Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Pеформування вищої аграрної освіти США
Пошук шляхів
підвищення фахового та загального рівня підготовки спеціалістів може
формуватися з урахуванням зарубіжного досвіду з метою адаптації найбільш
ефективних закордонних технологій до українського освітнього середовища, тому
постає необхідність ґрунтовного аналізу моделей навчання у вищих навчальних
закладах, які функціонують у зарубіжних країнах на сучасному етапі та умов, які
сприяють формуванню цих моделей.
У зв'язку з цим видається за доцільне
звернутися до досвіду США, де численні реформування навчального процесу у вищій
школі сприяють підвищенню ефективності навчання і значно покращують якість
підготовки фахівців.
Метою нашого
дослідження є вивчення функціонування вищої сільськогосподарської освіти та
шляхів ії вдосконалення в загальній системі професійної освіти США.
Вища професійна
освіта США завжди була в центрі уваги дослідників. Це й не дивно: досить молода
(якщо порівнювати з розвиненими країнами Європи) американська система вищої
освіти є, безперечно, однією з найкращих у світі.
Метою вищої школи США є
підготовка спеціалістів, здатних систематично мислити, робити вірні оціночні
судження, застосовувати творчу уяву. Основний акцент робиться не на обсяг, а на
фундаментальність навчання, на знання спеціалістами концепцій розвитку певних
галузей науки і техніки, на формування у них навичок подальшої самоосвіти [1, с.
78].
В цілому високі
показники рівня вищої освіти в країні досягнуто багато в чому завдяки державній
підтримці цієй сфери. Особливо починаючи з кінця ХХ століття, було прийнято
десятки законодавчих актів, спрямованих на створення умов для розвитку вищої і
(середнього) освіти, на інтеграцію науки і освіти, захист інтелектуальної
власності, кооперацію держави, університетів і приватного бізнесу в галузі
наукових досліджень, на державну підтримку студентів та університетів у цілому.
У США суспільство сконцентрувало увагу на
впливі сільсько-господарського виробництва на довкілля,
якості та безпеці продуктів харчування та здоров'ї людини, проблемах природокористування, видах рослин і
тварин, що зникають. Отже, у другій половині минулого століття значно
зросла потреба у фахівцях в галузі технічних та природничих наук,
ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій. Рівнем освіти в галузі природничих та
технічних наук серйозно займався як приватний бізнес, так і держава.
Мета
сільськогосподарської освіти США - забезпечити студентів теоретичною
підготовкою і професійною кваліфікацією, необхідних для досягнення успіху в
галузі науки, бізнесу і технологій.
На початку XXI століття в зв’язку з глобальними проблемами сільськогосподарського
виробництва чітко визначився
системний підхід до процесу реформування вищої аграрної освіти США.
По-перше, подальша демократизація
аграрної освіти, а саме: децентралізація управлінських рішень, доступність
широким верствам, індивідуальне навчання, елективність предметів, суб'єктно-суб'єктний
підхід та сумісне навчання.
По-друге, зміна
академічного світогляду. В умовах швидких еволюційних змін в суспільстві значна увага приділяється питанням діагностування та
прогнозування. На початку XXI ст. аграрний
коледж США - це осередок знань, який трансформує своє бачення
майбутнього у навчальний процес через зміни у навчальних планах та програмах. В майбутньому константними поняттями будуть зміни, а
управління змінами в освіті є ключовим моментом у
діяльності системи вищої аграрної
освіти.
По-третє, навчання має випереджальний
характер. Випускники коледжів повинні бути гнучкими, всебічно
розвиненими та перспективними фахівцями, котрі вміють глобально мислити, виявляти творчі здібності, цінувати
різноманіття, бути відповідальними,
своєчасно реагувати на зміни в аграрному середовищі.
По-четверте, необхідною складовою
реформ є інтегровані плани і програми. Метою аграрної освіти XXI ст. є
підготовка менеджерів складних біоекосистем, але інтеграція
знань відбувається по-новому. Якщо раніше у змісті освіти переважала внутрішня
логіка окремої аграрної підгалузі (підвищення продуктивності праці будь-якою ціною), то сьогодні активно впроваджується нова парадигма
(сталий розвиток сільського господарства), котра
передбачає поєднання професійних знань, особистого розвитку та суспільної функції, тобто зосереджувати увагу варто не лише на самому
продукті, а й на відповідальності за те, у який спосіб
цей продукт був виготовлений, перероблений та як він зберігався. У нових навчальних програмах концепції еволюції, етики та екології стають головними, а освіта, довкілля та суспільство є
системами, в яких вони відображаються. Взаємозв'язок цих
шести компонентів є запорукою стабільності системи аграрного
виробництва. Інтеграція знань - це не просто поєднання, це спосіб широкого
осмислення змісту дисциплін, при деякому їх скороченні та
узагальненні. Активно інтегруються теоретичні та
прикладні знання, оскільки знання заради знань втрачають свою життєвість [2,
с.14].
