Особистісно-орієнтований підхід як запорука становлення особистості у системі загальної середньої освіти України

Пономаренко О.Г.

старший викладач кафедри англійської мови для технічних та агробіологічних спеціальностей

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Розглядається питання необхідності особистісно-орієнтованого підходу на всіх етапах загальної середньої освіти України. Система підготовки кваліфікованих спеціалістів є головним завданням професійно-практичної освіти.

Ключові слова: особистісно-орієнтований підхід, професія, педагогічні умови, структура, принципи, учень, особистість.

Key words: student-centered approach, profession, pedagogical conditions, structure, principles, pupil, person.

The questions of person-oriented approach at all stages of secondary education in Ukraine highlights. The system of qualified professionals is the main task of vocational and practical education.

Професійне становлення особистості є одним з ключових компонентів загальнолюдської культури, розвиток її природних обдарувань, ріст професіоналізму з урахуванням особистісних потреб і мотивів. У зв’язку з цим велику увагу необхідно приділяти особистісно-орієнтованому підходу розвитку особистості.

Сучасна економічна і політична ситуація в Україні змушує ставити все більш високі вимоги до індивідуальних психофізіологічних особливостей людини. Усі діти, що проживають в Україні, у віці від 6 до 17 років, повинні отримати повну освіту. Наукові дослідження, які стосуються вивчення індивідуальних особливостей особистості та використання здобутих результатів у практиці консультування стверджують про поступовий перехід від аналітичного дослідження різних відокремлених один від одного аспектів особистості, до цілісного, синтетичного вивчення і розвитку особистості школяра. На важливості цього підходу наголошують І. Бех, Л. Божович, Є. Клімов, К. Платонов, М. Тименко та ін.

Сучасна психолого-педагогічна наука і виховна практика, свої прагнення щодо вдосконалення процесу формування і розвитку підростаючої особистості пов'язують з особистісно-орієнтованим підходом до дитини. Цей підхід має суттєво гуманізувати виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити взаємини справедливості й поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості [1, 158].

Особистість та її розвиток доцільно розглядати як головний предмет психолого-педагогічної науки. З огляду на це при спеціальному психологічному дослідженні особистості потрібен “дійсно особистісний підхід”, якому притаманний розгляд кожної окремої психічної властивості в контексті особистості вцілому. Вивчаючи той чи інший бік особистості дитини, ті чи інші її якості, слід намагатися розглядати їх у контексті загальної структури особистості і тієї функції, яку вони виконують у процесі взаємовідносин дитини з навколишнім середовищем [2, 159].

Реальний хід психологічних досліджень показує, що навіть тоді, коли дослідник не усвідомлює, але фактично застосовує особистісний підхід, результат його дослідження стає більш цінним, аніж тоді, коли дослідження ведеться з функціоналістських позицій [6, 160].

В більшості теоретичних і прикладних досліджень особистості домінують аналітичні тенденції, тобто орієнтація на вивчення окремих, ізольованих аспектів особистості [8, 161].

Для досягнення профконсультаційних цілей конче потрібен науково обґрунтований психологічний аналіз особистості учня. Цей аналіз має бути спрямований на отримання необхідного і достатнього матеріалу для складання психологічних характеристик учня. З цією метою слід виявляти психологічні особливості школяра в його індивідуальному плані - ставлення, інтереси, характерологічні риси, загальні здібності, мотивацію, а також індивідуальні особливості прояву психічних функцій - сприймання, мислення, пам’яті, уяви, емоцій, сенсомоторики, уваги тощо [5, 162].

Виявлення взаємозв’язків між різними психічними властивостями і процесами в особистості дитини, з якою проводиться профконсультація, має використовуватися для прогнозування можливих напрямів і рівнів їхнього наступного розвитку в процесі підготовки особистості школяра до свідомого професійного самовизначення [5, 159].

Досліджуючи формування самостійності школярів у навчально-трудовій діяльності відмічається, що при психологічному вивченні учнів слід орієнтувати практичних працівників на особистісний підхід, що може здійснюватися шляхом врахування інтегративних тенденцій. Доцільним є вивчення індивідуальності як важливої сторони особистості [9, 163].

