ас. Дащук Ю.Є

Луцький національний технічний університет, Україна

Державно-приватне партнерство як форма активізації розвитку рекреаційного потенціалу регіону

Для збалансованого функціонування та розвитку рекреаційного потенціалу регіонів України на сучасному етапі необхідним є пошук нових форм та методів активізації ключових зацікавлених сторін для здійснення конструктивних та рішучих змін у рекреаційній сфері. Одним із інструментів забезпечення такого роду діяльності на практиці рекреаційного бізнесу є застосування принципів державного-приватного партнерства (ДПП). Нажаль нині в Україні механізм ДПП не набув широкого розповсюдження. У більшості випадків практика співпраці з приватними бізнес партнерами спостерігається в сегменті послуг, що традиційно надаються державним сектором. Тому актуальним, на наш погляд, буде застосування даного виду співпраці в контексті рекреаційної сфери, а саме в ключі активізації розвитку рекреаційного потенціалу регіону (РПР).

В науковій літературі дослідженню проблем й особливостей рекреаційної налузі та її потенціалу присвячені роботи таких вітчизняних й зарубіжних вчених, як: М. Борущак, З.Герасимчук, П. Гудзь, Б. Данилишин, І. Зорін, В. Квартальнов, В. Кифяк, В. Кравців, О. Любіцева, М. Мальська, В. Мацола, В. Цибух та інші. Питання партнерства держави і бізнесу розглядали у своїх роботах автори: В. Варнавський, О. Головінов, Н. Мущинська, А. Денисенко, В. Дудін та ін. Разом з тим можемо констатувати суттєву нестачу теоретичних і методичних підходів до застосування ДПП саме в рамках розвитку РПР, особливо в розробці концептуальних основ цієї діяльності і практичних рекомендацій щодо їх застосування.

ДПП є новим інструментом економічного розвитку, який стає все більш популярним у світі, починаючи з кінця 90-х років. Зазначино, що в загальному розумінні сутність ДПП полягає в ефективній формі відносин та співпраці держави і бізнесу в рамках певної господарської системи, певної галузі або сфері, яка потребує додаткових ресурсів для свого розвитку.

Варто зауважити, що проекти ДПП мають певні характеристики, що відрізняють їх від інших форм відносин держави і приватного бізнесу [3]:

- формування відносин ґрунтується на довгостроковому договорі (наприклад, у випадку концесії – до 50 років) з чітко розподіленими ризиками між приватними і державним партнерами;

- характериними є специфічні форми фінансування проектів, перш за все, за рахунок приватних інвестицій, доповнених державними фінансовими ресурсами, або спільне інвестування кількох учасників;

- реалізація партнерських відносин здійснюється у конкурентному середовищі, зокрема для відбору партнера приватного сектору необхідним є проведення конкурсу за участю кількох потенційних учасників;

- розподіл відповідальності між партнерами, який передбачає, що: по-перше державний партнер визначає цілі проекту у контексті інтересів суспільства, кількісні та якісні показники, виконує моніторинг реалізації проекту; по-друге приватний партнер здійснює оперативну діяльність на різних етапах проекту (розробки, фінансування, будівництва та експлуатації, управління, реалізації послуг споживачам).

Якщо розглядати такий вид співпраці через призму наших досліджень, то ДПП в рамках розвитку РПР буде направлене на оптимізацію діяльності та гармонізацію інтересів територіальної (органи місцевого самоврядування; населення; громадські організації) та галузевої (бізнесові структури основного та допоміжного складу, рекреанти) груп стейкхолдерів. Така співпраця буде направлена на максимально ефективне використання природних рекреаційних ресурсів територій, а також створення привабливого інвестиційного клімату в регіоні, шляхом розподілення підприємницьких та інвестиційних ризиків між приватними підприємствами та державою. При цьому на територіальну групу зацікавлених сторін покладено питання сприяння прозорості умов участі суб’єктів в межах ДПП й на основі цього отримання економії державних ресурсів при інноваційному оновленні рекреаційних об’єктів. В свою чергу для галузевої групи стейхолдерів ключовим завданням постає інвестування матеріальних та трудових ресурсів у розвиток РПР з метою активізації його функціонування, що в свою чергу сприятиме отриманню прибутку, доступу до нових ринків тощо.

Для здійснення ефективного партнерства між зазначеними групами зацікавлених сторін необхідним є виконання системи передумов, зокрема [1]: технічних і організаційних умов надходження інформації про інтереси потенційних учасників партнерства (сайт, офіс, персонал тощо); технічних і організаційних умов інвентаризації, оцінювання й систематизації ресурсної бази учасників; наявність ефективних механізмів залучення та використання цих ресурсів; наявність різноманітних інструментів реалізації інтересів учасників; наявність системи фінансових інструментів, що забезпечують надходження коштів на проекти державно-приватного партнерства в рамках розвитку РПР; наявність інститутів управління розвитком державно-приватного партнерства у цій галузі; наявність нормативно-правових актів, що регулюють державно-приватне партнерство у сфері рекреації.

Нажаль для українського ринку характерним є слабка поінформованість потенційних суб’єктів рекреаційного бізнесу про можливості застосування ДППу своїй діяльності. Так, наприклад щоб оцінити вже існуючий рівень поінформованості про ДПП Програмою розвитку державно-приватного партнерства, фінансованою Агентством США з міжнародного розвитку було досліджено рівень розуміння та обізнаності, щодо ДПП в Україні. Було здійснено базове опитування представників місцевої влади, підприємців та місцевих неприбуткових організацій, в цілому близько 2 тис. респондентів.

Результати досліджень засвідчили, що найнижчий рівень поінформованості спостерігається серед підприємців, а найвищий – серед представників місцевих органів влади. За словами респондентів, найбільш вагомими проблемами реалізації ДПП в Україні є відсутність діалогу між сторонами, обмежені можливості фінансування та регулятивні питання, пов’язані з неадекватним визначенням нормативно-правової бази.

Базове опитування також показало, що більшість респондентів, котрі правильно визначили поняття ДПП (або приблизно 20 відсотків усіх респондентів) є зацікавленими в участі у ДПП, а рівень зацікавленості в ДПП приблизно рівномірно розподілений між усіма сферами/секторами. Крім того, наявність минулого досвіду з реалізації ДПП підвищує інтерес брати участь в ДПП у майбутньому. Тому для активізації розвитку такого роду партнерських відносин в Україні необхідним є проведення системних інформаційних компаній, щодо можливості застосування ДПП на практиці в різних сфера господарювання в тому числі й рекреаційній.

Таким чином, застосування механізмів ДПП є одним із ключових напрямків розвитку РПР, що дозволить більш ефективно використовувати бюджетні коштів та активи регіону. Особливої уваги заслуговує питання підвищення рівня поінформованості про ДПП, що в свою чергу сприятиме покращенню діалогу та співробітництву між державним та приватним секторами на національному та місцевому рівнях.

Література:

1. Захарова С. Г. Державно-приватне партнерство в системі регулювання туристичної галузі України: автореф. дис. к. н д. у. / С. Г. Захарова / Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2009. – 19 с.

2. Базове опитування про поінформованість щодо державно-приватного партнерства в Україні. – Електронний ресурс http://eef.org.ua/img_collection/file/PPP%20Awareness%20Survey%20UKR.pdf

3. Грищенко С. Підготовка та реалізація проектів публічно-приватного артнерства: практ. посіб. для органів місцевої влади та бізнесу / С. Грищенко. – К.: ФОП Москаленко О.М., 2011. – 140 с.