Ковальчук І.В.

Чернівецький національний

університет імені Юрія Федьковича

Огляд підходів Василя Сухомлинського до формування моральних якостей особистості

Кожне суспільство характеризується певним типом моралі – комуністична, релігійна, соціалістична, демократична та інші види моралі уже утвердилися в історії. Час від часу нові покоління піднімають пил з старих книг у пошуках відповіді на те якою має бути справжня людина. На нашу думку, найбільш ґрунтовну і вичерпну відповідь на це запитання дає Василь Сухомлинський. Відомий педагог, науковець, автор книг на педагогічну тематику, добрий батько і мудрий наставник.

Питання про моральну особистість – наскрізна тема його життєвої творчості. Ідеал моральної людини Василь Олександрович вбачає у особистості з сформованою життєвою позицією, громадянськими переконаннями, підготовленою до створення шлюбу народження і виховання дітей.

Важливим засобом морального виховання педагог вважає працю. Вслід за народною педагогікою, що стверджує: «ледар живе аби землі важче», Василь Олександрович стверджує, що коли послідовно розкривати перед вихованцями зміст моральних цінностей і при цьому праця, якою вони захоплені має в основі моральну ідею, у кожної людини формуються правильні позиції, погляди на такі проблеми: мета і сенс життя; суть прогресу суспільства і особистість, класова суть переконань, обов’язок і повинність, щастя, скороминучі і немеркнучі цінності. Саме на ці запитання шукає відповіді сьогоднішня педагогіка. Зміна цінностей і переконань молодого покоління у бік грошей і матеріального збагачення за невеликий проміжок часу, призвела до збочення у життєвих цінностях і у вартості самого існування особистості.

Підготовка особистості до сімейного життя, а благополучну сім’ю Василь Олександрович вважав основою міцного суспільства, є найвідповідальніша грань праці педагога. Уміння тонко доторкнутися і одночасно не зламати тендітну і ніжну сферу взаємин між вихованцями він ставить за показник і критерій педагогічної і взагалі людської мудрості і культури.

У зв’язку з сімейними якостями особистості неабияке значення мають такі моральні якості як честь і гідність особистості. Нівелювання цих якостей породжує чвари і моральні хвороби суспільства.

Моральна сторона особистості розкривається і у самому баченні педагогом процесу виховання, взаєминах між вихователем і вихованцем. В.О. Сухомлинський зазначав, що дитина ніжна, норовлива, примхлива. Її треба пильно доглядати. До неї доторкуватися щохвилини інакше вона стане безпритульною, і водночас ні разу не доторкуватися грубо і недбало. Тільки тоді, коли ти вмієш няньчити цю дитину, в твоїх руках стають тонкими і мудрими інструментами і слухняність і дисципліна, відповідальність, обов’язок.

Моральна зрілість людини невіддільна від зрілості думки, підкреслює В.О.Сухомлинський. Саме моральна свідомість визначає ставлення людини до світу і людей у ньому. Педагог застерігає від такого явища як моральний інфантилізм особистості. Його корені полягають у заучуванні і знаннях, які отримує особистість у готовому вигляді. Саме, самостійне здобування знань породжує зрілість думки.

Моральне виховання має свій смисл у навчальному процесі. У оцінці успішності учня педагог вбачав стимул, під впливом якого в дитини повинно утверджуватися прагнення бути хорошою і не бути поганою.

І у навчанні і у вихованні основою моральних переконань є дружба.

Вона, на думку Василя Олександровича, є індикатором, що дає пильність до добра і зла.

Сухомлинський, на основі свого багаторічного досвіду сформував основні закони дружби: не залишай друга у біді; поділяй з ним не лише радощі, але й прикрощі. Відвернутися від друга у важку хвилину означає готувати себе до зради.

Дружба – це моральне збагачення людини. Тому для кожної людини має бути важливим хто її друг.

Справжня дружба означає, що ви зв’язані не дрібними інтересами, а великою метою. Дружба – це віра в людину, вимогливість до неї і повинність. Саме дружба, підкреслює педагог, вчить віддано любити і мужньо ненавидіти. Дружба – це вершина з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблесті, краси, вульгарності і потворності. Дружба вчить розрізняти добро і зло.

Актуальною для сьогоднішньої теорії виховання є теорія Василя Сухомлинського про вчинки. Вчинок, на думку педагога, є критерієм вихованості особистості, мірилом гуманного ставлення особистості до інших людей. Подібні ідеї нині пропагує педагогіка Івана Беха. Це свідчить про актуальність і спільність поглядів науковців.

Безперечно виховати справжню людину зможе лише морально досконала особистість. Тому у творах Василя Олександровича важливе місце відводиться вимогам до вчителя. Ключовими думками праць адресованих учителям є ідеї співпраці педагога і учня, думки про співпереживання, взаємодопомогу. Василь Олександрович вважав, що багатство духовного життя залежить від того як глибокого людина не лише розуміє, але й відчуває благородство ідей гуманності, людяності.

Наукова і педагогічна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського є неоціненним скарбом для вчителя початківця і для педагога з великим досвідом. Для молодого науковця і для досвідченого доктора наук, просто для пересічного читача. Духовна мудрість, моральна досконалість, зрілість людини-особистості - лейтмотив усього літературного доробку педагога

Література

1. Василь Сухомлинський. Вибрані твори в 5 – ти томах. Т.1.- К.: Рад.школа,1976.-649 с.