Лазаренко В.І., Алєксєєнко С.Д.

Дніпропетровський національний університет

Турик В.М.

Жовтнева спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей

з вадами розумового та фізичного розвитку

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ

ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ

В наш час не втрачає своєї актуальності проблема інтелектуального розвитку дітей допоміжної школи та їх навчання в спеціальних навчальних закладах. Інтелектуальний розвиток розумово відсталої дитини – це передусім формування у неї пізнавальної діяльності, яка здійснюється завдяки психічним процесам відчуття, сприймання, уявлення, пам’яті, уваги, мислення, мовлення. Учні з низьким рівнем розумового розвитку слабо використовують інформацію, закладену в умовах завдання, більшість на її основі користується необґрунтованими аналогами. Тому шлях до вирішення ними завдань є мало економічним, він перевантажений помилковими міркуваннями. Таким учням постійно потрібна корекція і допомога вчителя.

Метою даної роботи є дослідити рівень інтелектуального розвитку та сформулювати рекомендації стосовно вибору найбільш ефективних методів навчання учнів старших (5-9 класів) допоміжної школи для дітей з порушеннями інтелекту.

Для досягнення мети ми провели емпіричне дослідження на базі Жовтневої спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, в якому взяли участь 43 учня 5-6 класів віком 11-12 років.

Для дослідження рівня інтелектуального розвитку учнів старших класів, ми скористалися методиками: тест „Прогресивних матриць” Равена (скорочений), „Виключення слів”, „Методика визначення рівня розуміння граматичних конструкцій”, „Методика визначення рівня розвитку мовлення за Ебінгаузом”, „Методика визначення слухової та зорової пам’яті”, „Коректурна спроба”.

Завдання підбирали за ступенем важкості, форми пред’явлення, з урахуванням можливостей та віку дітей.

Проведене емпіричне дослідження інтелектуального розвитку учнів старших (5-6 класів) Жовтневої спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, дозволило отримати такі результати:

1. Рівень інтелектуального розвитку учнів старших (5-6 класів) 11-12 років Жовтневої спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату в середньому складає 62 бали, що відповідає рівню легкої розумової відсталості, згідно міжнародній класифікації захворювань (МКБ-10). У процентному співвідношенні переважна кількість учнів старших класів також мають рівень розвитку інтелекту, який відповідає рівню легкої розумової відсталості.

2. Високий рівень узагальнення показали 40 % учнів, середній рівень - 40% і низький рівень узагальнення показали 20% учнів.

3. Високий рівень сформованості мовлення показали 80% учнів, середній - 10% та низький рівень - 10% учнів старших класів допоміжної школи.

4. Високий рівень розвитку мовлення відсутній, переважає середній рівень, його мають 60% та низький - 40% учнів.

5. Високий рівень слухової пам’яті мають 75% учнів, середній рівень – 15%, низький рівень – 10% учнів. Високий рівень зорової пам’яті відсутній - 0%, середній рівень мають 65%, низький рівень мають 35% учнів.

6. Високий рівень психічної працездатності та стійкості уваги показали 46% учнів, середній рівень мають 46%, низький рівень мають 8% учнів.

На основі проведеного нами дослідження ми переконалися, що при порушеннях розумового розвитку у дітей спостерігається слабка допитливість та уповільнена научуваність – здатність опанувати суспільним досвідом у вигляді знань, умінь і навичок. У таких дітей порушені всі пізнавальні процеси (сприймання, пам’ять, уява, мислення, мовлення, увага), які протікають та формуються уповільнено. Розумово відсталим дітям властиве недостатнє сприймання оточуючої дійсності, вони сприймають все те, що знаходиться в полі їхнього зору, але важко виділяють, впізнають потрібне. В цих дітей спостерігається недостатність процесу пам’яті. Запам’ятовування у них викликає значні труднощі. Щоб запам’ятати назву предмета чи його властивість, простий віршик, дію, правило, їм потрібно значно більше часу ніж іншим ровесникам. Їхня пам’ять має невеликий обсяг – вони можуть запам’ятовувати лише незначну кількість матеріалу, а використовувати раціональні прийоми запам’ятовування не вміють. Згадувати та відтворювати щось таким дітям також складно.

