Витрати на телефонізацію – НМА чи витрати?

Економічні науки/7. Облік і аудит

Сизоненко О. В.

Чернігівський державний технологічний університет

Витрати на телефонізацію – НМА чи витрати?

В сьогоденні питання щодо обліку „телефонних” витрат є досить актуальним. Оскільки жодна людина не уявляє свого життя без телефону. А для суб’єктів підприємницької діяльності високоякісний телефонний зв'язок це перш за все запорука успішного вирішення комерційних питань. А от у бухгалтера облік, як бухгалтерський так і податковий, викликає певні питання: визнавати їх нематеріальним активом чи витратами. Розглянемо це питання детальніше.

Перш за все, слід розібратися з тими послугами зв’язку, які надають оператори чи провайдери телекомунікацій. Відповідно до „Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 720 від 9 серпня 2005 р. телефонний зв'язок є одним із видів телекомунікаційних послуг. Це вид електрозв'язку для передавання голосових повідомлень у реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі [6].

Загалом всі витрати пов’язані з телефонізацією можна розмежувати на витрати на прокладення телефонної лінії, встановлення телефонних розеток у приміщенні, підключення телефонних апаратів; на придбання телефонних апаратів; на активацію телефонного номеру, за користування номером та інші.

Надання телекомунікаційних послуг здійснюється на основі договору про надання телекомунікаційних послуг, який укладається між оператором, провайдером і споживачем. Саме умови договору є вагомими для обліку, оскільки належність права власності на телефонну лінію, телефонний номер і буде визначальним.

Розглянемо обидві ситуація.

Ситуація перша: з точки зору бухгалтерського та податкового обліку, коли право власності на телефонну лінію та телефонний номер належить підприємству зв’язку.

Витрати на прокладання телефонної лінії. В випадку, коли право власності на телефонну лінію належить провайдеру або оператору, витрати на прокладання визнається як поліпшення основних фондів, а саме будівель, споруд, оскільки прокладання телефонної лінії призведене до збільшення майбутніх економічних вигод. Отже, в бухгалтерському обліку відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” первісна вартість даних об’єктів збільшиться на суму понесених витрат, а саме будівель та споруд [4].

Державна податкова адміністрація України вирішила поставити всі крапки над „і” в обліку витрат пов’язаних з отриманням телекомунікаційними послуг як з точку зору оподаткування так і з точки зору бухгалтерського обліку видавши Лист від 25.09.2003 р. N 8049/6/15-1116 (далі Лист N 8049/6/15-1116). Витрати на прокладення телефонної лінії, встановлення телефонних розеток у приміщенні, підключення телефонних апаратів; на придбання телефонних апаратів з точки зору бухгалтерського обліку в цьому листі не згадуються.

З точку зору оподаткування відповідно до цього листа, незалежно від належності права власності на телефонну лінію, витрати на проектування, прокладення кабелю та підключення його до ліній зв'язку відносяться до збільшення балансової вартості першої групи основних фондів, вартість телефонного апарата - другої або четвертої групи основних фондів і підлягають амортизації за ставками, передбаченими для відповідної групи основних фондів згідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток) [1].

В той же час керуючись нормами Закону про прибуток можемо зробити висновок: якщо право власності на телефонну лінію належить підприємству зв’язку, то підприємство, яке отримує дані послуги, понесені витрати має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат оскільки вони пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу [ст. 8.7.1 Закону про прибуток].

Витрати на телефонний номер. Відповідно до цього ж листа витрати на придбання телефонного номеру „можна визнати об'єктом права власності орендаря та віднести до нематеріальних активів”. Використання терміну „орендаря” викликає певні питання щодо належності прав власності на телефонний номер і визнання даних витрат нематеріальним активом [8]. Однією із ознак визнання об’єкта активом є контрольованість його підприємством [2]. У навчальній літературі часто поняття „контроль” і „власність" наповнюються однаковим змістом, тобто саме контролювати актив це означає користуватись, володіти та розпоряджатись ним. Автор не погоджується з тим, що актив контролюється підприємством лише перебуваючи у його власності. Оскільки відповідно до П(с)БО 8 до нематеріальних активів включається саме право користування майном та природними ресурсами, тобто лише одна складова право власності. Про це свідчить і концептуальна основа складання та подання фінансових звітів [9 с. 58], яка визначає що „при визначенні існування активу право власності не є істотним”. Отже, не для всіх нематеріальних активів право власності є вагомим і кошти сплачені за активацію номера визнаються нематеріальним активом і відображаються на рахунку 127 „Інші нематеріальні активи”.

