Психология и социология/8. Педагогическая психология

магістр психології, викладач кафедри практичної психології

аспірантка кафедри теоретичної і консультативної психології

Бердник Г.Б.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Інститут соціології, психології і управління

Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Україна

Оптимізація процесу формування професійно-особистісної стійкості майбутнього психолога на етапі професійного становлення

1. До постановки проблеми. Сучасний етап розвитку України як держави спеціалістами різних галузей характеризується як перехідний у всіх його аспектах: економічному, політичному, соціальному і, відповідно, психологічному. Розвиток демократизації та гуманізації в системі освіти потребує постійного удосконалення процесу становлення особистості спеціаліста. Проблема підготовки практичних психологів набула особливого значення у зв’язку із великим соціальним замовленням на дану спеціальність за різними формами підготовки. Така ситуація стимулює наукову психологічну спільноту до розробки питання ефективної підготовки фахівців у галузі практичної психології, підготовки, яка б відповідала вимогам суспільства, що інтенсивно прогресує, та потребам сучасної людини, яка щодня опиняється під впливом стресів різного характеру та інтенсивності. Актуальність визначеної проблеми визначається шляхами пошуку нових форм та методів підготовки практичного психолога на основі формування професійно-особистісної стійкості, як важливого компонента професійного становлення та самореалізації майбутнього фахівця, й побудова адекватної моделі сучасного конкурентоспроможного психолога-практика.

2. Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. У вітчизняній психології проблема особистості її зростання і професійне становлення представлена концепціями Б.Г. Ананьєва, К.А. Альбуханова-Славськой, А.Г. Асмолова, І.Д. Беха [3], Л.І. Божович, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, А.М. Леонтьєва, В.М. Мясищева, С.Л. Рубінштейна, Т.М. Титаренко та інших [1]. Серед вітчизняних вчених, які займаються вивченням проблеми підготовки практичних психологів, слід виділити роботи О.Ф. Бондаренко, С.В. Васильківською, П.П. Пов’якель, В.М. Федорчука, Н.В. Чепельовой, Т.С. Яценко і інших. У них відображені питання особистісного розвитку психолога в процесі професійної підготовки, роль активних методів навчання і конкретних інтеракційних методик в цьому процесі, вплив виховного чинника на становлення особистості майбутнього психолога, приводяться конкретні системи їх професійної підготовки у Вузі, особливості підготовки в контексті різних аспектів професійної діяльності. У центрі уваги окремих досліджень українських та російських спеціалістів постають такі компоненти професійної підготовки психологів, як самоактуалізація особистості психолога, професійна ідентифікація, професійне самопізнання, професійне самовизначення, професійна свідомість, професійне мислення, мотиваційний компонент професійної діяльності психолога, креативність, рефлексія (Т.М. Буякас, М.Ю.Варбан, С.А. Грищенко, Ю.Г. Долинська, Н.А. Кучеровська, Г.Ю.Любімова, М.В. Молоканов, Г.Д. Суходубова, Л.П. Шумакова). Останнім часом в психолого-педагогічну практику підготовки фахівців вводиться поняття «професійно-особистісної стійкості», як «…такої якості особистості, в якій виявляється інтенсивність, дієвість та стійкість професійної спрямованості…» (К.К. Платонов) [4]. В психологічній літературі поняття «стійкості» розглядали в своїх роботах В.Є. Пеньков (виділив ознаки стійкості та тип діяльності людини, що визначає її стійкість), В.Е. Чудновський (описав рівні стійкості особистості), К.М. Левітан, Н.А. Подимов. Особливості професійної стійкості в свої працях розглядали А.Я. Чебикін, К.К. Платонов, Е.М. Ковальчук, З.Н. Курлянд. Окремі аспекти професійно-особистісної стійкості досліджуються в працях В.Г. Асєєва, Л.І. Божович, Ф.Є. Василюка, Г.Л. Гаврилової, Л.П. Гримак, Е.Ф. Зеєра, П.Б. Зильбермана, В.С. Мерліна, А.Г. Морозова, Н.А. Подимова, П.Є. Решетнікова, В.Е. Чудновського.

