Психология и социология/8. Педагогическая психология
Викладач – стажист кафедри
практичної психології
Чернєва І.В.
Мелітопольський державний
педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Україна
Психолого-педагогічні умови розвитку
творчого потенціалу особистості майбутнього педагога
Актуальність
та доцільність дослідження. На сьогоднішній день формування
інформаційно-технологічного суспільства, радикальні соціально-економічні
перетворення, модернізація освітянської діяльності, інтеграційні процеси, що
відбуваються в сфері вищої освіти, ініціюють перехід теорії та практики
професійного навчання на якісно новий ступінь розвитку. В контексті цих змін
значно посилюються вимоги щодо цільової підготовки, яка може бути розглянута як
процес цілеспрямованої інституційної професійної соціалізації майбутніх
фахівців.
Суспільна
практика потребує великої кількості висококваліфікованих конкурентоспроможних
практичних психологів, що можуть здійснювати просвітницьку, діагностичну,
корекційну, розвиваючу, консультативну роботу. Розглядаючи питання про якість
фахової підготовки майбутніх практичних психологів, необхідно враховувати той
факт, що найважливішою умовою ефективної професіоналізації є виховання у
кожного студента творчого ставлення до професійної діяльності, розвиток
особистості як активного, творчого суб'єкта діяльності з розвинутими
професійно-важливими якостями; розвиток здібності до широкого і глибокого
соціально-педагогічного мислення і творчості в рамках індивідуальних
можливостей; високий рівень розвитку пізнавальної активності. Креативність є
одним з основних системоутворюючих факторів структури особистості, що впливає
та обумовлює рівень розвитку особистості та її самореалізацію в процесі
професійної діяльності. Тому сутність професіоналізації майбутнього практичного
психолога визначається в розвитку його як члена професійної спільності, в
забезпеченні його особистісно-професійного становлення як суб’єкта творчої
професійної діяльності.
Аналіз стану
розробленості проблеми в спеціальній літературі. Дослідження
становлять фундаментальні
психолого-педагогічні ідеї про необхідність цілісного підходу до всебічного та гармонійного розвитку
особистості (В.О.Сухомлинський, І.А.Зязюн, О.В.Кичук), індивідуально-особистісний підхід
(концепція індивідуальності професіонала), що представлена в наукових працях
І.А.Зязюна, В.Ф.Моргуна, Д.Ніколенко, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко, Б.Федоришина; концептуальні положення особистісно центрованої
професійної підготовки учнівської молоді та студентів (І.Д.Бех, Л.І.Божович, Д.Ф.Крюкова, П.С.Перепелиця, Е.О.Помиткін, М.В.Бастун,
І.С.Кон, Н.С.Лейтес, та ін.);
концептуальні положення наукових
досліджень проблем розвитку інтелектуальних і творчих здібностей особистості
(В.С.Біблер, Дж.Гілфорд, Дж.Б.Керролл, В.С.Мерлін, К.К.Платонов, Б.М.Теплов,
Л.С.Виготський, Д.Б.Богоявленська, С.О.Сисоєва, А.І.Сологуб, В.Н.Дружинін,
Г.С.Костюк, В.А.Крутецький, Е.А.Голубєва та ін.); концептуальні ідеї
психолого-педагогічних досліджень проблеми формування творчої особистості (Г.Гарднер, Є.П.Торранс, П.К.Енгельмейєр,
А.Маслоу, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.М.Лук, Д.Б.Богоявленська, Н.В.Кичук,
М.М.Поташник, В.О. та ін.).
Основна мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні специфіки розвитку
творчого потенціалу особистості майбутнього психолога-практика, виявлення
психолого-педагогічних умов стимулювання цього процесу в ході професійної
підготовки.
За А.Маслоу, першоджерелом творчості є
мотивація особистісного росту, що не підкоряється гомеостатичному принципу
задоволення; це потреба в самоактуалізації (self-actualization), «повній та вільній реалізації власних талантів, здібностей, потенціалів» [4]. Самоактуалізація – не стан, що захолов. Це
діючий процес, при якому здібності індивіда застосовуються повністю, творчо.
А.Маслоу вказує на дві важливі вимоги, необхідні для особистісного росту -
присвятити себе чомусь більш високому, ніж власне «Я», і успішне виконання
поставленої задачі. Креативність, безпосередність, сміливість, наполегливість в
роботі – це основні характерні риси людей, які самоактуалізуються. Дослідники переконані в
тому, що здатність до творчості закладена в кожній людині, яка реалізує її з
різною мірою в різних умовах. Вона не є незмінною детермінантою, тому її можна
стимулювати та розвивати цілеспрямованими засобами, підвищуючи ефективність
продуктивної діяльності людини в різних галузях, повно використовуючи творчий
потенціал.
На
сьогоднішній день в сучасній психолого-педагогічній галузі знань гострої
актуальності набирає проблема формування та розвитку творчого потенціалу
особистості. Дослідження різноманітних проявів творчого потенціалу особистості
набуває особливої значущості внаслідок того, що цей соціальний внутрішньо
суперечливий феномен є необхідним моментом та основною суб’єктивної діяльної
здатності людини. Як соціальне явище творчий потенціал особистості потребує
серйозного загальнотеоретичного осмислення. Для того, щоб скласти уявлення про
це надзвичайне складне, своєрідне, багатопланове явище як про цілісну соціальну
якість особистості, необхідно звернутися до визначення цього поняття, основних
складових елементів, виявлення суттєвого, закономірного, особового, особистісного
та індивідуального.
Висновки. З метою оптимізації особистісно-професійного розвитку
майбутнього спеціаліста в області практичної психології, система професійної
освіти повинна забезпечувати, по-перше, становлення особистості як найвищої
цінності суспільства; по-друге, створення сприятливих психолого-педагогічних
умов для самореалізації, саморозвитку, самоосвіти, самовизначення особистості
студента в рамках вимог, що продиктовані соціально-економічною ситуацією в
країні, рівнем розвитку сучасної науки, культури; по-третє, вдосконалення
науково-методичної та організаційної бази вищих навчальних закладів,
впровадження в навчально-виховний процес креативних методів роботи зі
студентами, спрямованих на розкриття творчого потенціалу особистості,
формування продуктивного мислення, ціннісних орієнтацій, професійно-важливих
якостей з метою їх подальшої актуалізації в професійній, суспільній діяльності
та інтегрування індивідуальних професійних,
соціальних аспектів життєдіяльності.
Література:
1. Бех І.Д.
Виховання особистості / І.Д. Бех //Особистісно орієнтований підхід: теоретико –
технологічні засади (Кн..: Либідь, 2003. – 208 с.
2. Бех І.Д.
Категорія «становлення» в контексті розвитку образу «Я» // Педагогіка і
психологія. – 1997. -№ 3. – С. 9 – 21.
3. Науковий часопис НПУ ім.
М.П.Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.: НПУ
ім. М.П.Драгоманова, 2007. № 18 (42).
4. Маслоу А.
Психология бытия. М.: Рефл-бук, 1997.