Щодо визнання таких витрат в податковому та бухгалтерському обліку нематеріальними активи є принципові відмінності. Лист N 8049/6/15-1116 визначає витрати на придбання телефонного номера нематеріальним активом незалежно від належності права власності на нього. В той же час п. 1.2 ст. 1 Закону про прибуток визначено, що нематеріальним активом – є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Визначальним є те, що даний об’єкт повинен бути визнаний об’єктом права власності, тобто підприємство має право володіти, розпоряджатись та користуватися. Тобто, у випадку можливості за договором лише користуватись телефонним номером, витрати на його активацію слід визнавати валовими витратами. Оскільки, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Ситуація друга: коли право власності на телефонну лінію та телефонний номер буде належати споживачу комунікаційних послуг.

Витрати на прокладання телефонної лінії.

Відповідно до Державного класифікатору України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.97 р. 507, телефонні лінії відносяться до групи 1 основних фондів - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої [7]. Отже, телефонні лінії та вузли зв'язку, які належать абоненту слід відображати на рахунку 103 „Будинки та споруди”, а відповідно до пункту 5.1.3 П(с)БО 7 „Основні засоби” це буде група „Будинки, споруди та передавальні пристрої”. Щодо податкового обліку, то відповідно до пп. 8.8.2 п.8.8 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток телефонні лінії слід включити до 1 групи основних засобів, якщо вартість послуг буде перевищувати 1000 грн. Щодо терміну ви користування, то він буде перевищувати 365 днів.

Витрати на телефонний номер. Відповідно до Листа від 25.09.2003 р. N 8049/6/15-1116 Державної податкової служби, п. 8 П(с)БО 8 „Нематеріальні активи” та п. 1.2 ст. 1 Закону про прибуток витрати на активацію телефонного номеру, право власності на який належить споживачу комунікаційних послуг, відображається як нематеріальний актив.

Витрати на телефонний апарат. В будь-якому випадку телефонний апарат буде власністю підприємства-отримувача комунікаційних послуг і повинен враховуватись в складі необоротних активів. Оскільки він є матеріальним об’єктом, який підприємство утримує з метою використання у процесі постачання товарів, надання послуг або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. І як правило, використовувати телефонний апарат планують більше одного року (або одного операційного циклу). В залежності від вартості даного телефонного апарату буде залежати, в якій групі необоротних активів слід обліковувати цей об’єкт. Підприємство самостійно встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів. А тому якщо вартість телефонного апарату відповідає вартісній межі основного засобу – він включається до основних засобів (субрахунок 109), якщо вартість менша, то до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112).

В податковому обліку телефонний апарат, якщо його вартість перевищує 1000 грн., буде включено до четвертої групи основних фондів згідно пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування, в іншому випадку витрати на телефонний номер списуються на валові витрати [1].

Амортизуються нематеріальні активи в бухгалтерському обліку згідно з п. 25 П(с)БО 8 протягом строку їх корисного використання, який не повинен перевищувати 20 років будь-яким методом визначеним п.26 П(с)БО 7 „Основні засоби”.

Статтею 8 Закону про прибуток визначені основні положення амортизації нематеріальних активів, а саме пп. 8.3.9. п. 8.3 ст. 8 Закону про прибуток для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод.

Література:

1. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” ВР N 335/94-ВР від 28.12.94 http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87. // http://zakon.rada.gov.ua/.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”, затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.99 № 242. // http://zakon.rada.gov.ua/.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Основні засоби”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87. // http://zakon.rada.gov.ua/.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 N 291 // http://zakon.rada.gov.ua/.

6. Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720 // http://zakon.rada.gov.ua/.

7. Наказ N 507 від 19.08.97 щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів" http://www.uapravo.net/data/

8. Лист Державної податкової адміністрації України від 25.09.2003 р. N 8049/6/15-1116 http://zakon.rada.gov.ua/.

9. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000/ перекл. З англ.. за ред. С.Ф. Голова. /К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 200. – 1272 с.