ОСОБЛИВОСТІ СТРАХІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
УДК
ЛАЗАРЕНКО Володимир Степанович
Луганський національний університет імені
Тараса Шевченка,
доцент кафедри психології,….м. Луганськ
У статті
аналізуються теоретичні підходи до проблеми страхів у дітей старшого дошкільного віку. Розглядаються психологічні
особливості страхів
у дітей старшого дошкільного віку. Аналізуються
результати емпіричного дослідження особливостей страхів дітей старшого дошкільного віку.
Ключові слова: страх, тривожність, уродженість страху, виникнення страху.
В статье анализируются
теоретические подходы к проблеме страхов у
детей старшего дошкольного
возраста. Рассматриваются психологические особенности страхов у детей старшего
дошкольного возраста. Анализируются результаты эмпирического исследования особенностей страхов детей
дошкольного возраста.
Ключевые
слова: страх, тревожность,
врожденности страха,
возникновение страха.
This article analyzes the theoretical
approaches to the problem of
fears in preschool children. We
consider the psychological characteristics of fears in preschool children. The results of empirical studies of the fears of
children of preschool age.
Keywords:
fear, anxiety, innate fear of the emergence of fear.
Постановка проблеми. Страх є найбільш
небезпечною з усіх емоцій. Великі галузі досліджень, присвячених страху,
створюють прекрасні підстави для подальшого розуміння цієї важливої емоції.
Літератури з даної проблеми розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей
старшого дошкільного віку актуальна в даний час. Проблема страхів мало
використовується і в практиці дошкільних установ. І будучи ще в дитячому саду,
діти повинні пройти всі тести тривожності і подолати бар'єр страху в своїй
свідомості [1,c.134].
Вчені-психологи, як засвідчує аналіз наукової літератури,
сходяться на тому, що страх тісно пов’язаний з почуттям тривоги .
Але з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, ставлення
до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та
педагоги вловити ці зміни, зрозуміти зміни, що відбуваються з дитиною, і
відповідно до цього змінити свої відносини, буде залежати той позитивний
емоційний контакт, який є основою нервово-психічного здоров'я дитини.
На жаль, в більшості випадків страхи виникають з вини самих
батьків, і наш обов'язок - попередити можливість їх прояву та захистити дітей
від страхів, викликаних сімейними негараздами, душевною черствістю або,
навпаки, надмірною опікою, або ж просто батьківською неуважністю.
Дитячі страхи - дуже поширене неблагополуччя у вихованні
дитини. Якщо ж вони хворобливо загострені або зберігаються тривалий час, то це
говорить про нервові слабкості дитини, неправильній поведінці батьків, незнанні
або психічних і вікових особливостей дитини, наявність у них самих страхів
конфліктних відносин в сім'ї. Деяким дітям властиві нічні кошмари, коли
дитина прокидається з плачем і кличе мати, вимагає, щоб дорослі спали разом з
ним. Інші відмовляються залишатися одні в кімнаті, дивитися "жахливі
мультфільми», бояться темряви, побоюються виходити на сходи без дорослих,
інколи виникають страхи за батьків, діти турбуються, що з їх мамою чи
татом що-небудь трапиться. На жаль, в більшості
випадків страхи виникають з вини самих батьків, в стилі виховання допущені
якісь помилки, щось важливе пройшло повз увагу вихователів [2, c.12].
Дитячі страхи в тій чи іншій мірі обумовлені віковими
особливостями і мають тимчасовий характер. Більшість причин, як зазначають
психологи, лежать в області сімейних відносин, таких як потурання,
непослідовність у вихованні, негативне або дуже вимогливе ставлення до дитини,
яке породжує в ньому тривогу і потім формує ворожість до світу. Психіка дитини
відрізняється загостреною сприйнятливістю, нездатністю протистояти
несприятливим впливам. Невротичні страхи з'являються в результаті тривалих і
нерозв'язних переживань або гострих психічних потрясінь, часто на тлі
хворобливого перенапруги нервових процесів. Тому невротичні страхи вимагають
особливої уваги психологів, педагогів
і батьків, тому що при наявності таких страхів дитина стає скутою, напруженою.
Його поведінка характеризується пасивністю, розвивається афективна замкнутість.
У зв'язку з цим гостро постає питання ранньої діагностики невротичних страхів
[3,c.223].