Особистісний підхід, відмічав І. Кон, - це не просто врахування індивідуальних особливостей підлітків та юнаків, за якими вони відрізняються один від одного. Це, передусім, послідовне завжди і в усьому ставлення до кожного з них як до особистості, як до відповідального і самоусвідомлюваного суб’єкта діяльності. Старшокласники вже є особистостями і часто вельми яскравими та своєрідними. Бо юність - це період завершення формування основних рис особистості [4, 164].

Отже, діагностична ПК спрямована на дослідження особистості старшокласника з позиції особистісного підходу, який передбачає вивчення особистості школяра як цілісного утворення, яке має власну структуру з метою розкриття потенційних можливостей дитини і стимулювання її до особистісного самовдосконалення.

Виділення та виявлення окремих психічних властивостей (компонентів структури особистості) в процесі діагностичної профконсультації повинно розглядатися в контексті особистості в цілому. Така тенденція поступово стверджується в наукових дослідженнях. Запровадження в практику консультування особистісного підходу обумовлено досягненнями в галузі психології, зокрема, в побудові структури особистості та методів визначення і оцінювання властивостей особистості.

Проаналізувавши дослідження, які стосуються побудови структури особистості, є підстави констатувати, що в практичній діяльності виникла складна проблема - реалізація здобутих результатів діагностичних вимірів у практику безпосередньої допомоги старшокласникам.

Власний досвід організації такої роботи засвідчує використання зручної на даному етапі динамічно-функціональної структури особистості
К. Платонова. Оскільки використання практичними працівниками діагностичних методів виявлення окремих, здебільшого ізольованих аспектів особистості, викликає значні труднощі в інтерпретації результатів та виробленні комплексної, систематизованої уяви про особливості та неповторність кожного окремого школяра.

Індивідуально-психологічна диференціація змісту підготовки учнів старшої школи до вибору майбутньої професії узгодить відповідність змісту діагностичної ПК на різних етапах її організації та проведення. Це дасть можливість вивчати різні аспекти життєдіяльності школярів у динаміці і поступово переходити від більш загальних характеристик підлітків до конкретних характеристик старшокласників.

Отже, шкільні психологи повинні на початку життєвого шляху правильно зорієнтувати випускників шкіл на вибір професії. Можливо не зовсім модної, зате тієї, що відповідає психологічному типу особистості. Тип особистості - стійка психологічна структура, що визначає сильні і слабкі сторони особистості. Знання психологічного типу дозволяє успішно вибирати справу до душі, ефективно уникати зайвих труднощів.

Тому конче необхідними є: отримання несуперечливих даних про уподобання, схильності і можливості учнів для поділу їх за профілями навчання; забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовуються на уроках, у виховній роботі; вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами подальшої професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості / І.Д. Бех //Педагогіка і психологія. – 1994. – №3. – С. 3 - 13.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (психологическое исследование) / Л.И. Божович. – М.: Просвещение, 1968. – 452 с.

3. Климов Е.А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации / Е.А. Климов. – М.: Знание, 1983. – 95 с. (Новое в жизни, науке, технике: «Педагогика и психология»; вып. 2).

4. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя / И.С. Кон. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.

5. Основи професіографії: Навчальний посібник /Карпіловська С.Я.,Мельшан Р.Й., Синявський В.В., Федоришин Б.О. – К.: МАУП, 1997. – 146 с.

6. Платонов К.К. Вопросы психологии труда / К.К. Платонов. – [2-е изд. доп.]. – М.: Медицина, 1970. – 264 с.

7. Профориентационная работа в школе: Сб. статей /Под ред. А.Е. Голомштока. – Калуга, 1968. – 118 с.

8. Рибалко В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Дис. ... д-ра психол. н.: 19. 00. 07 /Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 1998. - 446 с.

9. Тименко М.П. Методичні засади вивчення особистості з метою самостійного вибору учнем майбутньої професії / М.П. Тименко. – 2001. – №4. – С. 94 - 98. – (Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту).