кризу українського суспільства, маючи
властивість зводити нанівець будь-які політичні, економічні, правові, моральні
реформи в Україні. У цьому її загроза для національної безпеки України.
Корупція –
сьогодні основна загроза правового розвитку нації, зокрема політичним,
економічним, правовим, моральним, культурним засадам. Таке уявлення про
особливість корупції в Україні як корупції кризового типу, що вражає не лише
державу, а й громадянське суспільство, саму українську націю, обумовлює те, що
для ефективної протидії корупції в Україні має бути розроблена адекватна саме
цьому типу корупції технологія протидії. Тому актуальність даної теми і потреба
її вивчення не визиває сумніву.
Дослідженням
проблеми корупції займалися наступні сучасні науковці:
М.
Джонстон, Б.В. Вояженкін; Є. Невмержицький, П. Кабанов, К. Джибсон,
Д.
Роуворт, М. Мельник, О. Бандурка, В. Білоус, В. Глушков, В. Попович,
Ю.
Грешовий, Є. Дидоренко, М. Камлик та інші.
Об’єкт
дослідження: поняття корупція, її стан в Україні, відповідальність за
корупційні діяння, загальний стан законодавства та відповідність його
сьогоденню.
Згідно закону України «Про
засади запобігання та протидії корупції»
від 5 жовтня 1995 року, корупція – це діяльність осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне
використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг,
пільг або інших переваг. Відповідно нового закону від 1 січня 2010 року, корупція – це
використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим
можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття
обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно
обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її
вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до
протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим
можливостей. Розглянувши ці поняття та сучасний стан
в Україні автор зробив висновок, що найбільше корупція реалізується в
навчальних закладах та органах державної влади. Але рівень корупції в ВНЗ
значно зменшився
після введення незалежного зовнішнього тестування, яке надає змогу вступу
молоді в вищі навчальні заклади.
В статті
проаналізовано зміст старого і нового законів, що регулюють корупційні діяння в
Україні.
Розглянув та
порівняв ці закони, я зазначила такі недоліки нового закону про корупцію, як:
1) велика
кількість бланкетних норм в законі, що ускладнює користування ним;
2) дуже м’яка
відповідальність для осіб які є державними службовцями та діють від імені
держави і тому повинні нести підвищену відповідальність за корупційні дії;
3) викладачі
не є суб'єктами відповідальності за
корупційні правопорушення згідно ст.2, вони не суб’єкти публічного права і не
матеріально відповідальні.
Аналіз
чинного законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення дає
підстави стверджувати, що в Україні створена в цілому достатня законодавча база
для ефективної боротьби з корупцією. Вона передбачає цілий комплекс
кримінально-, адміністративно-, цивільно-правових, дисциплінарних та інших
заходів, який дозволяє притягнути до того чи іншого виду відповідальності
практично будь-яку посадову особу органів державної влади, що допустила те чи
інше зловживання владою чи посадовим становищем. Однак слід добавити, що ті
посадові особи, які здійснили корупційне діяння або допомогли іншим посадовим
особам виконати корупційне діяння повинні бути звільнені з посади та не мають
права займатися своєю діяльністю не менш, ніж 5 років.
Потрібно
зазначити, що новий закон про корупцію в дію так і не вступив. Дати змінювалися
таким чином: 1 січня 2010 року, потім 1 квітня 2010 року, а зараз ми чекаємо на
його прийняття з 1 січня 2011 року.
Головною
причиною порушень прав і свобод громадян у повсякденному житті є їхня
недостатня правова обізнаність, тому суспільству потрібно підіймати рівень
правової культури і правосвідомості в Україні.
Важливим засобом протидії корупції, як різновиду зловживання службовими
особами законодавством і владою, є впровадження в Україні принципу рівності
громадянина і держави перед законом і судом. Саме відсутність цього принципу
сьогодні приводить до того, що державні службовці під виглядом реалізації
пріоритету державних інтересів зловживають своїми повноваженнями. І це робить
неможливою протидію цим зловживанням з боку громадян. Виходячи з цього, варто
було б законодавчо забезпечити громадянам України право на конституційну скаргу
щодо корупції.
