Педагогічні науки/ 5.Сучасні методи викладання

Золотарьова О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія

ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У сучасних умовах удосконалення системи вищої технічної освіти ключовим питанням є відродження її культурно-творчої місії, перехід до культуротворчої системи освіти в цілому. Необхідність такого оновлення пов’язана з тим, що існуюча система не забезпечує вирішення поставленого завдання – формування культури майбутніх спеціалістів, у якій поєднуються високий професіоналізм і духовне багатство. Сьогодні чітко усвідомлюється, що освіта й культура, розвиваючись у взаємодії, забезпечують творчий взаємозв‘язок моральних, художніх, інтелектуальних якостей особистості, необхідних майбутньому фахівцю. Вихід на нові стандарти загальнокультурної підготовки полягає у вихованні студентів творчого підходу до навчально-виховного процесу. Велике значення має виховання потреби та сприйняття навчальної діяльності як найвищої насолоди та необхідності, яку відчуває особистість у процесі загально-культурної підготовки.

Під загальнокультурною підготовкою розуміємо процес, у якому єдність змісту, форм, засобів і методів освіти стимулює духовний розвиток майбутніх спеціалістів. Основними завданнями цього процесу є формування базової професійної культури, виховання здатності до сприйняття творів мистецтва, формування високих культурних потреб та інтересу до вдосконалення культури спілкування, визначення свого місця в діалозі культур, а також розвиток культурного самопізнання. А.А. Бахтін стверджував, що “три галузі людської культури – наука, мистецтво й життя – набувають єдності лише в особистості”. Усе це вимагає розробки нової системи освіти, яка покликана охопити всі щабелі культурного зростання, морального й художнього становлення особистості, всі рівні її духовної зрілості й морально-культурної гідності: від бездуховності, культурної нерозвинутості до свідомої, високодуховної поведінки й формування професійної здібності творити за законами краси.

Сьогодні ця проблема гостро відчувається в багатьох вищих технічних навчальних закладах. Розвиток суспільства та громадських відносин свідчить, що вища освіта повинна готувати майбутнього інженера до виконання як професійних, так і культурних функцій. Саме структура й функції майбутньої інженерно-технічної діяльності визначають основні напрями загальнокультурної підготовки студентів у процесі викладання різних дисциплін.

Зміст загальнокультурної підготовки студентів у вищому технічному навчальному закладі, насамперед, відбиває процес прогресивних змін якостей особистості майбутнього інженера. Цей прогрес можливий лише за умови дотримання системності і структурної гнучкості в побудові змісту загальнокультурної підготовки у вищій технічній школі та визначенні системи педагогічного впливу на особистість студента в класичній тріаді – освіта, навчання, виховання, де провідним визнається виховання.

Новий підхід у галузі виховання полягає в тому, щоб організувати процес формування особистості спеціаліста з вищою освітою на основі взаємозв’язку, взаємного проникнення всіх видів виховання, покликаних формувати загальну культуру особистості.

У сучасній концепції вищої освіти містяться два положення, що мають відношення до формування загальної культури особистості: гуманізація та гуманітаризація освіти. Відповідно до першого положення припускається збільшення навчальних годин на дисципліни, пов'язані з підвищенням загальної культури особистості: підключення необхідних для цього компонентів в усі цикли предметів та їх перегляд в одному напрямі, створення неформальної сфери освіти з гуманітаризованим змістом.

Згідно з другим положенням, гуманізація освіти (за Є.Л. Ляховичем) означає глобалізацію в трансляції культур. При цьому способи і зміст трансляції повинні бути зорієнтовані на сучасне досягнення загальнолюдської духовності, інтелекту й моральності. У свою чергу, соціалізація людини в межах загальноосвітнього процесу повинна бути спрямована на пошук і реалізацію нових способів розкриття і формування його індивідуальних можливостей .

Історичний аналіз загальнокультурної підготовки студентів вищої технічної школи, що впливав на педагогічні підходи до проблеми становлення особистості, показує таке. Ця проблема почала обговорюватися в кінці ХІХ на початку ХХ ст.ст. у зв'язку з появою нових вищих технічних шкіл (політехнічні, технологічні та гірські інститути). Культурологічні ідеї були тісно пов’язані з розв’язанням проблем формування професійних якостей майбутнього інженера. Вихованців дореволюційних вищих технічних закладів освіти вирізняли досконале ознайомлення зі своєю майбутньою професійною діяльністю, можливість приймати самостійні інженерні рішення. Проблемою культурно-інженерної підготовки майбутніх спеціалістів займалися такі вітчизняні діячі інженерної школи як В.І. Вернадський, С.Г.Войслав, В.П. Гринивицький,
М.Е. Жуковський, Д.С. Зернов, В.Л. Кирпичов, А.І. Коновалов, Д.І. Менделєєв, В.Я. Олександров, Н.П. Петров, Д.П. Рябушинський, та ін. Відомі діячі підкреслювали, що у майбутнього спеціаліста повинна бути розвинена здібність “переходити” від одного виду техніки й технології до іншого, схильність до технічної творчості, образотворчої та наукової фантазії. Слід додати, що більшість з цих вимог до спеціаліста, які розглядаються в сучасному вищому закладі освіти як орієнтири, вдалося реалізувати в дореволюційний період. Дякуючи високим професійним якостям, творчій енергії та ініціативі інженерної інтелігенції здійснено видатні відкриття в різних галузях науки і техніки.