Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Луцків О.М.

Інститут регіональних досліджень НАН України, Україна (м. Львів)

АСПЕКТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

Вивчення досвіду формування та реалізації регіональної структурної політики ЄС є важливим для України, оскільки концепції та конкретні механізми політики вирівнювання розвитку країн-членів ЄС добре розроблено й відпрацьовано, а їх запровадження в ряді країн-членів ЄС із порівняно невисокими рівнями економічного розвитку має суттєві позитивні результати щодо підвищення темпів економічного розвитку цих країн. Тому дослідження досвіду ЄС є безумовно актуальним і своєчасним для України.

Регіональна політика країн-членів ЄС є один із найважливіших інструментів досягнення оптимального співвідношення між господарською ефективністю та соціальною справедливістю, економічною доцільністю й соціальним вирівнюванням, інтенсивними та екстенсивними факторами економічного зростання [1]. Крім того, регіональна політика країн-членів ЄС – один із досить ефективних засобів досягнення узгодження інтересів та повноважень органів влади на різних ієрархічних рівнях управління.

Слід відмітити, що у 80-90 рр. ХХ століття регіональна політика ЄС стала менш орієнтованою на перерозподіл доходів і зайнятості, натомість більше на стимулювання структурних змін. Тобто відбувся перехід від політики перерозподілу до структурної, який полягає у: більшій передачі владних повноважень та відповідальності регіонам; переході від екзогенної до ендогенної регіональної політики; відмові держав від субсидій тощо. Основний акцент в ЄС робиться на здійснення інновацій та оптимізації ефективності використанню наявного економічного потенціалу.

Основною метою регіональної структурної політики ЄС є зменшення наявних регіональних диспропорцій і запобігання подальшим дисбалансам у рівнях розвитку країн-членів ЄС шляхом передачі наявних, насамперед фінансових, ресурсів спільноти проблемним регіонам. Зменшення розриву у рівнях розвитку між країнами-членами ЄС та ліквідація відставання в розвитку найменш розвинених регіонів були однією з проголошених цілей Римського договору 1957 року [2]. Наразі саме вирівнювання розвитку регіонів є важливим аспектом європейської ринкової економіки та визначає політику ЄС у сфері регіонального розвитку. Тобто регіональна політика цілеспрямовано сприяє економіці менш розвинених країн-членів ЄС.

Фінансовим інструментом реалізації регіональної політики ЄС є Структурні фонди. Європейська Рада ухвалила бюджет структурних програм на період 2007 – 2013 рр. на рівні 347 млрд євро. Кошти розподілені між трьома основними фінансовими інструментами: Європейським фондом регіонального розвитку, Європейським соціальним фондом та фондом згуртування і направлені на реалізацію трьох основних цілей регіональної політики. Найбільшу частину грошей (282 млрд євро) спрямовано на реалізацію Цілі 1 - «Конвергенція» у межах ЄС. Друга за пріоритетністю ціль – європейська територіальна кооперація – отримала 55 млрд євро; 10 млрд євро спрямовано на підвищення регіональної конкурентоспроможності та зайнятості в країнах ЄС [3].

Позитивним є те, що на період 2014-2020 рр. найбільша стаття видатків з бюджету ЄС – 325 млрд.євро це наповнення структурних фондів на користь бідніших регіонів. Структурні фонди ЄС будуть передбачати підтримку, в найбільшій мір, Греції, Португалії, Іспанії, Італії, Ірландії, а в більш широкому застосуванні - найбільш нужденним країн ЄС [4].

Регіональна структурна політика ЄС спрямована на досягнення балансу в регіональних відмінностях її держав-членів, що дозволяє пом'якшувати їх структурні проблеми. Регіональна структурна політика заснована на субсидіях, які виділяються з фондів та бюджету ЄС. Із структурних фондів ЄС виділяється також додаткове фінансування на заходи, спрямовані на поліпшення володіння технологіями, збільшення зайнятості та підвищення конкурентоспроможності регіонів тощо. Для забезпечення регіонального розвитку Європейського Союзу Фонд згуртування дозволив країнам, що отримують допомогу, досягти істотного рівня державних інвестицій у галузях транспорту та довкілля, сприяючи при обмеженим можливостям бюджету через програми зближення та згуртування. Слід також зазначити, що принципи виділення структурної допомоги ЄС періодично переглядаються, аби зосередити її в тих регіонах, які найбільше цього потребують, адже розбіжності в рівнях розвитку регіонів зберігаються й досі. Статистика свідчить, що майже 40 % усіх ресурсів, які надійшли до найбідніших регіонів, повертаються до багатих регіонів у формі придбання ноу-хау або основного устаткування. Принципи виділення структурної допомоги ЄС періодично переглядаються, щоб зосередити її в тих регіонах, які найбільше цього потребують [3].

Підсумовуючи вище наведене слід відзначити, що регіональна структурна політика ЄС насамперед спрямована на зменшення регіональних дисбалансів та підвищення конкурентоспроможності усіх країн-членів співтовариства. Цілком очевидно, що ефективна регіональна політика може й в Україні сприяти цим цілям. Тобто сучасні тенденції в процесах регіонального розвитку в ЄС мають суттєве значення для впровадження нових принципів регіонального розвитку та формування ефективної регіональної структурної політики в Україні.

Література:

1. Гоффе Н. В. Социальная составляющая региональной политики на Западе / Н. В. Гоффе // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 4. – С. 63-70.

2. Treaty establishing the European Economic Community (1957) [Електронний ресурс] / Portal site of the European Union. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm.

3. Офіційний сайт ЕС: Regional policy. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europa.eu

4. Євросоюз пояснив пріоритети бюджету на 2014-2020 роки // http://dt.ua/ECONOMICS/yevrosoyuz-poyasniv-prioriteti-byudzhetu-na-2014-2020-roki.html.