Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

К.е.н., доцент Ігнатенко М.М.

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

Управління розвитком ринку споживчих товарів та послуг

У процесі вивчення особливостей функціонування регіонального споживчого ринку з’ясовано, що його розвиток детермінується великою кількістю чинників, які утворюють складну та суперечливу систему, де ключовим є споживач та його поведінка. Специфіка регіональних ринків споживчих товарів і послуг зумовлена дією як факторів попиту (грошові доходи, соціально-демографічна структура населення, національно-історичні звички й традиції тощо), так і факторів пропозиції. Розглядаючи основні фактори, що впливають на розвиток регіонального споживчого ринку, традиційно виділяють грошові доходи й видатки населення, пропозицію товарів та послуг, ціни на товари й послуги. Нами пропонується до числа основних впливових факторів включати інвестиції в споживчий ринок, оскільки встановлено, що існує пряма залежність між станом і розвитком споживчого ринку й обсягом залучених інвестицій.

Про нерозвиненість ринку послуг свідчить їхня частка в структурі грошових видатків, яка становить в цілому по Україні 10%, а по окремих регіонах – до 8 %. Економічне стимулювання розвитку системи споживчих послуг в цілому та побутового обслуговування зокрема здійснюється на основі як загальних принципів (об’єктивності та відкритості, партнерства, субсидіарності та ін.), так і специфічних. До останніх віднесено такі: принцип невіддільності функції територіального економічного стимулювання в системі державного та місцевого управління; принцип наявності регулюючого механізму, що включає в себе визначення цілей і пріоритетних напрямів економічного стимулювання; принцип вирівнювання територіального розвитку шляхом селективності надання територіям цільових коштів для державної підтримки регіональної системи життєзабезпечення населення; принцип мультиплікативності економічного стимулювання; принцип системного характеру державної політики економічного стимулювання розвитку споживчого ринку; принцип комплексності урахування фактора часу і супутніх результатів.

Наведені вище принципи дозволяють організувати економічне стимулювання розвитку споживчого ринку на науковій основі, підвищувати його дієвість та роль у державному регулюванні економіки. Очевидно, що заходи державно-регулятивного характеру можуть вважатися такими, якщо: по-перше, їх логіка відповідає відповідним законам; по-друге, якщо їхній масштаб виходить з реальних ресурсів; по-третє, якщо є можливість вибору і реалізації регулятивних заходів, адекватних конкретній ситуації; по-четверте, якщо є засоби об’єктивного контролю виконання наміченої дії і досягнення намічених результатів.

Поглиблене вивчення динаміки та структури споживчого кошика засвідчило невідповідність і непропорційність кількості та вартості закладених у нього споживчих товарів і послуг економічним реаліям життя та можливостям населення щодо їх придбання. Набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг, що складають теперішній споживчий кошик, не можна вважати об’єктивним. Раціональний споживчий бюджет відображає споживання товарів і послуг, забезпеченість предметами культурно-побутового та господарського призначення у відповідності з науково обґрунтованими нормами та нормативами задоволення раціональних (розумних) потреб людини. Такою може бути наступна структура споживання: продукти харчування не повинні перевищувати 30 %, непродовольчі товари – 47 % (із них тканини, одяг, взуття – 20 %; меблі, предмети культури і побуту – 18 %; інші товари – 9 %), всі послуги – 23 %. Фактична структура споживання населення далека від раціональної, не є досконалою і не враховує зміну суспільних уявлень про мінімально необхідні стандарти витрат на життя, що, у свою чергу, викликає недовіру до офіційних показників цінової динаміки. Неадекватність законодавчо встановленого і фактичного прожиткового мінімуму породжує дезорієнтацію в соціальній політиці загалом і в політиці забезпечення доходів населення зокрема. За Конституцією, в Україні доходи громадян повинні бути не нижчими за прожитковий мінімум, що є стандартом та державною гарантією мінімальних потреб людини. Проте середній показник шкали доходів населення за деякими видами економічної діяльності менший за вартість споживчого кошика, і його забезпечення не гарантує забезпечення конституційних прав громадян.

Виявлено, що соціально-економічні та фінансові негаразди у державі населення відчуває насамперед через власну купівельну спроможність, зокрема стосовно придбання продуктів харчування. Один із важливих показників, що відображає рівень життя населення, є індекс споживчих цін на товари і послуги (ІСЦ), який у 2011 р. становив 104,6 % до попереднього року. Слід зазначити, що це найнижчий показник інфляції з часів здобуття Україною незалежності в 1991 р. Попередній рекорд був встановлений за підсумками 2010 р., коли показник склав 6,1%. Зазначимо також, що за підсумками 2002 р. була зафіксована дефляція в 0,6%. Після цього показник інфляції кожен рік був вище 8%.

Дослідження основних тенденцій розвитку споживчого ринку показало, що в Україні одночасно проявилися ознаки валютної, фондової, банківської криз в умовах дестабілізації ринку нерухомості, рецесії будівництва й загального погіршення внутрішньої та зовнішньої макроекономічної ситуації. Також негативною тенденцією є скорочення реального споживчого попиту в умовах прискорення інфляційних тенденцій та посилення монетарних обмежень у поєднанні з дестабілізуючим впливом світової фінансової кризи. Це результат реалізації інфляціогенної моделі невиваженої соціальної орієнтації економіки, яка функціонує за відсутності цілеспрямованої інвестиційної політики на підґрунті зовнішнього кредитування.

На основі дослідження розвитку регіонального ринку споживчих товарів і послуг розроблено алгоритм формування й реалізації політики регіону, що включає чотири основні стадії: комплексна діагностика стану регіонального ринку споживчих товарів та послуг; визначення пріоритетних напрямів розвитку споживчого ринку регіону; розробка програм і концепцій розвитку регіонального ринку споживчих товарів та послуг; реалізація програм розвитку споживчого ринку й оцінка результатів. Комплексна діагностика стану розвитку регіонального ринку споживчих товарів та послуг забезпечить наукову обґрунтованість визначення пріоритетів у регулюванні й формуванні регіональної політики щодо розвитку ринку споживчих товарів та послуг як регіону в цілому, так і окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Послідовна реалізація регіональної політики щодо розвитку ринку споживчих товарів та послуг в регіоні дасть змогу забезпечити високу ефективність його функціонування, що є передумовою підвищення життєвого рівня в регіоні та стимулювання його до постійного вдосконалення. Водночас успішна реалізація концепції розвитку споживчого ринку неможлива без ефективного провадження інвестиційно-структурної політики, що закладає так званий „фундамент” соціальної сфери та забезпечує її ефективне функціонування. Вирішення задач регулювання регіонального споживчого ринку спрямоване на забезпечення умов для гармонійного розвитку індивідуальних, колективних та суспільних потреб у товарах і послугах, що можна розглядати як гарантію сталого розвитку суспільства.

Література

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: [ підручник ]. - 2-е вид., доп. і пер. / В. Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2. Білокінь Т.Г. Сутність концепції формування попиту на споживчому ринку / Т.Г. Білокінь // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки: Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія: „Економіка”. – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – Т. 6. − Вип. 147. − С. 79-86.