Метою дослідження є вивчення психологічних особливостей прояву страхів у
дітей старшого дошкільного віку.
Виклад основного
матеріалу дослідження. Дитячий страх має не одну, а декілька причин. Сама головна і першочергова
причина - спадковий, уроджений нахил дітей до лякливості.
Час появи дитячого страху різними спостерігачами вказується
різне: сім-вісім місяців, три місяці і навіть другий тиждень життя.
Біне стверджує, що у дітей відсутній страх раніше двох років, а деякі
спостерігаючи повідомляли йому, що це почуття може розвитися тільки до трьох
років; тим часом, безсумнівно, що воно зовсім виразно з'являється в перший рік
життя, у першу його половину і навіть біля трьох місяців.
Страх - одне з ранніх відчувань дитини і передує його
знайомству з предметами, їх шкідливими і небезпечними властивостями. А тому
діти бояться багатьох зовсім нешкідливих і необразливих предметів, що вони
бачать у перший раз, те, зрозуміло, ніякої підстави боятися цих предметів у
дітей немає і бути не може. Отже, дитячий страх має свій початок не в досвіді,
у дітях є уроджений нахил до страху, що передує досвідові й обумовлює його
появу [4,c.112].
Як розуміти вроджений нахил дітей до страху? Що воно собою
представляє? Деякі дослідники стверджують, що почуття страху природжене усім
узагалі дітям, у виді готового сформованого щиросердечного руху; у такому ж
виді успадкованого готового руху воно властиво і твариною; наприклад, у птахів
існує з моменту появи на світло. У такому виді уродженого почуття страху немає.
Для того, щоб випробувати яке-небудь визначене почуття, потрібно мати: 1)
нервову систему відомої будову і 2) зовнішнє подразнення. Орган усього
щиросердечного життя є нервова система, усякі недоліки в її будівлі
позначаються недоліками в щиросердечній діяльності. Тому що в новонародженої
дитини нервова система ще далека від закінченості і повної сформованості, та
вже тут, у цій
першій умові, ми зустрічаємо перешкоди до того, щоб допускати
уродженість яких би те ні було визначених щиросердечних станів, у тому числі і
страху. Потім, для появи почуття страху необхідно зовнішнє враження, тобто дія
якого-небудь застрашливого предмета. Якщо такого предмета ні, то і почуття не
виникне, тому що в наявності буде одна тільки можливість виникнення страху у
виді нервової системи відомого складу. При відсутності відповідних зовнішніх
порушень ця можливість так і залишиться одною можливістю. А де ж зовнішні
порушення до народження? Їх, мабуть, немає - отже, немає і страху як готового,
сформованого почуття .
Таким чином, під уродженістю страху варто розуміти нервову
систему, схильну до страху, тобто готовність сприймати самі різноманітні зовнішні
враження як страшні. Усе нове, невідоме, виробляюче більш-менш сильне враження
нервова система сучасного складу почуває як страшне, грізне, небезпечне, зле.
Відкіля взялася така схильність, як вона склалася в нашій нервовій системі?
Почуття страху завжди було самим повсякденним у свідомості людини, таким же
залишається воно ще тепер, і в майбутньому ми, імовірно, довго будемо жити під
страхом. Увесь органічний світ знаходиться у вічній, безперервній і запеклій
боротьбі і разом підлягає тискові неминучого супутника боротьби - страху.
Людина не уникла цього фатального гніта, що тяжіє над тваринами, він народився
в страху, повитий острахом, виріс у трепеті [4,c.112].
У багатьох цивілізаціях діти в своєму розвитку випробовують
ряд загальних страхів: у дошкільному віці - страх відділення від матері, страх
тварин, темряви, в 6-8 років - страх смерті. Це є доказом загальних
закономірностей психічного розвитку, коли дозрівають психічні структури під
впливом соціальних факторів стають основою для прояву одних і тих же страхів.
Наскільки буде виражений той чи інший страх і чи буде він виражений взагалі,
залежить від індивідуальних особливостей психічного розвитку і конкретних
соціальних умов, в яких відбувається формування особистості дитини [5, с. 544].
