Пед. науки/Проблемы подготовки специалистов

К. пед. н. Аніщенко О.В.

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України

СПЕЦКУРСИ З НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ: ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ

Змістова складова систем підготовки і перепідготовки вчителів має бути зорієнтована на підготовку педагогів до організації праці учнів на наукових засадах. Важливу роль у розв’язанні цього завдання мають відігравати не лише базові дисципліни психолого-педагогічного та інших циклів, а й навчальні предмети за вибором студентів.

У 60-х роках співробітниками відділу організації народної освіти і школознавства Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР було здійснено спробу визначити зміст курсів з наукової організації праці (НОП) для педагогічних інститутів, училищ і загальноосвітніх шкіл. Зазначений період характеризувався тим, що у ньому визнавалася необхідність формування в педагогів знань, умінь і навичок з НОП, оскільки вони є організаторами „не тільки власної праці, а й праці своїх учнів” [2, с. 40].

Отже, орієнтовну тематику курсу з НОП для майбутніх педагогів було розроблено М.В. Черпинським (1966 р.). Викладання такого курсу визнавалося за доцільне після вивчення студентами педагогіки, психології, гігієни, фізіології, політичної економії. Його тематику було складено у відповідності до складових НОП. Водночас окремі розділи вищезазначених дисциплін не увійшли до курсу, оскільки, на думку автора, вони мали вивчатися у загальних курсах психології, гігієни, фізіології, політичної економії.

Зазначимо, що орієнтовна програма курсу НОП для педагогічних інститутів передбачала як теоретичну, так і практичну частини. На лекційні заняття планувалося 24 год., на практичні – 8 год. [2, с. 44]. Проаналізуємо окремі складові вищезазначеної програми. Так, у підтемі „Санітарно-гігієнічні умови праці” особлива увага приділялася естетиці трудового середовища, організації й обладнанню РМ учнів і педагогів, техніці безпеки, оптимізації режимів праці (тривалість, завантаженість, інтенсивність, темп і ритм роботи, перерви, фізкультпаузи та ін.). Тема „Фактори працездатності” передбачала вивчення залежності продуктивності праці від динаміки працездатності у навчально-виховній роботі, методики встановлення оптимальної тривалості окремих видів навчальної роботи. Особлива увага приділялася вивченню працездатності як критерію оцінки раціональності певного методу і прийому роботи, необхідності врахування вчителем результатів особистих досліджень динаміки працездатності учнів. У темі „Класифікація витрат робочого часу та методика їх вивчення” увагу було акцентовано на раціональній організації діяльності упродовж 5-денного тижня, методах вивчення витрат навчального часу за допомогою фотографії різних видів діяльності, самофотографії навчального часу, хронометражу, анкетування.

З метою підготовки педагогів до реалізації заходів з НОП у школі, на наш погляд, особливо важливого значення набувало передбачені для вивчення нормування навчальної, трудової діяльності учнів і педагогів, а також нормативи тривалості різних видів навантаження, бюджет часу суб’єктів навчально-виховного процесу. Значну увагу було приділено питанням програмованого навчання як складової НОП учнів і педагогів.

Вищевказані питання пропонувалися для вивчення у складі теоретичної частини курсу з НОП. У ході практичних занять планувалося дослідження умов праці у закладах освіти (за вибором), розробка засобів для їх оптимізації, підвищення працездатності учнів, проведення хронометражу уроку та ін.

На нашу думку, цитована орієнтовна програма курсу з НОП для студентів педагогічних інститутів, розроблена М.В. Черпинським, сприяла підготовці майбутніх вчителів до реалізації заходів з НОП учнів. Водночас слід визначити одним із її недоліків незначний обсяг (особливо – практичної частини), відсутність рекомендованої літератури психолого-педагогічного спрямування.

Практичний і науковий інтерес становить те, що на основі аналізованої орієнтовної програми у подальшому розроблялися курси з основ наукової організації педагогічної праці. Наприклад, станом на 1970 р. такий курс в обсязі 26 год. читався у Полтавському педагогічному інституті [3]. Оскільки він майже не відрізнявся від аналізованого вище варіанту, складеного М.В. Черпинським, ми вважаємо за доцільне прокоментувати не його зміст, а деякі пояснення до нього. Наприклад, у зазначеному інституті до програми педагогічної практики включалися додаткові завдання, пов’язані із визначенням бюджету часу учнів, обробкою й аналізом одержаних даних. І.П. Підласий зазначав, що подібні дослідження органічно пов’язані із складанням педагогічних характеристик школярів і сприяють формуванню вчителя як творчого спеціаліста. Також він констатував значний інтерес студентів до курсу з НОП.

Принагідно зазначити, що наприкінці 60-х років порушувалося питання щодо введення до навчальних планів закладів педагогічної освіти окремого предмету „Основи НОП”. Також у цей період планувалося здійснити відповідну підготовку й перепідготовку педагогічних кадрів у галузі наукової організації педагогічної праці. Радою Педагогічного товариства УРСР вносилася пропозиція щодо оголошення конкурсу на складання навчальних посібників з НОП у відповідності до чинних програм для педагогічних ВНЗ, а також шкіл.