Значні труднощі у таких дітей викликає і необхідність бути зосередженим та уважним. Вони часто відволікаються на другорядні речі.

Недосконалим у дітей є процес мовлення. Вони пізно починають говорити, їхній словниковий запас поповнюється повільно, розмовляють простими реченнями, на запитання відповідають окремими словами.

Таким чином, розумово відсталі діти мають недоліки у розвитку всіх психічних пізнавальних процесів. Але найбільшою мірою у них відзначаються недоліки мислення, всіх його видів (наочно-дієве, наочно-образне, абстрактно-логічне), основних операцій мислення, які його забезпечують (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація). Найхарактернішим для розумової відсталості є порушення абстрактно-логічного мислення, його процесів абстрагування і узагальнення. Порушення процесів абстрагування і узагальнення, абстрактно-логічного мислення проявляється в тому, що дитині важко відокремити в предметі чи явищі головне і другорядне, порівняти декілька предметів і знайти в них спільне і відмінне, згрупувати за певною ознакою. Все це позначається на особливостях уваги, сприймання, пам’яті дитини: в поле зору її уваги, пам’яті потрапляє не головне, другорядне, випадкове. Її пізнавальна діяльність недостатньо пов’язана з мовленням. Як результат страждають довільні, регульовані словом, усвідомлені форми психічної діяльності. До того ж, слід сказати що діти з порушенням розумового розвитку мають низький рівень пізнавальної активності, розумової та фізичної працездатності.

При розумовій відсталості спостерігається явище загального відставання всіх сфер психічного розвитку дитини, але найбільшою мірою - порушення суто людських, психічних утворень – довільних, регульованих свідомістю, пов’язаних зі словом, мовленням.

Із розвитком мислення тісно пов’язана мова дитини. Розвиток голосового апарату дає можливість правильно вимовляти всі звуки рідної мови. Але для наших дітей характерні дефекти мови. Вони не вимовляють окремі звуки, а неправильна вимова заважає їм оволодівати граматикою. Звідси особливого значення набуває розвиток граматичного слуху, здатність відтворити на слух звуки мови, розпізнавати і узагальнювати їх у словах.

Отже, отримані результати емпіричного дослідження та порівняння їх із статистичною нормою для дітей цього віку, свідчать про те, що учні старших (5-6 класів) Жовтневої спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату переважно мають рівень інтелектуального розвитку, який відповідає легкій розумовій відсталості.

Спираючись на отримані результати дослідження, ми сформулювали рекомендації щодо вибору найбільш оптимальних методів навчання учнів старших класів допоміжної школи:

1. Найбільш природними для учнів з порушеннями інтелекту є наочно-практичні методи навчання.

2. Здатність учнів допоміжної школи формувати у учнів більш чітких і повних уявлень про реальні об’єкти на основі безпосереднього сприймання забезпечується так званими перцептивними методами.

3. Найбільш ефективним є використання методів усного викладу матеріалу вчителем (пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником, книжками, газетами), тобто словесні (мовні) методи. Вони здійснюють корегуючий вплив на розумово відсталих учнів в плані формування пізнавальних інтересів учнів, розвитку мислення, пам’яті, уваги, уяви, мови.

4. Велике значення у допоміжній школі мають методи практичної діяльності, вони навчають учнів діяти самостійно, практично застосувати набуті знання. До них віднесені усні і письмові вправи, які за характером розумової діяльності учнів та ступенем самостійності поділяються на: репродуктивні, проблемно-пошукові і творчі.

В допоміжній школі доцільно всі зазначені методи застосовувати в поєднанні. В розумному поєднанні всі зазначені методи навчання дають змогу отримати значний розвивальний ефект стосовно дітей допоміжної школи. Врахування індивідуальних особливостей учнів, диференціювання умов навчання, для забезпечення відповідності методів навчання, варіантів їх поєднання рівню розвитку пізнавальних можливостей учнів – необхідна умова для корекційного впливу навчання на розвиток учнів в допоміжній школі, особливо в старших класах.