У дітей, що живуть в
окремих квартирах, страхи зустрічаються частіше, ніж у дітей з комунальних
квартир, особливо дівчаток. У комунальній квартирі багато дорослих людей,
більше однолітків, більше можливості для спільних ігор і менше страхів. В
окремих, упорядкованих квартирах діти позбавлені безпосереднього контакту один
з одним. У них більше ймовірність появи страхів самотності, темряви, страшних
снів, чудовиськ і т.д. У першу чергу це відноситься до єдиних дітей, по
відношенню до яких більше занепокоєння й опіки [6, c.231].
Виникненню страху сприяють і деякі типологічні властивості
вищої нервової діяльності. Перш за все, це емоційна чутливість і тісно
пов'язана з нею вразливість. Підвищена сприйнятливість таких людей виражається
і в їх емоційній вразливості та вразливості, коли вони «все близько приймають
до серця і легко засмучуються, будучи нездатними до агресивних відповідей.
Незважаючи на підвищену емоційну чутливість, нервові процеси відрізняються
відомою інертністю, негнучкістю, що разом з розвиненою довготривалою пам'яттю
призводить до тривалого утримування і фіксації в свідомості об'єкта страху і
ускладнює переключення уваги. До того ж схильні до страхів діти не схильні до
зовнішнього, відкритого вираження своїх почуттів і переживань - вони «все тримають
в собі», і тільки близькі, та й то не завжди можуть здогадатися, що твориться в
їх душі.
Страх можуть викликати наступні чинники:
- зовнішні фізичні причини, наприклад: напад дикого звіра або хоча
б собаки, падіння в прірву або загроза потонути в річці, ймовірність бути
отруєним недоброякісної їжею і т.п.;
- внутрішні фізіологічні
причини, наприклад: раптова поява відчуття розлади серцевої діяльності, сильних
болів в області шлунка, несподівані кровотечі і т.п.;
- моральні причини: загроза
бути викритим в аморальній вчинок, докори сумління, боязнь громадського
публічного засудження;
- матеріальні причини: загроза втрати або втрата матеріального
стану або великої суми грошей, загроза позбавлення високооплачуваного місця.
Загроза благополуччя близьких людей і т.п. [6, c.231].
Висновки з даного дослідження. При проведенні дослідження ми виходили із припущення, що дитячі страхи
взаємообумовлені підвищеною тривожністю дитини й сприяють розвитку емоційного
неблагополуччя особистості дитини старшого дошкільного віку.
Проведення
дослідження виділеної проблеми дозволило отримати такі результати:
1) найбільш розповсюдженими серед дітей старшого дошкільного віку є страх
смерті батьків, страх померти самому, страх покарання, страх тварин, страх
страшних снів та страх темноти;
2) більшість досліджуваних мають містичні страхи;
3) дітям з високим рівнем тривожності притаманні страх смерті батьків, чи
власної смерті, різких звуків, тварин, покарання, казкових персонажів, темряви,
страшних снів, пожару та вогню, уколів та болю, страх одного з батьків.
4) дітям з середнім рівнем тривожності
властиві страхи смерті батьків, власної смерті, темряви, страшних снів,
казкових персонажів, тварин, покарання, болі, пожару та вогню.
5) діти з низьким рівнем тривожності мають наступні страхи: смерть батьків,
померти самому, темряви, страшних снів та казкових персонажів.
6) наявність тривожності не залежить від того, реалістичний у дитини страх чи
містичний;
7)
чим більше страхів у
дитини, тим більш тривожною вона є; існує значимий зв’язок між рівнем
тривожності і кількістю страхів у дитини.
Таким
чином ми можемо стверджувати, що особливості страхів дітей старшого дошкільного
віку обумовлюються їхнім рівнем тривожності.
1. Звєрєва
О.Л., Ганичева А.Н. Сімейна педагогіка й домашнє виховання. - М.: Проспект,
1999. - 308 с.
2. Макарова Е.Ч. Преодолеть страх или
искусство терапия. - М., "Школа-Пресс", 1996.
3.Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М.:
Аспект-Прес, 1996,-223с.
4. Шипицына Л.М., Защиринская О.В., Воронова А.П., Нилова Т.А. Азбука общения. Изд. 2-е доп. и перераб. СПб, 1998.
5. Обухова Л.Ф. Вікова психологія. - М., 1998.- c.12
6. Психотерапія. / Под ред. Б.Д. Карвасарського. -
СПб.: Пітер, 2002.