Паничок Т. Я.

аспірант

Тернопільський національний педагогічний університет

ім. В. Гнатюка

Дидактичні основи статевого виховання учнівської молоді Німеччини.

Останніми десятиліттями поширилися негативні тенденції у сексуальній сфері дітей і підлітків, серед яких: висока захворюваність молоді хворобами, які передаються статевим шляхом; широке поширення нелегальних і небезпечних абортів, які шкодять здоров’ю дівчат і молодих жінок; сексуальна експлуатація молоді й насилля, включаючи вуличну проституцію.

Причини негативної тенденції у статевій сфері молодого покоління є досить різні. Але більшість авторів бачать все ж головну причину в погано організованому статевому вихованні дітей і підлітків.

Статеве виховання вже більш ніж чверть століття є частиною всього процесу виховання в школі, проте залишається все ще досить делікатною справою. Не має більше жодної теми, з якою школа так важко справляється як з цією. Її проникнення в освітні канони школи були результатом багаторічних сутичок політичних і сексуально-етичних позицій.

Метою статевого виховання є формування в учнів правильного розуміння суті норм і установок в області взаємин статей, і потребу керуватися ними у всіх сферах діяльності.

Розгляд питання дидактики шкільного статевого виховання розпочався не так давно. Перші підручники „Дидактика статевого виховання” (Zitelmann/Carl, 1970) були лише збіркою матеріалів. Ці праці містили певний матеріал і були для учителів джерелом знань. На перше місце виступали проблеми змісту статевого виховання, а методика взагалі випускалася з уваги.

Першим великим проектом, який спрямував свою діяльність на пошуки нових форм навчання в статевому вихованні, був проект, проведений організацією Pro Familia, „Статеве виховання на практиці” (Fricke/Klotz/Paulich 1980/1983). У представленому підручнику представлені інтерактивні методи. У центрі уваги знаходиться молодь, її потреби, досвід, важливість тих знань, які можливо здобути на занятті. До таких методів зараховували вже в 1980 такі види роботи як рольова гра, гра Що-ДЕ-Коли, зібрання розмовних термінів, формулювання вимог до партнера, уявлень про самого себе, відкриті дискусії в основі яких лежать навідні питання про делікатні теми.

Багато розроблених того часу методів є сьогодні загальновизнаними. Вони, так би мовити, стали „традиційними”, які майже завжди знаходять своє застосування. Відповідно до цього знаходяться багато вправ з легкими відхиленнями і тематично адаптованими майже у всіх підручниках зі статевого виховання. Методичні збірники статевого виховання після 80-х років містять невелику частину оригінальних ідей певних авторів, а здебільшого базуються на вже відомих методах.

Дидактичні програми орієнтуються на принципи єдиного навчання. Проте в деяких вправах робиться акцент більш на тілесні, емоційні чи соціальні сфери життя. Також різноманітними є ступені важкості. Важливою передумовою є особлива компетентність учителя; перед учителями та вихователями поставлено мету вимагати від учнів не лише знань теоретично-дидактичної сторони, а й людських якостей – відкритості, терпіння, розуміння сексуальних потреб і способів життя школярів, комунікативний самоаналіз та винахідливість по відношенні до розкриття змісту навчального матеріалу.

На всіх етапах статевого виховання в школах ФРН використовуються форми та методи індивідуальної та групової роботи, які варіюються залежно від вікових особливостей учнів. Як індивідуальні, так і групові методи спрямовані на розв’язання проблем, пов’язаних з розвитком особистості. Успіх групової роботи визначається рівнем взаємодії між всіма учасниками, включаючи учителя. З психологічної точки зору взаємодія з іншими людьми сприяє самопізнанню особистості.

