К.е.н. Петіна Л.В.

Херсонський державний аграрний університет

Напрями удосконалення лізингової діяльності в АПК

В останні роки сільське господарство України, використовуючи, перш за все, власний ресурсний потенціал досягло непоганих економічних результатів. Разом з тим ми відмічаємо, що піднятися до рівня аграрного виробництва таких Європейських країн як Німеччина, Великобританія, Франція та інших розвинених держав можливо лише за умов переходу на інноваційні технології, які потребують повної заміни застарілих технічних засобів на сучасні. На даний час рівень забезпечення аграрних підприємств основними видами техніки становить від половини до двох третин від загальної потреби. В результаті надзвичайно низької технічної оснащеності не виконується ряд технологічних операцій та втрачається біля 30% врожаю сільськогосподарських культур [1]. Для порівняння: на кожні 100 га ріллі в Україні використовується тракторів менше, ніж у Німеччині, або ж у Франції та Великобританії у 8 разів, а комбайнів - у 4 [2]. У цих тяжких для аграрників умовах, важливу роль у розвитку сільськогосподарської галузі міг би відіграти лізинг, який на жаль, в Україні ще не набув широкого поширення. В той час як в зарубіжжі цим видом фінансових послуг користується переважна більшість підприємців, в Україні лише 3-4%. Незважаючи на актуальність розвитку лізингу в нашій країні, науково методологічні і нормативно-правові засади його вивчені недостатньо. Вивчаючи їх треба досліджувати соціально-економічну сутність лізингу, а також його вплив на структурну перебудову АПК. Це пояснюється тим, що лізинг – надзвичайно складне поняття, яке крім фінансово-кредитних, інвестиційних, юридичних та організаційних містить в собі соціально-економічні аспекти. Результатом цього є те, що в законодавчих документах та в економічній як зарубіжній так і вітчизняній літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення категорії «лізинг». Така теоретико-методична невизначеність ускладнює розуміння соціально-економічної сутності лізингу, гальмує наукове пізнання й аналіз досліджуваної категорії та практичне використання отриманих результатів наукових досліджень.

Досліджуючи лізинг, як інноваційне економічне явище, слід звернути увагу на чинники, які впливають на розвиток інвестиційної лізингової діяльності. Особливо це стосується фінансово-кредитного механізму, який у нашій країні є недосконалим, не відповідає запитам сучасного аграрного бізнесу і не сприяє розвитку ринку лізингових послуг у сільськогосподарській галузі. Наприклад, якщо для великих сільськогосподарських підприємств Кабінетом Міністрів України прийнято ряд заходів, спрямованих на залучення комерційних кредитів і зниження ставок кредитування, то малим фермерським та особистим селянським господарствам комерційні банки практично не надають кредити для придбання сучасних технічних засобів, так як вони не мають достатніх обсягів застави. Також великі відсоткові ставки за позики для фермерів і одноосібників є причиною їх побоювання за наслідки несвоєчасного виконання своїх зобов’язань перед лізинговими компаніями. В результаті, представники малого бізнесу на селі виробляючи майже 2/3 всієї продукції в аграрній галузі, застосовуючи застарілу, енерговитратну техніку і ручну працю, роблять вітчизняну сільськогосподарську продукцію на зовнішньому ринку низько конкурентоспроможною. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є активізація процесів кооперації й аграрно-промислової інтеграції та створення державою умов для надання малим виробничим структурам пільгових лізингових послуг. З цією метою доцільне щонайшвидше прийняття державної програми кооперації та інтеграції в АПК, яка б передбачала розвиток не тільки виробничих, а й обслуговуючих, зберігаючи, переробних, соціально-культурних та інших кооперативів на сільських територіях. Підтримуючи їх створення та функціонування на законодавчому рівні, здійснюючи фінансову допомогу їхньої виробничої діяльності країна будуватиме основу для формування більш складних й економічно ефективних аграрно-промислових інтегрованих структур. Державна аграрна політика повинна бути спрямована на здешевлення кредитів, пошук нових форм і методів кредитування й інвестування сільських товаровиробників, що одночасно давало б поштовх розвитку переробних, харчосмакових, машинобудівних та інших підприємств АПК. Однією з таких форм може бути фінансовий лізинг [3]. Стримується його розвиток громіздкістю здійснення лізингових операцій, небажанням комерційних і державних банків кредитувати малі підприємства, відсутністю Земельних банків, корупцією в системі надання лізингових послуг та ін. Незважаючи на недоліки популярність цього виду фінансових послуг в нашій країні зростає. Відсутність вільних коштів на придбання нової техніки замість морально і фізично застарілої, прагнення до підвищення конкурентоспроможності власної продукції спонукають все більше сільських підприємців до оновлення технічних засобів та співпраці з лізинговими компаніями.

Література

1. Саблук П.Т. розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П.Т.Саблук // К.ННЦІАЕ, 2005.-20с.

2. Гринчук Ю.С. Фактори впливу на розвиток лізингу та технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств / Ю.С.Гринчук // Агроінком. – 2005. – №11-12. – С. 67-70.

3. Танклевська Н.С. Фінансова політика сталого розвитку аграрних підприємств України: теорія, методологія, практика: монографія / Н.С.Танклевська // Херсон: Атлант. 2010. - 376с.