Отже, у 60-х роках минулого століття у педагогічних інститутах почали запроваджувати спецкурси з НОП. Вони переважно читалися серед інших дисциплін за вибором і характеризувалися однотипністю, переважанням теоретичних занять над практичними, незначним обсягом.

Наприкінці 70-х років актуалізувалося питання удосконалення всієї загальноосвітньої системи і передусім методів навчання, підготовки учнів до „життя й праці”, а також підвищення якості підготовки педагогів. У 1979 р. колегія Міністерства освіти СРСР ухвалила рішення „Про роботу щодо запровадження у практику загальноосвітніх шкіл наукової організації педагогічної праці”. Це зокрема дало поштовх до розробки орієнтовної навчальної програми спецкурсу для студентів педагогічних навчальних закладів „Основи наукової організації педагогічної праці” (НОПП) [4]. Її мета полягала у прискоренні адаптації студентів до навчання у ВНЗ, покращенні їхньої підготовки у галузі організаторів навчання й виховання учнів у школі.

Зазначимо, що перша частина програми присвячувалася окремим питанням НОП першокурсника, студента й являла собою складову самостійного курсу „Вступ до учительської спеціальності”. Друга частина програми „Основи НОПП” викладалася студентам 4-го або 5-го курсів. На неї планувалося 30 год. навантаження. Окрім загальнотеоретичних питань НОП майбутні педагоги опановували методи організації педагогічної праці, які дозволяли оптимізувати педагогічний процес, методи упровадження НОП у практику, а також методи пропаганди теорії й практики НОПП. Також студенти вивчали досвід реалізації комплексного підходу до організації діяльності учнів у навчанні, трудовій, громадській та ігровій діяльності [4, с. 17]. Особлива увага приділялася техніці організації особистої праці вчителя (резерви часу, техніка читання й обробки інформації та ін.). Для майбутньої педагогічної діяльності важливим було те, що програмою передбачалося опанування методики визначення й оцінки рівнів організації педагогічної праці вчителя з позицій НОП і видів праці, а також методики визначення й оцінки рівня організованості учнів з позицій НОП по видах діяльності. Список рекомендованої літератури до курсу містив джерела загальнопедагогічного, психологічного, фізіологічного, гігієнічного, соціологічного змісту.

Слід наголосити, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної науки і практики проблема НОП суб’єктів педагогічної діяльності залишається поза увагою науковців, вчителів. З огляду на актуальність вищезазначеної проблеми автором даної публікації було розроблено авторський спецкурс „Наукова організація праці учнів і педагогів в історії загальноосвітньої школи України” (обсяг – 36 аудиторних год.) для студентів закладів педагогічної освіти [1]. Його мета полягає у розкритті особливостей наукової організації праці учнів і вчителів на різних етапах розвитку вітчизняної загальноосвітньої школи із визначенням можливостей подальшого використання раціональних ідей історико-педагогічного досвіду НОП у навчально-виховному процесі сучасних закладів освіти. На основі міждисциплінарного підходу студенти аналізують сутність ключових понять, структуру НОП учнів і педагогів, знайомляться з особливостями НОП суб’єктів педагогічної діяльності у загальноосвітніх закладах у різні хронологічні періоди, а також особливостями підготовки майбутніх учителів до організації праці учнів на наукових засадах. Викладання вищезазначеного спецкурсу уможливлює організацію науково-дослідної роботи студентів з проблем НОП у вітчизняній педагогічній теорії й практиці, а також здійснення мотивації майбутніх учителів до реалізації комплексної експертизи сучасних педагогічних технологій передусім на засадах здоров’язбереження, ґендерної чуйності, формування гуманістичного світогляду, здатності до діалогічної продуктивної взаємодії з вихованцями.

Таким чином, викладання спецкурсів з НОП у досліджуваний період не набуло характеру масового явища. Їх упровадження здійснювалося передусім завдяки ініціативі окремих викладачів. На нашу думку, запровадження сучасних спецкурсів з різних аспектів НОП суб’єктів педагогічної діяльності сприятиме організації діяльності вчителів, навчальної та позашкільної праці учнів на наукових засадах за рахунок індивідуалізації навчально-виховного процесу із урахуванням анатомо-фізіологічних, вікових та інших особливостей, створення сприятливих умов праці, раціонального використання часового, психофізіологічних, навчально-методичних та інших ресурсів.

Література

1. Аніщенко О.В. Наукова організація праці учнів і педагогів в історії загальноосвітньої школи України: Навчальна програма спецкурсу. – Ніжин: МІЛАНІК, 2008. – 19 с.

2. Вивчення основ наукової організації праці у педагогічному вузі // Радянська школа. – 1966. – №5. – С. 44-50.

3. Подласый И. Курс „Основы научной организации педагогического труда” // Вестник высшей школы. – 1970. – №9. – С. 88.

4. Программы педагогических институтов. Основы научной организации педагогического труда: Спецкурс. – М.: УМС при МП, 1982. – 23 с.