Психология и социология/10.Психология труда

Плужник Я.А.

Сєвєродонецьке відділення Інституту післядипломної освіти та

дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Україна

Обумовленість розвитку та прояву організаційно-управлінського стресу соціально-психологічною феноменологією особистості

Організаційно-управлінські стреси є найбільш вагомими причинами зниження працездатності, незадоволеності роботою, професійних і особистісних деструкцій, абстентизму менеджерів[2]. Тому комплексний аналіз стрес-факторів управлінської діяльності, визначення причин організаційно-управлінських стресів менеджерів відноситься до числа актуальних і перспективних напрямків дослідження в соціальній, організаційній психології, психології праці, допоможе підвищити продуктивність роботи фахівців та якість трудового життя в нашій країні.

Об’єкт дослідження: організаційно-управлінські стреси у менеджерів середньої ланки управління.

Предмет дослідження: соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів менеджерів середньої ланки управління.

Мета дослідження: визначення соціально-психологічних детермінант виникнення, прояву організаційно-управлінських стресів менеджерів середньої ланки управління.

В результаті дослідження рівня організаційно-управлінського стресу за Шкалою організаційного стресу Макліна у переважної більшості менеджерів середньої ланки управління був виявлений високий рівень стресового розладу, що свідчить про уразливість представників управлінської праці до професійних стресів, їх схильність до переживання дістресу, виникнення стрес-синдромів[1]. В результаті експрес-діагностики за методикою І.Ладанова, В.Уразаєва були виявлені найбільш стресогенні фактори в діяльності керівника: стреси робочих перевантажень, що пов’язано з багатомірністю, складністю управлінської діяльності, та стреси «вертикальних комунікацій», напруженість яких обумовлена розбалансованістю робочого місця менеджерів, структурними та функціональними конфліктами обсягів влади і відповідальності через недосконалість побудови організаційних структур управління підприємством[4]. Крім того, переважній більшості менеджерів середньої ланки управління притаманний виражений рольовий конфлікт (за методикою діагностики рольового конфлікту в діяльності керівника С.І.Єріна)[3]. Найбільш характерними для управлінської діяльності є конфлікт типу В, який свідчить про певні дисфункції в організації, протиріччя між робочими умовами та рольовими вимогами до керівника, та конфлікт типу С, що характеризується протиріччям очікувань щодо декількох ролей однієї особи.

Дослідження зв’язку окремих соціально-психологічних детермінант з рівнем організаційно-управлінського стресу дозволило зробити наступні висновки:

високий рівень організаційно-управлінського стресу у менеджерів обумовлений високим рівнем стресочутливості, коли незначні стресові події викликають реакції тривоги, відчаю або агресії. Для управлінців з високим рівнем стресу характерні підвищена реакція на обставини, які особистість не може контролювати, схильність ускладнювати ситуацію, схильність до психосоматичних захворювань, застосування деструктивних засобів зняття стресу.

високий рівень організаційно-управлінського стресу у менеджерів обумовлений соціально-психологічною професійною дезадаптацією, яка характеризується більш негативним відношенням до об’єднання, малої групи, погіршенням стосунків між робітниками, незадоволеністю власним положенням в колективі, собою на роботі, умовами праці, змістом праці, низькою оцінкою колективізму.

для менеджерів з високим рівнем організаційно-управлінського стресу порівняно з управлінцями, що мають низький рівень стресового розладу, характерно менше використання активних й просоціальних стратегій (асертивні дії, пошук соціальної підтримки) та частіше застосування пасивних стратегії (уникнення, обережні дії) подолання стресових ситуацій. Їх поведінка в стресових ситуаціях більш імпульсивна, асоціальна та агресивна по відношенню до оточуючих. Перевага неконструктивних стратегій подолання складних ситуацій є ризик-фактором розвитку організаційно-управлінського стресу, застосування конструктивних копінг-стратегій є важливим ресурсом професійної адаптації та стресостійкості, тому корекційні заходи повинні бути спрямовані на розвиток навичок застосування конструктивних копінг-стратегій.

домінування ектрапунітивної спрямованості емоційних реакцій, перешкоджально-домінантний та его-захисний паттерн поведінки менеджерів у фрустраційних ситуаціях управлінської діяльності обумовлюють розвиток організаційно-управлінського стресу.

Таким чином, особистісні соціально-психологічні характеристики: стресостійкість та адаптивність особистості, схильність до певного типу поведінки в стресовій ситуації, вибір копінг-стратегії, - визначають ступінь та особливості прояву організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління.

Література:

[1] Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса. – СПб. : Питер, 2009. - 336 с. : ил. – (Серия «Практикум»). – ISBN 978-5-388-00542-7.

[2] Картрайт С., Купер К.Л. Стресс на рабочем месте / Пер. с англ. – Х. : Изд-во Гуманитарный центр, 2004, - 236 с. – ISBN 966-8324-10-2.

[3] Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малих групп. – М. : Изд-во Психотерапия, 2009, - 544 с. - ISBN 978-5-903182-45-9.

[4] Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции.- СПб. : Питер, 2006.- 256 с. : ил. – (Серия «Учебное пособие»). – ISBN 5-469-01517-3.