Экономические науки/2. Экономика предприятия

Струфопуло К. Д., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Аналіз методів формування асортименту підприємства

Сукупність методів формування асортименту можна поділити на три основні групи. Перша група характеризує виявлення споживчих переваг і базується на експертному оцінюванні, що має досить суб’єктивний характер. Друга - полягає в економічному аналізі асортименту, тобто у визначенні певних показників, зокрема: обсягів продажу та прибутку, рівня витрат, маржинального доходу тощо. Остання група методів є найбільш чисельною та має найбільшу стратегічну значущість. Вона включає методи портфельного аналізу та життєвого циклу товару.

Розглянемо визначені методи. Перша група методів стосується виявлення споживчих переваг. Модель Розенберга – аналітична модель ринкової адекватності товарів. Суть її зводиться до того, що споживачі оцінюють товари з позиції їх придатності для задоволення власних потреб. Однак мотиви, важливі для товару, нелегко визначити. Тому в модифікованій моделі Розенберга значення окремих мотивів визначається опосередковано, через конкретні його характеристики. Модель Розенберга полягає у тому, що споживачі оцінюють товари з позицій придатності для задоволення власних потреб [1].

До багатовимірних методів належать в першу чергу факторний і кластерний аналіз. Вони використовуються для обґрунтування рішень, в основі яких лежать численні взаємозалежні змінні елементи. Наприклад, визначення обсягу продажу залежно від технічного рівня, витрат на рекламу, ціни тощо.

Серед методів економічного аналізу розповсюдженим є метод АВС-аналізу. В основі цього методу лежить принцип Парето: «за більшість можливих результатів відповідає відносно невелике число причин», зараз даний принцип більш відомий як «правило - 20 на 80». Даний метод аналізу зазнав широкого застосування, завдяки своїй універсальності та ефективності.

Посередництвом цього аналізу товарні групи розбиваються за ступенем впливу на загальний результат. Причому принципом груповання може бути обсяг виручки, що отримується від конкретної товарної групи, обсяг продажів або будь-який інший параметр. Зазвичай товарооборот найбільш показовий в якості критерію груповання. Угрупування за обсягом продажів може бути адекватне в тому випадку, якщо аналізовані товарні групи однорідні за складом і ціною.

Таким чином, вивчаючи обсяг роздрібного товарообороту, виділяється група «А» (товари, сума часток з накопичувальним підсумком яких, складає перші 50% від загальної суми параметрів), група «B» (товари, сума часток з накопичувальним підсумком яких становить 50 – 80 % від загальної суми параметрів) і група «C» (товари, сума часток з накопичувальним підсумком яких становить від 80 - 100% від загальної суми товарної маси). Для оцінки динаміки зміни структури товарообороту можна порівняти результати АВС аналізу за поточний та попередній періоди. Після здійснення АВС за усіма товарними групами, той самий аналіз здійснюється всередині груп, проте не всіх, а вибірково.

Зрозуміло, що за таких умов необхідно жорстко контролювати наявність в асортименті товарних позицій групи «А». По відношенню до товарних позицій класу «B» контроль може бути поточним, а по відношенню до позицій класу «С» - періодичним. Відтак, в ході здійснення АВС-аналізу формується АВС-рейтинг товарів [2].

Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу ґрунтується на розподілі його на три групи залежно від ступеня рівномірності попиту чи точності прогнозування. Адаптована матриця BCG будується за наступними принципами.

Вісь Х відображає частку в обсязі продажів підприємства (визначається як відношення обсягу продажів продукту до загального обсягу продажів всього підприємства за відповідний період);

Вісь Y відображає темпи зростання продажів продукту по відношенню до попереднього періоду (відношення обсягу продажів певного товару за поточний період до обсягу продажів цього ж продукту за попередній період). У разі якщо товар не був присутній в асортименті підприємства в минулому році, рекомендується темпи його зростання приймати за 100%.

Точка розподілу товарів за темпами зростання визначається як середній темп зростання всіх товарів підприємства за період, що аналізується. Точка розподілу товарів за величиною частки в обсязі продажів визначається шляхом експертної оцінки, після нанесення на матрицю всіх товарів підприємства [3].

Розмір точки, що позначає товар, відображає внесок даного товару в прибуток підприємства або, що оптимально, маржинальний дохід на обсяг реалізації даного товару.

Результатом побудови матриці BCG має стати формування чотирьох груп товарів (у відповідності з віднесенням конкретного товару у відповідний квадрант): «зірки», «дійні корови», «дикі кішки», «собаки». Для кожної з цих груп існує пріоритетна стратегія.

Література:

1. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія. – Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 265 с.

2. Ілляшенко С.М. Маркетингова товарна політика: [Підруч. для студ. вищ. навч. закл.] — Суми: Унів. кн., 2008. — 232 с.

3. Лахтіонова, Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання : Монографія / Л. А. Лахтіонова. – К : КНЕУ, 2010. – 387с.