обліково-фінансового
факультету
Науковий керівник: к. е.
н., доцент Ксьонжик І. В.
Миколаївський національний аграрний університет
Місто Миколаїв
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА СОБІВАРТОСТІ
ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА
Рослинництво
є основною галуззю сільськогосподарського виробництва, забезпечує потребу
населення у продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає
сировину для промисловості.
Собівартість
продукції рослинництва складається з витрат, пов’язаних з використанням землі,
сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних засобів, трудових і
матеріальних ресурсів у процесі виробництва.
Витрати на
виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним
значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за
способом включення у собівартість. За сучасних умов роботи підприємства велику
роль відіграє зниження витрат виробництва. Пов'язано це, у першу чергу, з тим,
що на продовольчому ринку існує однорідна продукція вітчизняного і імпортного
виробництва, що викликає необхідність виявлення конкурентних переваг [1, с.
102].
Собівартість
продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У
ньому відбиваються усі сторони господарської діяльності, акумулюються
результати використання всіх виробничих ресурсів. Від його рівня залежать
фінансові результати підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансове
становище господарюючих суб'єктів.
Важлива роль
у забезпеченні оптимального рівня собівартості належить аналізу, основна мета
якого – виявлення можливості раціональнішого використання виробничих ресурсів,
зменшення витрат на виробництво, реалізацію і забезпечення зростання прибутку.
Аналіз собівартості є важливим інструментом управління витратами.
Основними
завданнями аналізу собівартості продукції рослинництва є:
здійснення контролю над
виконанням плану зниження собівартості продукції, вивчення її
причинно-наслідкових залежностей у формуванні собівартості, виявлення резервів
щодо зниження собівартості продукції; розробка заходів, вкладених в освоєння
виявлених резервів.
Загальна
вартість продукції може змінюватися через обсяги виробництва, її структуру,
рівня змінних витрат на одиницю продукції і на суми постійних витрат. При зміні
обсягу виробництва зростають лише перемінні витрати, постійні витрати
залишаються незмінними, за умови, що виробничі потужності підприємства не
змінюються.
Собівартість
продукції можна поділити на технологічну (видатки технологічних процесів),
виробничу (всі витрати на підприємство, зберігання готової продукції, включаючи
витрати з управління виробництвом), повна, чи комерційна, яка містить крім
виробничої собівартості витрати підприємств із реалізації продукції (відповідно
до їх прийнятої класифікації) [2, с.
32].
Продукція
сільськогосподарського виробництва підрозділяється на основну, побічну і
сполучену. До основної належить продукція, яку одержують з виробництва (зерно, картопля, овочі й т.д.). Побічною
вважається продукція, яка утворюється разом з основною і має другорядне
значення (наприклад: солома, полова зернових культур, гній та інших.)
За умови обмеженості ресурсів і досягнення планової
ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих
результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про
виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що
значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища.
Облік витрат та калькулювання собівартості продукції в
рослинництві ведеться за єдиними з іншими галузями національної економіки
принципами, однак, як основна галузь сільськогосподарського виробництва, має
свої специфічні особливості: сезонний характер, залежність від природних
чинників, спеціалізація тощо. Якщо виробництво спеціалізоване на одній групі культур, то
облік витрат доцільно вести в цілому для господарства.
Можна
виділити такі особливості обліку витрат та калькулювання собівартості продукції
рослинництва: облік витрат виробництва у рослинництві побудовано таким чином,
щоб мати змогу щомісячно узагальнювати витрати на окремі види робіт за
культурами або однорідними групами, а по завершенні року обчислювати фактичну
собівартість зібраної продукції; собівартість зерна, кормів і продукції інших
культур встановлюють лише після збирання врожаю, зазвичай наприкінці року, на
відміну від продукції промислових підприємств, яку здебільшого калькулюють
щомісячно; у звітних балансах залишки продукції розподіляють за окремими статтями
залежно від її призначення: корми, насіння, посадковий матеріал, товарна
частина для реалізації [3, с. 54].
Варто
відмітити, що така галузь як рослинництво має свої особливості накопичення та
аналізу витрат залежно від розміру, організаційних особливостей підприємства. Вміло організований облік витрат та
калькулювання собівартості продукції рослинництва, повинен забезпечити
оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та
вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових,
матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції по підприємству в
цілому та окремих його структурних підрозділах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Любушин Н. П.
Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: навч. посіб. / Н. П.
Любушин, В. Б. Лещева, В. Г. Дьякова – М. : ЮНИТИ-Дана, 2000. – 470 с.
2. Савицкая Г. В. Аналіз господарської діяльності
підприємств, четверте видання перероблене і доповнене. – М. : ИП
«Экоперспектива», 2004. – 490 с.
3. Юрківський О. Й. Роль управлінського обліку в
підвищенні ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств //
Економіка АПК, 2004. – №1. – С. 93-95.