Экономические науки/2. Экономика предприятия

Усаченко Б. Л., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Економічна характеристика чинників, що впливають на конкурентоспроможність підприємства

Визначення конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції здійснюється з врахуванням різних чинників. Слід зауважити, що одним з чинників конкурентоспроможності підприємства є продукція. Враховуючи це, можна проаналізувати чинники, що впливають на формування як конкурентоспроможності фірми, так і її продукції для розробки методів формування та ефективного управління конкурентоспроможністю.

Від об’єкта порівняння конкурентоспроможності підприємства, а також факторів, які використовуються для її оцінки залежить конкурентоспроможність підприємства. Формування конкурентоспроможності за конкретними видами об’єктів здійснюється залежно від доходу споживачів. Об’єкти середньої якості створені для споживачів з низьким доходом, високої якості – для споживачів із середнім доходом, а дуже високої якості, тобто престижних товарів, – для споживачів з високим доходом. Конкурентоспроможність об’єкта можна визначити стосовно певного сегменту ринку або конкретного ринку.

На нашу думку, чинники у сфері постачання характеризуються тимчасовістю існування. На їх визначення впливає можливість вчасного отримання сировини та матеріалів за низькими цінами, проведення платежів у визначений термін тощо. Проте, всі конкурентні підприємства можуть мати однакові умови постачання, так як підписання ексклюзивних умов на купівлю товарно-матеріальних цінностей або послуг на вигідних умовах для створення довгострокових конкурентних переваг є рідкістю.

Всі чинники конкурентоспроможності підприємства поділяються на зовнішні і внутрішні.

Наявність внутрішніх чинників залежить від системи управління на підприємстві і воно може самостійно повністю ними управляти.

Виокремлення внутрішніх чинників конкурентоспроможності здійснюється за допомогою різних підходів. Зокрема Н.Грицишин до внутрішніх чинників зараховує такі:

– здійснення управління підприємством, організаційна та виробнича структура, рівень кваліфікації та професіоналізму управлінського персоналу;

– технологічне обладнання підприємства. Підвищення конкурентоспроможності підприємства здійснюється за рахунок оновлення обладнання та технологій відповідно до рівня розвитку НТП;

– якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Для збільшення прибутку підприємства слід зменшити кількість відходів, що виникають в процесі виробництва;

– збут продукції. Здійснення ефективної політики збуту продукції забезпечить підвищення конкурентоспроможності підприємства.

На нашу думку, до внутрішніх чинників потрібно зарахувати:

– раціональну систему управління;

– виробничі потужності і виробничий потенціал;

– фінансові можливості та доступ до додаткових джерел фінансування;

– інновації, наявність інформаційної бази;

– доступ до якісних і дешевих ресурсів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів).

До зовнішніх чинників підприємство повинно адаптуватись, так як вони можуть бути лише частково контрольованими. На нашу думку, підприємство змушене адаптуватись до таких умов зовнішнього середовища, як конкурентоспроможність економіки в цілому, конкурентоспроможність галузі та чинників зовнішнього макросередовища.

Згідно трактування О.Г. Нефедової, до зовнішніх чинників слід віднести:

1) економічні – податкова політика держави, інфляційні процеси;

2) соціальні – чисельність робочої сили, рівень її кваліфікації;

3) політичні – конфлікти, що можуть виникати між різними країнами;

4) природні фактори – обмеженість ресурсного потенціалу певних видів сировини;

5) глобальні зовнішні чинники;

6) підприємства-конкуренти, підприємства-контрагенти, споживачі та кредитно-фінансові установи [1].

Сукупність зовнішніх чинників Н. Грицищина дещо відрізняється і має такий вигляд:

1) діяльність та політика державних владних структур;

2) господарську кон’юнктуру, що об’єднує ринок сировинних та матеріальних ресурсів, ринок трудових ресурсів, ринок засобів виробництва, ринок фінансових ресурсів;

3) розвиток нових технологій, нових матеріалів та джерел енергії;

4) параметри попиту, які об’єднують збільшення попиту на товари, які виробляють на підприємстві, дають змогу отримувати високий прибуток, а також зберігати конкурентоспроможність на ринку [3].

Література:

1. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія. – Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 265 с.

2. Ілляшенко С.М. Маркетингова товарна політика: [Підруч. для студ. вищ. навч. закл.] — Суми: Унів. кн., 2008. — 232 с.

3. Лахтіонова, Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання : Монографія / Л. А. Лахтіонова. – К : КНЕУ, 2010. – 387с.