Треба зазначити, що для державних службовців існує «Кодекс загальних правил поведінки державного службовця», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України ще від 23.10.2000 року. Законодавче закріплення етичних стандартів державної служби, з одного боку, є свідченням свідомого прагнення держави утверджувати в системі суспільних відносин моральні цінності, а з іншого - вказує на те, що право підноситься до рівня моральних цінностей.Моральне значення правового закріплення моральних цінностей державних службовців полягає в тому, що право, допомагаючи державній службі бути послідовною у своїй діяльності, в утвердженні проголошених моральних стандартів, водночас не дозволяє відступати від закріплених цінностей і принципів. Якщо ж право не виконує своєї функції у державному управлінні, то в суспільних відносинах розвивається безвідповідальність, а в суспільстві - недовіра до держави й апатія народу.
Етика державного службовця - це
„виробнича етика”. Вона визначає мету, до якої він має прагнути, які державні
інтереси охороняти, ієрархію цінностей, привілеїв і благ, що дозволяє формувати
доброзичливу громадську думку. Поряд із терміном “етика державного службовця”
автор вживає поняття “етика державної служби” і ”етика державного управління”
як близькі і взаємнопов’язані за змістом. «Етика управління» виступає у трьох
вимірах: як етика засобів і мети, етика визначення і забезпечення суспільного
інтересу і етика особистої користі за рахунок суспільного блага. Як бачимо, у
цьому визначенні перший вимір представляє основну ідею традиційної етики,
другий - властивий радянській етиці, а третій – характеризує аморальну
поведінку.
В
Україні працює багаточисленна когорта викладачів різного рівня, починаючи від
дошкільного виховання і до вищої школи, яких можна було б прирівняти до
державних службовців, щоб вони мали змогу користуватися «Кодексом загальних правил
поведінки державного службовця», але це було б неправильно, тому що специфіка
викладацької роботи потребує розробки та введення «Кодексу поведінки
викладача», де було б прописано не тільки його обов’язки, але й заохочення, щоб
людина, яка займається викладацькою діяльністю, отримувала не тільки
матеріальну винагороду за свою працю, але й моральну задоволеність.
Автором запропоновано ввести кодекс, в якому викладачі повинні керуватися
такими базовими етичними принципами:
1) чесність; 2)об’єктивність та
неупередженість; 3) справедливість;
4) коректність; 5)
відповідальність; 6) конфіденційність; 7) професійність;
8) захист інтересів учбового
закладу.
Але без підвищення заробітної платні ніякі моральні
принципи не забезпечать знищення корупції, тому для викоренення корупції із
сфери освіти автор пропонує матеріальне стимулювання праці по типу підвищення
заробітної платні суддям. Для цього викладачів учбових закладів необхідно
прирівняти до осіб, що виконують виховні функції і діють фактично від імені
держави, тому і повинно бути відношення як до суддів відповідно до «Закону про
судоустрій і статус суддів» від 2010 року, де заробітна платня суддям зросла в
3 рази.
Проаналізував рівень корупції в Україні, її причини
виникнення,
відповідальність за корупційні діяння та загальний стан законодавства, автор
пропонує такі заходи протидії корупції:
-
ввести курси правової освіти щодо боротьби з
корупцією;
-
внести в кримінальний кодекс зміни щодо позбавлення
права займатися викладацькою діяльністю або займати посаду в органах державної
влади не менш, ніж на 5 років для осіб, що були причасні до корупційних діянь;
-
підняти заробітну платню викладачів в 2-3 рази.
Весь цей комплекс заходів призведе до того, що буде
зменшений рівень корупції в Україні.
Література:
1. Закон України Про
боротьбу з корупцією від 05.10.95 // Відомості
Верховної Ради України (ВВР), N 34, 1995.- 266 с.
2. Закон України Про засади запобігання та
протидії корупції // Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 45,
2009.- 691 с.
3. Камлик М. І. Корупція в Україні / М. І. Камлик, Є. В.
Невмержицький. - К. : Знання, 1998. - 186 с.
4. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії:
монографія /
М. І, Мельник. - К. : Атіка, 2001. - 304 с.