Важливим є й те, що велике значення має те, у яких саме групах проводиться заняття. У самостійно створених групах з молоді, у якої спільні інтереси і яка створена на взаємних симпатіях легше проводити заняття, ніж у шкільних класах, сформованій соціальній системі, яка є випадково та вимушено створеними групами, у яких поміж дітей існує не лише симпатія і приязнь, а й антипатія, недовіра, відраза. Саме це може стати на перешкоді обговоренню такої особистої й інтимної теми як сексуальність.

Ми вважаємо, що такі види діяльності, як групова і індивідуальна робота, є ефективним засобом для закріплення практичних навиків соціальної поведінки учнів.

Важливим є те, що статеве виховання має здійснюватися не лише тоді, коли про це вказано у навчальному плані. Питання сексуальності, партнерства, стосунків, розподілу ролей чи кохання можуть виникати у зв’язку з найрізноманітнішими навчальними темами. Так, наприклад, на занятті літератури може при інтерпретації вірша стати темою вислів про втіху, на занятті фізичної культури співіснування сили тіла і мужності, на уроці країнознавства питання про доцільність чи недоцільність закону про контроль народжуваності, чи на трудовому навчанні про суспільний розподіл праці між статями.

У сфері дидактичної рефлексії важливим є, що ми маємо точне уявлення, яке значення у статевому вихованні мають окремі моменти заняття, і усвідомлення цілі і завдання статевого виховання. З етичної сторони не завжди є доцільним вказувати на те, що зараз мова піде про сексуальність. Цим підкреслюється незвичність, особливість, а часом незвичність теми.

Бесіда – є методом на який опираються майже у всіх директивах федеральних земель. Мова йде не лише про бесіду між учителем і учнем, але й між самими учнями. Вміння і готовність відкрито розмовляти про проблеми сексуальності є чи не основною метою статевого виховання. Щоб сприяти бесідам на занятті, воно організовується так, щоб теми обговорювалися здебільшого між учнями, а не щоб вони лише пасивно слухали учителя.

Незамінними є і рольові ігри, в яких учні відтворюють ситуації, випробовують різноманітні способи поведінки, чи дискутують. Досить часто конфлікт у дискусії стає приводом для рольової гри, яка би допомогла його вирішити. Досить ефективно метод рольової гри використовується для вирішення проблеми розподілу ролей між статями.

Важливе значення надається педагогами німецьких шкіл підведенню підсумків заняття й оцінці учнями цього ж заняття, на якому учні висловлюються про те, що дав їм цей урок, як вони почувалися при розгляді даної теми. Це мотивує їх до аналізу вивченого, і є зі сторони учителя доказом того, що їх думки і погляди мають питому вагу. Тим самим учні вчаться сприймати конструктивну критику, а учитель має змогу отримати оцінку свого ж заняття.

Аналіз німецької педагогічної літератури з проблем статевого виховання дозволив нам визначити такий підбір форм, методів, прийомів статевого виховання, який, на нашу думку, є педагогічною основою статевого виховання в школах Німеччини

Література

1. Бельская Г.А. Некоторые вопросы полового воспитания в истории педагогики (конец ХІХ – начало ХХ века). // Советская педагогика. – 1980. - №9. – С. 57-62.

2. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХст. – Тернопіль, 1996. – 290с

3. Borrmann, Rolf. Die sexuelle Belehrung der Kinder und Jugendlichen unter besonderer Berücksichtigung der Teilnahme des Lehrers: Dissertation an der Humboldt-Universität. – Berlin, 1961. – S. 204.

4. Etschenberg, Karla. Du und ich – wir beide. Geschlechtserziehung in der Grundschule. – Berlin: Cornelsen, 1996. – S. 116.

5. Fricke, S., Klotz, M., Paulich, P.: Sexualerziehung in der Praxis. Ein Handbuch für Pädagogen, Berater, Eltern und andere . - Köln: Bund-Verlag  1980. – S. 236.

6. Holl, Peter. Studien zu einer Geschichte der Sexualerziehung: Dissertation an der Universität Essen. – Essen, 1986. – S. 336.