По-п'яте, диверсифікація освіти.
Американські коледжі звертаються до більш широкої аудиторії
абітурієнтів. Редефініція аграрного коледжу та аграрних наук дасть змогу розвинутись багатьом новим моделям аграрної освіти, кожна з
яких матиме свій контекст. Наразі кожен коледж займатиме в
майбутньому свою конкретну нішу.
По-шосте, важливе місце посідатиме
освіта впродовж всього життя. Цьому сприятиме
дистанційне навчання, що має свої переваги та труднощі.
По-сьоме, системний
підхід базується на філософії конструктивізму - вмінні людей вирішувати реальні складні проблеми суспільства завдяки співпраці
та особистій ініціативі. Це передбачає створення в аграрних
коледжах реального навчального середовища, активну участь
студента в навчальному процесі, застосування засад проблемного навчання [2, с.14].
Сьогодні сільськогосподарська
освіта США повинна внести істотний вклад в рішення однієї з найважливіших
проблем, що стоїть перед країною, - забезпечення стабільного, безпечного і
доступного продовольства.
Тому конкретними
шляхами реорганізації змісту сільськогосподарської освіти були пропозициї
Національної ради по сільськогосподарській освіті та Національної академії
наук.
Під керівництвом
Національної ради зі сільськогосподарської освіти була розроблена комплексна
стратегія під назвою "10x15 Перспективне планування мети аграрної
освіти" , яка включає вісім першочергових ініціатив. У центрі її уваги
зусилля за двома напрямками: створення нових програм у суспільствах, які ще не
використовували сільськогосподарську освіту і FFA (Future Farmers of America), і забезпечення якості
виконання поточних програм, що забезпечують академічну і професійну освіту,
лідерство і розвиток особистого досвіду в сільському господарстві. Хоча метою
стратегії "10x15" є зростання кількості сільськогосподарських програм
освіти від 7200 до 10000 до 2015 року, вона має чіткий акцент на підвищення
якості навчання.
У доповіді
Національної академії наук «Transforming Agricultural
Education for a Changing World» підкреслюється, щоб йти в ногу з
мінливим часом, вища сільськогосподарська освіта потребує перетворення [3].
Ця доповідь розглядає
розвиток сільськогосподарського виробництва і визначає можливості освітніх
програм більш ефективно підтримувати гнучкість і якісну підготовку
сільськогосподарських фахівців.
У доповіді
підкреслено, якщо вищі навчальні заклади не врахують змін, які необхідні, вони
ризикують втратити свою актуальність. Без істотних дій випускники програм таких
закладів будуть мати труднощі з працевлаштуванням в зв’язку з мінливими
потребами суспільства, а нація не використає свої можливості в керівництві у
вирішенні глобальних проблем, пов'язаних з продовольством і сільським
господарством.
У цій доповіді
пропонується вісім кроків для навчальних закладів, які варто здійснити для
поліпшення сільськогосподарських освітніх програм для задоволення потреб
студентів, роботодавців і суспільства в цілому, для вирішення проблем завтрашнього дня.
Кроки для
забезпечення змін у сільськогосподарській освіті.
1. Забезпечення
стратегічного планування.
Коледжі та
університети з освітніми програмами у сільському господарстві повинні діяти
стратегічно, щоб готувати фахівців для сільського господарства сьогодення і
завтрашнього дня. Стратегічне планування є необхідним, воно включає в себе
широке коло учасників, у тому числі осіб з вищою освітою в сільськогосподарському
коледжі і за його межами, нинішніх і колишніх студентів, роботодавців,
навчальні суспільства, товарні групи, місцеві організації, фермерів та
представників громадськості. Навчальні заклади повинні розробити і реалізувати
стратегічний план протягом найближчих двох років, і повертатися до нього кожні
3-5 років для оцінки досягнутого прогресу, уточнення та вдосконалення нових
програм і політики.
2.Узагальнення
трактування сільського господарства в загальній програмі.
Теми, пов'язані
з сільським господарством, стосуються
багатьох дисциплін, від техніки і технології до хімії та біології, до
соціальних наук. Відповідно наукові установи повинні розширити трактування
сільського господарства в загальному у навчальній освітній програмі.
Зокрема
викладачам аграрних коледжів необхідно заохочувати обговорення проблем
сільського господарства в усіх курсах навчального закладу і працювати з
колегами з інших департаментів з розробки спільних вступних курсів.
3.Розширення досвіду
студентів.