3. Проблематика роботи полягає у встановленні взаємозв'язку між формуванням професійно-особистісної стійкості особистісним зростанням зростанням і професійним становленням практичного психолога, а також розробки системи підготовки сучасного психолога-практика, яка включає: побудову моделі особистості психолога, що позитивно реалізовує свій внутрішній потенціал та вміє протистояти негативним стресогенним факторам, пов’язаним з професійною самореалізацією; визначення особистісно значущих якостей і системи цінностей, майбутніх професіоналів формулювання критеріїв особистісної зрілості.

4. Основна мета роботи полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні критеріїв професійно-особистісної стійкості майбутнього психолога та визначення напрямків його професійного становлення.

5. Виклад основного матеріалу. Професійно-особистісна стійкість майбутнього практичного психолога є інтегративною якісною характеристикою його як суб'єкта психологічної діяльності, що відображає|відбиває| високий рівень стабілізації ціннісних установок, емоційно-вольових процесів і станів|станів|.

Як показує аналіз літератури, професія психолога вимагає від свого представника, в першу чергу, цілеспрямованої особистісної роботи: робота над власними емоційними і змістовними проблемами, оволодіння певною культурою самоаналізу і рефлексії, усвідомлення в повному об'ємі своїх особистісних, моральних, когнітивних, культурних і глибинних цінностей, без співвідношення з якими практика психологічної допомоги не може бути професійною. Модель фахівця у галузі практичної психології повинна містити такі професійно важливі особистісні риси і якості, до яких повинен прагнути в своєму розвитку кожен практичний психолог, і які можна об'єднати в такому понятті як позитивна Я-концепція: адекватність і стійкість самооцінки, емпатійність, толерантність, відсутність хронічних внутрішніх особистісних конфліктів і т.д. В основу моделі особистості психолога-практика покладено три вимірювання:

1. багаторівнева взаємодія суб'єкта з тим, що оточує природним і соціальним середовищем;

2. вимірювання структурної організації суб'єкта (когнітивні, мотиваційні і операційні складені структури суб'єкта);

3. вимірювання часу (життєвий шлях особистості).

Р. Кочюнас пропонує таку модель особистості ефективного психолога:

- автентичність як важливий стрижень якості особи психолога і экзистенциональная цінність;

- відвертість власному досвіду як щирість і відвертість в сприйнятті власних відчуттів;

- розвиток самопізнання: відповідь на питання, як можна допомогти іншій людині, полягає в самооцінці психолога, адекватного відношення до власних здібностей і життя в цілому;

- сила особи і ідентичність; постійно піддавати перевірці себе і свої життєві цінності;

- толерантність до невизначеності; оскільки однією з умов успішній професійній роботі практичного психолога є «розставання» людини із звичним відомим із власного досвіду і перехід на «незнайому територію», практичному психологові необхідна упевненість в собі і ситуаціях невизначеності;

- ухвалення особової відповідальності; оскільки багато ситуацій виникають у взаємодії клієнта з психологом, останній повинен нести відповідальність за свої дії в цих ситуаціях;

- відчуття гумору, тобто здатності абстрагуватися від ситуації і сприймати її з іронією;

- уникнення ярликів; психолог зобов'язаний оцінювати людей, їх погляди і відчуття, своєрідні риси особи, але робити це без наклеювання ярликів;

- постановка реалістичних цілей; згідно із законом прагнення до успіху і уникнення невдач, люди не завжди ставлять реалістичні цілі, необхідно розуміти межі своїх можливостей;

- здатність до эмпатии. Ефективний психолог – це в першу чергу той, хто може зрозуміти позицію іншого [1].

Е.  Алланом [2] виділено і описано десять основних характеристик кваліфікованого психолога: орієнтація клієнта в його цілях як нових можливостях; багатозначність, вариативність вербальних і невербальних реакцій на проблеми або ситуації; уникнення оцінних думок; розуміння складності предмету дослідження і неможливості опису його в рамках якоїсь одній концепції; здійснення психологом культурної продуктивності не на основі власної Я-концепції, а на основі свого відношення до професії практичного психолога; розуміння міри відповідальності всіх учасників ситуації і володіння юридичними нормами регуляції відповідальності; реальна оцінка психологом своїх можливостей і рівня кваліфікації, прагнення до її поліпшення; усвідомлення психологом міжособистісного впливу в процесі взаємодії з клієнтом; пошана людської гідності клієнта; створення і розвиток власної концепції психологічної допомоги; відношення до власної концепції як способу мислення, який обумовлений його культурною і статевою приналежністю.

