Асистент Маляров О.М.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

До питання про проблеми працевлаштування молоді в Україні

В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді стає особливо гострою. Майже половина безробітних у світі – молодь віком від 15 до 24 років. Вона становить лише четверту частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вища, ніж для дорослих [4, с.86]. Дана проблема актуальна і для України. Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних у нашій країні віком від 15 до 70 років за методологією МОП зросла з 1417,6 тис. чол. у 2007 р. до 1785,6 чол. у 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. У той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. у 2007 р. до 63,9 тис. чол. у 2010 р. Не дивлячись на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей віком 25 – 49 років у 2010 р. досягнув 75% від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, проте серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34,5% [2].

Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

Таким чином, значної актуальності набуває вивчення проблем соціального характеру, які пов'язані з працевлаштуванням молоді; з'ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді до ринку праці.

Основними чинниками, які впливають на працевлаштування та включеність молоді в трудову діяльність є особистий потенціал і самооцінка, мотиви і ціннісні орієнтації, ступінь професійного самовизначення, рівень і якість освіти, місце проживання, ступінь поінформованості, наявність трудової біографії соціальна захищеність і діяльність Державної служби зайнятості та ін. [1, с.76].

Теоретичною основою дослідження проблем зайнятості населення є праці таких відомих зарубіжних економістів, як: Дж. Кейнс, А. Маршалл, А. Філліпс, А. Оукен та ін. В Росії проблеми ринку праці та зайнятості розробляють В. Адамчук, Л. Владимирова, Б. Генкин, М. Забельська, та ін. В Україні дослідження проблем ринку праці, зайнятості здійснюють С. Бандур, В. Василенко, В. Васильченко, С. Дорогунцов, Ю. Краснов, Е. Ліанова та ін. Питання формування ринку праці молоді, особливо фахівців з вищою освітою, висвітлювали такі українські вчені, як: О. Грішнова, М. Нижній, С. Злупко, А. Лаврук, А. Яременко та ін.

Метою статті є аналіз проблем, що стосуються зайнятості та працевлаштування молоді, визначення основних напрямів формування й регулювання механізмів ринку праці України.

Вихід молоді на ринок праці відбувається, переважно, після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації її трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння [6].

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини. [5, с.156].

Український ринок праці на сьогоднішній день переповнений випускниками вузів з дипломами економічного профілю, а також фахівцями в галузі менеджменту. Актуальною дана проблема є і для м. Бердянськ. У місті функціонує три ВНЗ, що випускають фахівців економічного профілю. Ліцензований обсяг прийому на денну форму навчання за економічними спеціальностями до Бердянського державного педагогічного університету становить 185 осіб, до Бердянського університету менеджменту і бізнесу – 505, та до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету – 390 осіб. [3] Таким чином, щорічно на місцевий ринок праці випускається близько 400 випускників-економістів, що навчалися за денною формою. Так, якщо кількість випускників економічних спеціальностей буде збільшуватись, він буде значно перенасичений фахівцями певного профілю: їх виявиться така кількість, яка перевищить попит на них, що створить додаткове напруження на ринку праці. Уже зараз випускнику-економісту м. Бердянська дуже складно знайти роботу за спеціальністю, особливо не маючи за плечима хоча б мінімального досвіду праці.

Дипломовані випускники-економісти одразу хотіли б влаштуватися на роботу за спеціальністю у м. Бердянськ, проте, обмеженість робочих місць, спонукає їх до вибору інших моделей трудової поведінки після закінчення навчання. Більшість випускників, не маючи змоги працевлаштуватися за спеціальністю, влаштовуються на будь-які інші місця праці, або взагалі – змушені здійснювати перекваліфікацію для здобуття іншого фаху, який користується попитом у даному місті.

Так, важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державного прогнозування потреб економіки у фахівцях з вищою освітою, саме тому й виникає диспропорція попиту й пропозиції дипломованих фахівців на ринку праці. Наприклад, на вакансію юриста претендують дев'ять, менеджера – вісім, бухгалтера шість осіб, хоча знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, непросто.

Дуже часто роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду. Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри. Такі передбачення мають стати невід'ємною частиною макроекономічного прогнозу розвитку галузей. Для підвищення їх достовірності варто поліпшити якість статистичних даних, удосконалити методологію розрахунків. До цього процесу доцільно залучити фахівців Мінпраці, Міносвіти, служби зайнятості та науковців. Таким прогнозуванням вже більше 50 років займаються у США та у країнах Європи, долучились до нього Росія і Україна.

Основним заходом зі сприяння працевлаштуванню молоді є відпрацювання порядку надання профорієнтаційних та профдіагностичних послуг, як у навчальних закладах різного рівня, так і в центрах зайнятості та громадських організаціях. Актуальним залишається й проведення перенавчання, оскільки молодь є більш відкритою до освоєння нової спеціальності. Причому перенавчання має проводитися тільки після аналізу кон'юнктури ринку праці та професійної придатності молодої людини.

Часто молоді люди, а іноді й не зовсім молоді, не переймаються проблемами власного пенсійного забезпечення у майбутньому. Тому не поспішають оформити трудові відносини з роботодавцями, а отримують заробітну плату "за домовленістю", "в конверті". Насправді ж тіньова зайнятість зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів і в кінцевому рахунку обертається зубожінням тих, хто навчає і виховує наших дітей, дбає про культурний і професійний розвиток, фізичне і моральне здоров'я нації, забезпечує обороноздатність країни. За такої ситуації наша держава не може створити умови для гідного життя пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт.

Ще одним не менш важливим чинником успішного працевлаштування молоді є створення сприятливих можливостей щодо організації власної підприємницької справи, проте серед чинників, що заважають молоді займатися підприємництвом, слід назвати відсутність соціальних гарантій, великий ризик, відсутність підтримки з боку держави, незахищеність від кримінальних структур, свавілля чиновників.

Окрім того, скорочення вакансій та несприятливі умови для розвитку підприємництва спонукають молодь реалізувати власну економічну активність у тіньовій економіці. За соціологічними даними частка молодих громадян, які залучені нині до неформальної, тобто офіційно незареєстрованої діяльності, становить близько 30%, а ще приблизно такий же відсоток молоді мають досвід такої діяльності у минулому.

Отже, на сьогодні для того, щоб працевлаштування дипломованих фахівців було успішним, потрібно удосконалювати державне прогнозування потреб економіки у фахівцях з вищою освітою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балакірєва О.М. Проблеми працевлаштування та міграційні орієнтації молоді / О. М. Балакірєва // Економіка і прогнозування. – 2006. – №4. – С. 76 – 91.

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http//www.ukrstat.gov.ua.

3. Офіційні сайти ВУЗів [Електронний ресурс] / – Ліцензовані обсяги. – Бердянськ, 2012. Режим доступу: http://bumib.edu.ua; http://www.bidmu-kpu.com.ua; http://bdpu.org.

4. Синенко Н. Молодежная безработица в Украине и пути ее приодоления / Н.Синенко // Справочник кадровика. – 2007. – №3. – С. 86 – 89.

5. Чистов С. М. Державне регулювання економіки: навч. посіб.[2-ге вид., доопрац. і допов.] / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 440 с.

6. http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/26087.doc.htm