Навички та знання студентів,
які найбільше цінують роботодавці, не завжди чітко пов'язані з освітніми
сільськогосподарськими програмами. Навчальні заклади повинні розширити освітній
досвід студента, включаючи в його навчання розвиток таких навичок, як
комунікація, взаємодія (робота в команді) і лідерство. Навчальні заклади
повинні також збільшувати можливості студента брати участь в
інформаційно-пропагандистської діяльності і розширювати загальну активність у
аграрних коледжах, а також у дослідженнях, стажуваннях і подібних програмах.
Нарешті, навчальні заклади повинні збільшувати вплив студентів на перспективи
міжнародного розвитку шляхом цілеспрямованої підтримки навчання за кордоном і
включення міжнародних аспектів в існуючі курси.
4. Підготовка викладачів до ефективного
навчання.
Незважаючи на
недавні успіхи, викладачі університетів в цілому не отримують підготовку з
багатьох питань ефективного навчання, а в університетах спостерігається
тенденція до використання застарілої методики викладання, зосереджуючись на
поданні фактів і на читанні лекцій. У результаті, багато занять не привертають
увагу студентів. Навчальні заклади, професійні суспільства і фінансові установи
повинні підтримувати розвиток викладацької діяльності, спрямованої на ефективне
навчання. Ці заходи повинні також забезпечити відповідну підготовку аспірантів
і докторантів-дослідників – наступне покоління викладачів-аграрників. Навчальні
заклади повинні бути впевнені в тому, що відповідальність за розвиток осіб з
вищою освітою лежить на кафедрах, коледжах та навчальних закладах, а не на
окремих викладачах.
5. Нагорода за зразкове
викладання.
Досягнення в
галузі викладання рідко винагороджується істотним чином. Наукові та фінансові
установи, професійні товариства повинні підтримувати ефективне навчання.
Академічні заклади повинні збільшити винагороду за високу якість викладання і
розробку навчальних планів, у тому числі включаючи пильну увагу до найму на
роботу, до перебування на посаді і просування по службі.
Фінансові
установи також повинні підтримувати і винагороджувати передовий досвід у галузі
навчання. Професійне суспільство має підвищити важливість навчання в рамках
дисциплін, наприклад, шляхом організації навчальних занять на засіданнях
товариства, організації робочих нарад з питань викладання і навчання, підтримки
освіти в статтях суспільних публікацій, а також сприяння поширенню навчальних
матеріалів.
6. Підтримання більш
тісних зв'язків між установами.
Програми
навчання в галузі сільського господарства, як правило, існують в ізоляції,
навіть між тими установами, які знаходяться на тій же географічній територїї,
існують нетісні зв'язки.
Навчальні
заклади повинні підтримувати один одного для поліпшення потреб студентів,
наприклад, створюючи спільні програми і курси для студентів, що працюють в
галузі сільського господарства.
7. Підвищення
обізнаності про важливу роль сільського господарства.
Підвищення
обізнаності про важливу роль сільського господарства у вирішенні основних
соціальних проблем може сприяти підвищенню його авторитету на місцях та
залучити більше студентів. Отже, в інтересах ВНЗ сприяти більшій обізнаності
серед вступників в галузі сільського господарства. Коледжі та університети
повинні докласти зусилля, щоб відкрити для студентів і викладачів аграрну
тематику і викликати інтерес до сільськогосподарської кар'єри.
8.
Установлення стратегічних партнерських відносин.
Хоча коледжі та
університети відповідають за підготовку студентів до професійної діяльності в
галузі сільського господарства, існують нетісні зв'язки між навчальними
закладами та роботодавцями для їх випускників. Навчальні заклади повинні
залучати представників промислових підприємств та інших роботодавців до
стратегічного планування та участі в консультативних комітетах.
З іншого боку,
компанії повинні включати академічний штат в
консультативні комітети. Крім того, потрібно розвивати програми з
обміну, надаючи можливість професіоналам у галузі сільського господарства
викладати в академічних закладах.
Як бачимо, США
зробили вагомий внесок у розвиток як сільскогосподарських наук, так і розвиток
професійної аграрної освіти.
Перетворення і
збереження освіти в сільському господарстві потребує постійної активної участі
багатьох, хто зацікавлений у формуванні
майбутнього сільського господарства у відповідь на виклики ХХІ століття.
Використана
література:
1. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний
посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.
2. Бондаренко В.Ф. Тенденції
розвитку вищої аграрної освіти у США (ІІ половина ХХ століття): Автореф. дис.
... канд. пед. наук. – Рівне, 2009. - С. 11-14.
3. Transforming Agricultural Education for a Changing World. - 2009
report from the U.S. National Academy of Sciences
http://www.nap.edu/catalog.php?record_id