Економіка/ 3. Фінансові відносини

Городілова О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Порядок оподаткування прибутку суб’єктами господарювання – юридичними особами

В сучасних умовах господарювання податки є суттєвим фактором впливу на фінансово – господарську діяльність підприємств. Тому забезпечити нормальне функціонування підприємницьких структур у нестабільному соціально-економічному середовищі, та якісне управління фінансовими ресурсами керівники та бухгалтери можуть лише при наявності розробленої ними концепції управління податками. У західній фінансовій науці проблеми оподаткування прибутку корпорацій досліджуються досить інтенсивно. Зокрема, можна відзначити роботи таких учених, як А. Ауербах, Е. Аткінсон, Ч. Баллард, Д. Йоргенсон, Дж. Стігліц, М. Фелдстайн, А. Гарбергер [4, с.9].

Метою дослідження стало опрацювання податку на прибуток підприємств, як одного із загальнодержавних податків в Україні, який сплачують прибуткові підприємства з реалізації продукції, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів, матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних, лізингових операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Об’єктом оподаткування є сума доходу від операційної діяльності чи інших доходів звітного періоду зменшена на суму собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного періоду [1].

Таким чином, для визначення прибутку як об’єкта оподаткування, необхідно доходи звітного періоду зменшити на суму собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт чи наданих послуг та на суму інших витрат звітного податкового періоду.

Вибір об’єкта оподаткування є досить принциповим і залежить від багатьох факторів. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні так і негативні сторони. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об’єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств.

У 2013 році у сфері оподаткування підприємств відбулися численні зміни. Новий податковий кодекс України був прийнятий 2 грудня і вступив в дію з 1 січня 2011 року. Податковий кодекс значно змінив систему оподаткування в Україні, за яким на теперішній час діють 22 податки та збори, з них 17 загальнодержавних та 5 місцевих [1].

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена Наказом ДПАУ N 114 від 28.02.2011 р. Звітувати за новою формою декларації почали, починаючи зі звіту за другий квартал 2011 року.

Найбільш кардинальних змін зазнала загальна система оподаткування, де була знижена процентна ставка з податку на прибуток до 19%, а так само введена нова система сплати даного податку та ведення звітності. Крім цього в розрізі термінів оплати податку на прибуток підприємці були розділені на 2 групи:

- ті, чия річна виручка перевищує 10 мільйонів гривень - зобов'язані платити податок щомісяця авансовими платежами, які розраховуються на підставі, розділеної на 12, суми податку на прибуток, сплаченого у минулому році.

- інші, чия виручка не перевищує 10 мільйонів гривень, платять податок на прибуток раз на рік на підставі річної декларації.З 01.01.2013 р. докорінно змінюється підхід до декларування та сплати платниками податку на прибуток податкових зобов’язань. Так, головною новацією є те, що платники податку на прибуток щомісяця зобов’язані будуть сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Авансовий внесок щомісяця повинні сплачуватиплатники податку на прибуток, у яких об’єкт оподаткування за останній річний звітний податковий період перевищує 10 млн. грн. Авансові внески не сплачують новостворені підприємства,виробники сільськогосподарської продукції,неприбуткові установи (організації), а також платники податків, у яких доходи за останній річний звітний податковий періодне перевищують 10 млн. грн.

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік, крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Слід зазначити, що дохід від реалізації товару визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг (виконання робіт) признається за датою складання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог законодавства, який підтверджує надання послуг (виконання робіт). Таким чином, перехід права власності на товар не залежить від його оплати. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються, незалежно від фактичного надходження коштів. Тобто факт отримання оплати за товари (роботи, послуги) взагалі не впливає на формування оподатковуваного прибутку (в тому числі дата отримання авансу не вважається датою отримання доходу).

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат. В свою чергу, витрати від операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та витрати банківських установ.

Отже, результати аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду справляння прибуткових податків дозволяють стверджувати, що тенденції розвитку прибуткового оподаткування в розвинених країнах впливають на розвиток механізмів прибуткових податків і в Україні, тому оптимізація прибуткового оподаткування є важливим засобом його гармонізації і координації. Раніше основною складовою об’єкта оподаткування, що оподатковувався, був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та витратами. Така система мала суттєвий недолік, оскільки собівартість формувалась протягом періоду споживання ресурсів у виробництві. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов'язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію. Тому постала проблема переходу до податку на прибуток замість оподаткування доходу підприємств.

В ході проведеного дослідження встановлено численні недоліки пільгових режимів. Чинним законодавством передбачено надто багато податкових пільг. Податкові пільги надаються без вивчення доцільності їх надання, відсутній належний контроль за використанням цих пільг. Проте повне скасування пільг не є вихід. Пільгові режими оподаткування повинні спрямовуватись на соціальну підтримку незахищених верств населення (в частині оподаткування фізичних осіб) та пріоритетних галузей національної економіки (в частині оподаткування юридичних осіб).

Пропонується надавати пільги лише на прибуток, одержаний виробниками продукції дитячого харчування, фармацевтичних препаратів, а також окремим пріоритетним підприємствам, які потребують розширення і вдосконалення свого виробничого потенціалу в інтересах всього суспільства. Для підприємств, які здійснюють інноваційно-інвестиційну діяльність, запропоновано надавати пільги у вигляді інвестиційного податкового кредиту. Це дозволить значно збільшити надходження до бюджету, стимулюватиме розвиток пріоритетних галузей виробництва, ліквідує негативний психологічний клімат у суспільстві. Стосовно пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як показав проведений аналіз, зважаючи на їх відносно збалансований характер, змін вони практично не потребують.

Український податок на прибуток та податок на прибуток розвинених західних країн мають різну природу виникнення. Так, в основі українського податку на прибуток лежать нормативи відрахувань від прибутку. Західний податок на прибуток виник як податок на прибуток корпорацій в ході розвитку акціонерної форми власності. Цю відмінність необхідно обов’язково враховувати при використанні зарубіжного досвіду, визначаючи шляхи реформування вітчизняної системи оподаткування.

Підсумок дослідження чинних механізмів справляння прибуткових податків в Україні свідчить, що його недоліки негативно впливають на надходження від цих податків до бюджету. Доведена необхідність їх подальшого удосконалення.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Податковий Кодекс України/ Верховна Рада України – К.: Юридичний світ, 2011. – 567с.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України/ прийнятий Верховною Радою України від 28 грудня 1994р. / [електронний ресурс] – (втратив чинність).

3. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-вр

4. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні: Закон України/ прийнятий Верховною Радою України від 5 липня 2012р./ [електронний ресурс] – режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5083-17

5. Білик Т.О. Теоретичні аспекти прибутку // Формування ринкових відносин в Україні.-2005.-№8(51). –с. 8-13.