Психологія і соціологія/ Педагогічна психологія

К. психол. н. Гузь Н.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Психолого-педагогічні умови розвитку позитивного ставлення до навчання в учнів початкових класів

Основою особистісного розвитку індивіда є поєднання різноманітних видів ставлень, що реалізуються на кожному віковому етапі і виступає, передусім, через провідну діяльність. Провідним видом діяльності в молодшому шкільному віці виступає учбова діяльність. Ставлення до навчання є однією із найважливіших внутрішніх детермінант активності індивіда у даному виді діяльності та її ефективності.

Сформоване позитивне ставлення до школи, учбової діяльності, пізнання є важливими показниками готовності дитини до шкільного навчання, вважають науковці [4,5,7]. Висунуте припущення щодо розвитку позитивного ставлення до навчання в учнів початкових класів активними методами впливу на особистість молодшого школяра за дотримання певних психолого-педагогічних умов, вимагає теоретичного обґрунтування можливості підвищення рівнів розвитку когнітивного, емоційно-оцінного і поведінкового компонентів шляхом оптимізації основних об’єктивних та суб’єктивних чинників і психологічних механізмів ставлення до навчання.

Зважаючи на теоретичні узагальнення щодо формування позитивного ставлення до навчання і результати констатувального експерименту, які обґрунтовано і розкрито в попередніх наших дослідженнях [2,3], визначимо психолого – педагогічні умови експериментальної програми розвитку позитивного ставлення до навчання в молодших школярів.

Розвиток позитивного ставлення до навчання є неможливим без впровадження в навчальний процес певних принципів і технологій особистісно орієнтованого підходу у навчанні. Вивченням різних аспектів особистісно орієнтованого навчання і виховання займались як психологи, так і педагоги ( К. О. Абульханова-Славська, І. Д. Бех, В. В. Давидов, В. О. Моляко, О. М. Пєхота, В. В. Рибалка, В. В. Сєриков,  І. С. Якиманська та ін. ). А.К. Маркова наголошує, що умови організації учбової діяльності зумовлюють появу пізнавальних мотивів, наявність яких є одним із суб’єктивних чинників розвитку позитивного ставлення молодших школярів до навчання [6]. Розкриваючи роль вчителя у контексті особистісно орієнтованих технологій навчання і виховання, слід зазначити, що характер сприйняття молодшим школярем певних впливів визначається його ставленням до вчителя. « Тому якщо педагог хоче, щоб його виховні дії справді доходили до дітей, він мусить своїми моральними надбаннями викликати у них повагу, довіру, бути авторитетом у їхніх очах як вихователь і людина », — стверджує І. Д. Бех [1, с. 180]. І. С. Якиманська визначає особистісно орієнтоване навчання, як таке навчання, в центрі якого міститься особистість школяра, його самобутність і самоцінність, а саме: суб’єктний досвід кожної дитини спочатку необхідно розкрити, і лише потім узгоджувати цей досвід зі змістом освіти [8]. Враховуючи результати досліджень, отримані психологами М.Т. Дригус, К.С. Дрозденко, З.І. Калмиковою, І.Ю. Кулагіною, Г.І. Ліпкіною, Л.С. Славіною щодо формування позитивного ставлення до учіння в молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень, і зважаючи на виокремлені в другому розділі чинники, провідними психолого-педагогічними умовами, спрямованими на розвиток позитивного ставлення до навчання було визначено: врахування вчителем вікових закономірностей розвитку молодшого школяра; впровадження у навчальний процес принципів і технологій особистісно орієнтованого підходу, а саме: орієнтованості на особистість школяра, індивідуального підходу, співпраці та партнерства, забезпечення всебічного розвитку учня, проблемності у навчанні, технології особистісно орієнтованої педагогічної ситуації, технології — робота над навчальним проектом; дотримання вчителями і батьками школярів психолого-педагогічних рекомендацій, спрямованих на розвиток у дітей мотивації успіху.

Визначені психолого-педагогічні умови було покладено в основу авторської програми розвитку позитивного ставлення до навчання в учнів початкових класів, що передбачала реалізацію двох напрямків роботи: 1) розвиток позитивного ставлення до діяльності вчителя; 2) розвиток позитивного ставлення до учбової діяльності. Виявлена асинхронність розвитку компонентів ставлення молодших школярів до навчання зумовила необхідність першочергової організації розвивальних впливів на когнітивний та поведінковий компоненти такого ставлення в учнів перших-других класів. Водночас, розвивальна робота з школярами третіх і четвертих класів спрямовувалась на корекцію негативних складових емоційно-оцінного компоненту ставлення до навчання. В даній програмі було застосовано активні методи впливу на значущі чинники і механізми ставлення до навчання.

Слід відзначити, що проблема розвитку позитивного ставлення учнів початкових класів до навчання, розглядалася науковцями здебільшого не в психологічному, а в педагогічному ракурсі. Тоді як у психологічній науці вона стосувалася, переважно, особливих категорій молодших школярів і пов’язувалась з рівнем навчальних досягнень учнів початкових класів.

Таким чином, актуальність, значущість, недостатній рівень розробленості саме психологічних аспектів досліджуваної нами проблеми вимагає пошуку нових психолого-педагогічних умов, шляхів і засобів, спрямованих на розвиток позитивного ставлення до навчання в учнів початкових класів.

Література:

1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання / І. Д. Бех. — К.: Либідь, 2003. — 280 с.

2.  Біляєва Н. В. Психологічні характеристики ставлення до учбової діяльності / Н. В. Біляєва // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А Онуфрієвої. — Вип. 6, част. 1. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. — С. 44 – 55.

3. Біляєва Н. В. Особливості розвитку ставлення молодших школярів до навчання як провідного ставлення особистості / Н. В. Біляєва // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Психологія особистості: теорія, досвід, практика»], ( Одеса, 22 - 23 жовтня 2009 року ) / М-во освіти і науки України, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського // Наука і освіта. — Одеса, 2009. — С. 181 – 184.

4. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович . – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

5. Зимняя И. А. Педагогическая психология / И. А. Зимняя. — Изд. второе, доп., испр. и перераб. — М.: Логос, 2002. — 384 с.

6. Маркова А. К. Пути исследования мотивации учебной деятельности / А. К. Маркова // Вопросы психологии. – 1980. – № 5. — С. 47 – 59.

7. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Д. Б. Эльконин. — М.: Педагогика, 1989. — 560 с. 

8. Якиманская И. С. Разработка технологии личностно ориентированного обучения / И. С. Якиманская // Вопросы психологии. — 1995. — № 2. — С. 18-41.