Багато авторів в своїх роботах ведуть пошук тих рис особистості практичного психолога, які можуть виступати каталізаторами самопізнання, зміни внутрішнього світу. K. Schneider виділяє три рівні ефективності практичного психолога: особова зрілість, соціальна зрілість, зрілість як процес, а не стан [5].

Виходячи із змісту цих характеристик, можна констатувати, що досягнення необхідного рівня кваліфікації психолога можливе лише за умови постійного особистісного зростання і певного рівня професійно-особистісної зрілості.

Відповідно, на основі аналізу літератури, щодо побудови моделі ефективного практичного психолога, доцільно виділити компоненти, які знизять рівень впливу негативних чинників на професійну діяльність та сприятимуть формуванню професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога.

Мотиваційний компонент	Когнітивний компонент	Конотативний компонент	Рефлексивно- ціннісний компонент	Регуляційно-вольовий компонент
Мотиви, пов’язані з відношенням до майбутньої професійної діяльності	Знання про закономірності майбутнього професійної діяльності у галузі практичної психології	Володіння засобами організації й творчого вирішення завдань майбутньої професійної діяльності	Здатність до рефлексії	Вольова регуляція майбутньої діяльності
	Знання про принципи, напрямки, технології психологічної діяльності		Ціннісні орієнтації в майбутній професійній діяльності	Здатність до саморегуляції
Мотиви, пов’язані з розвитком професійно значимих якостей особистості	Предметно-специфічні знання	Вміння та навички професійно стійкої поведінки	Готовність до продуктивного спілкування та встановлення довірливих відносин (рівень розвитку комунікаційної сфери та емпатії)	Вольова регуляція на етапі саморозвитку
Мотиви досягнень	Знання про себе	Вміння перебудовувати поведінку й діяльність в умовах, що змінюються (адаптивні можливості особистості)		Рівень розвитку емоційного регулювання

Рис. 1 Компоненти, що впливають на формування професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога.

Отже, професійно-особистісна стійкість майбутнього практичного психолога|учителя| є соціокультурний і психологічний феномен, що включає|замикає| в себе впорядковану сукупність ціннісно-змістовних регулювальників, що забезпечують твердість його суб'єктної позиції і емоційно-вольових станів|станів|. У її структуру входять мотиваційний, когнітивний, конотативний, рефлексивно-ціннісний та регулятивно-вольовий компоненти в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості.

6. Висновки. На основі вивчення літературних джерел виділені основні компоненти професійно-особистісної стійкості, які можуть виступати напрямками у підготовці практичного психолога в сучасних умовах змін. Взаємозв’язок особистісної зрілості, прагнення до зростання та професійно-особистісної стійкості є стрижневими компонентами у професійній та особистісній самореалізації майбутнього фахівця.

7. Перспективами подальших досліджень в даній області виступає розробка експериментальної бази вивчення проблеми формування професійно-особистісної стійкості та впровадження новітніх психолого-педагогічних технологій у систему виробничої практики, як важливого компоненту розвитку самосвідомості майбутніх фахівців на етапі професійного становлення.

Література:

1. Абульханова - Славская К.А. Деятельность и психология личности /К.А. Абульханова-Славская. - М., 1990. – 326 с.

2. Аллан Э. Консультирование и психотерапия - сочетание методов, теории и практики: Пер. с англ. /Э.Аллан. - Новосибирск: 1997. - 267 с.

3. Бех І.Д. Виховання особистості / І.Д. Бех //Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади (Кн. 1). – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

4. Платонов К.К. Структура и развитие личности /К.К. Платонов. – М.: Мысль, 1996. – 231 с.

5. Schneider K. Therapist personal maturity and the therapeutic success /К. Schneider// The Psychotherapy. - 1992. - Vol.8 / p / 71-90